54. Розкрийте основні положення драматургійної соціології і. Гофмана.

Ірвін Гофман (1922-1982) втілив у соціологічній теорії шекспірівську строфу: «Весь світ театр, і люди в ньому актори». Соціодраматіческій підхід є версією символічного інтеракціонізму. І. Гофман розумів соціальне «Я» не як власність актора, а як продукт театралізованого взаємодії між виконавцями та публікою. Також як в театрі, в соціальному житті важливі костюми, в яких ми граємо ролі, реквізит сцени, декорації. Але головна роль, звичайно належить нашим партнерам по сцені і публіці. Коли індивіди взаємодіють, вони хочуть зобразити певне розуміння свого «Я», яке буде прийнято іншими. Однак вони розуміють, що частина аудиторії або невдалі партнери можуть зірвати спектакль. Соціальні ситуації - це драми в мініатюрі, по ходу дії яких люди прагнуть створити певне враження.

І. Гофман відводить важливу роль управлінню враженнями в соціальній взаємодії, тому його теорію іноді називають теорією управління враженнями. Він вважає, що люди самі створюють ситуації, щоб висловити символічні значення, за допомогою яких вони справляють гарне враження на інших. Людина у своїх діях виявляє зацікавленість у тому, щоб регулювати поведінку інших, особливо їх відповідну реакцію. Він впливає на ситуацію не безпосередньо, але створює враження, яке викликає в інших бажання вчинити відповідно до його задумами.

Людина може бути одночасно актором і публікою, оскільки між роллю і «Я» існує дистанція. З-за великого числа ролей, мало хто цілком поглинений деякої певної роллю. Рольова дистанція означає ступінь віддалення себе від ролі. Наприклад, в знаменитому тесті людині пропонується 20 разів відповісти однозначно на питання «Хто Я?». При роботі над тестом деякі люди відчувають серйозні труднощі, оскільки відповісти: професор, кандидат наук - для таких людей означає відповісти на запитання «які у тебе ролі». Але в тесті-то питається про «Я». У цих людей явно існує велика рольова дистанція. Прибиральниця, миюча підлоги з млосним видом, можливо, хоче показати аудиторії, що вона надто хороша для такої роботи. Абітурієнт, який не склав іспит, зберігає рольову дистанцію, якщо говорить: «я погано попрацював». Абітурієнт, сетующій на свої розумові здібності, рольову дистанцію скорочує.

Рольова дистанція формується поступово в міру соціалізації особистості. Майбутнім батькам слід знати, що дуже важко, але необхідно виконувати правило: «Не оцінюється особистість, оцінюється вчинок». Не можна казати: «ти обманщик», але можна - «ти обдурив». Втім, це правило послужить хорошу службу і у відносинах з родичами, друзями, товаришами по службі.

У цілому для символічного інтеракціонізму характерно переконання, що людина соціально чуйний. Завдяки своїй соціальності він виробляє своє «Я». У доказово цієї тези наводять експеримент психолога П. Г. Цімбардо, прибіг до рольової гри «тюрма».

55.Охарактеризуйте концепцію соціального обміну Дж. Хоманса.

Теорію соціального обміну розвивали найбільш інтенсивно американські соціологи Джордж Хоманс і Пітер Блау. Коріння теорії обміну лежать в теоретичному напрямку, який називається біхевіорізм (від англ. Behaviour-поведінка). Це напрям, який виник в американській соціології та психології, стало однією з підстав формування так званої «поведінкової» парадигми в соціології. В основі біхевіорісткіх теорій лежить розуміння поведінки як сукупності реакцій (відповідей) на вплив зовнішнього середовища (стимулів). Тому схема поведінки виглядає в ньому досить жорстко: стимул - реакція. Людина прагне до максимальних нагород при мінімальних витратах. Подібний підхід призводить до можливості трактувати поведінку людини як певну реакцію на дію того чи іншого стимулюючого фактора.

Взаємодія між людьми розглядається соціологами як обмін «вигодами». Відповідно до теорії обміну, поведінка людини в даний момент обумовлено тим, винагороджувалися чи як саме його вчинки в минулому.

Дж. Хоманс виділяє Шість аксіоматичних положення� (постулатах) теорії обміну.

1. Аксіома успіху: чим частіше відповідні дії людей отримують винагороди, тим імовірніше, що ці дії будуть здійснюватися ними з певною частотою і далі. Приклад. Дівчина мала успіх на танцях. Звичайно, є і надалі захочеться відвідувати танцювальні вечори.

2. Аксіома стимулу: якщо в минулому той чи інший стимул (або набір стимулів) був пов`язаний з винагородою дії індивіда, то чим більш схожі на нього стимули в сьогоденні, тим імовірніше, що людина зробить таке ж (або схоже на нього) дію. Приклад. Упоспіх супроводжував дівчину на танцях в школі, і набагато менше - на міський дискотеці. Вона завжди віддасть перевагу бувати на шкільних танцях.

3. Аксіома цінності: чим більшу цінність представляє для індивіда результат його дії, тим більше ймовірно вчинення ним даного дії і в подальшому. Якщо на танцях у школі дівчина зустріла молодого чоловіка, який їй сподобався, вона не пошкодує зусиль для того, щоб танці відбулися (умовить директора, напише сценарій вечора і т.д.).

4. Аксіома депривації-пересичення: чим частіше в недавньому минулому індивід отримував певну нагороду, проте цінним стає для нього будь-яке подальше отримання цієї нагороди . Якщо у дівчини встановилися близькі стосунки з молодим чоловіком, вона може не прагнути на танці, тому що є інші варіанти для зустрічей.

5. Аксіома агресії - схвалення: а) якщо дія індивіда не викличе очікуваної винагороди або призведе до покарання, він випробує стан гніву, і зросте ймовірність того, що більш цінним для людини стане агресивна поведінка; б) якщо дія індивіда веде до очікуваного винагороди або не призведе до очікуваного покарання, то він відчує почуття задоволення, і тоді зросте ймовірність того, що він відтворить одобряемое поведінку, оскільки воно буде для нього більш цінним.

6. Аксіома раціональності: при виборі між альтернативними діями індивід обере те, для якого цінність результату, помножена на ймовірність його отримання, найбільша.