43. Охарактеризуйте основні соціологічні підходи до інтерпретації суспільних змін.

Будь-яка наука, об’єктом дослідження якої є сучасне суспільство, так чи інакше звертається до проблеми суспільної динаміки, оскільки саме вона — одна з найхарактерніших рис сучасного світу. Соціологія внаслідок своєї предметної орієнтації на пізнання суспільства як певної соціальної цілісності досліджує соціальні зміни як грань, аспект загальної динаміки суспільства. Категорія «соціальні зміни» має чітко визначений зміст, що дає змогу виділити соціальні зміни як різновид суспільної динаміки. Ця ка­тегорія фіксує не будь-які зміни в тих чи інших суспільних сферах, а лише ті, що створюють у часі якісно різні стани соціальної взаємодії на рівні соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних інститутів, соціальних організацій чи будь-яких інших об’єктів, що відповідають предмету соціології.

Вивчення соціальних змін у соціології спирається на значні теоретичні традиції. Досить згадати, що вже в ранніх версіях соціологічної теорії (наприклад, у О. Конта) теоретичні завдання поділялися на дві групи проблем: пояснення соціальної статики (тобто суспільства в його структурних вимірах) та пояснення соціальної динаміки (тобто суспільства в його розвитку). Сучасні соціологічні теорії соціальних змін залежно від інтерпретації головних чинників можна досить умовно поділити на три різновиди:

а) соціокультурні теорії — пов’язують соціальні зміни з динамікою духовної сфери суспільства (система цінностей, ідеології, способи накопичення та поширення знань, світоглядні орієнтири, наука і т. ін.);

б) технологічні теорії — виводять зміст та спрямування соціальних змін з особливостей техніко-технологічного розвитку матеріального виробництва. Такі теорії особливо поширились на перших стадіях сучасної науково-технічної революції;

в) соціально-економічні теорії — намагаються пояснити соціальні зміни через встановлення змісту взаємодії економічного базису та надбудови.

Існує кілька підходів до типології соціальних змін. Вони різняться ознакою, за якою виділяються ці типи. Найзагальнішою є типологія залежно від того, яких елементів соціальної системи стосуються зміни. В цьому разі виділяють такі різновиди.

Структурні зміни, тобто зміни у взаєморозміщенні елементів соціальної системи. Наприклад, економічні реформи, процеси приватизації в українському суспільстві спричинилися до появи нових соціальних груп і до якісної зміни старих, тобто соціальна структура зазнала структурних змін. Такі зміни можуть мати як кількісний (зміна чисельності і т. ін.), так і якісний (поява нових спільнот) характер.

Процесуальні зміни, тобто зміни в характері взаємодії певних елементів соціальних систем. Коли ми фіксуємо виникнення соціальних суперечностей у взаємовідносинах якихось спільнот або появу конкуренції між товаровиробниками, то саме це є виявом процесуальних змін.

Функціональні зміни фіксуються як зміна одного з інституалізованих стандартів поведінки окремих елементів соціальних систем у конкретних ситуаціях реалізації соціальних функцій. Наприклад, реалізація в Україні стратегії дерегулювання підприємницької діяльності передбачає певні обмеження контрольних повноважень багатьох органів державної влади, що є саме функціональною зміною у діяльності цих соціальних інститутів.

Мотиваційно-ціннісні зміни відбуваються у сфері суб’єктивної регуляції соціальної поведінки і виявляються у динаміці потреб інтересів, мотивів, настанов тощо. Такі зміни мають особливе значення, оскільки будь-які інституційні перетворення (керовані або стихійні) мають супроводжуватися змінами в механізмах суб’єктивної регуляції соціальної поведінки. Наприклад, дослідження промислових соціологів довели, що успіх технологічних або організаційних нововведень значною мірою залежить від наявності адекватних змін у мотивації працівників, їх суб’єктивній орієнтації на прийняття цих нових стандартів діяльності.

Інший підхід базується на виділенні тих сфер суспільного життя, де такі зміни локалізовано. Відповідно можна виділити такі різновиди соціальних змін: соціально-економічні, соціально-технологічні, соціально-політичні, соціально-правові, соціокультурні і т. ін.