- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни національний технічний університет україни
- •Атомно – молекулярне вчення. Основні поняття атомно – молекулярного вчення. Стехіометричні закони хімії. Класи неорганічних сполук.
- •Нтуу “кпі”
- •Навчальний електронний посібник
- •Атомно-молекулярне вчення
- •Основні поняття атомно-молекулярного вчення
- •Стехіометричні закони хімії Закон збереження маси
- •Закон сталості складу
- •Закон еквівалентів
- •Закони ідеальних газів
- •Закон Авогадро
- •Закон Дальтона
- •Класи неорганічних сполук Оксиди
- •Способи добування оксидів
- •Кислоти
- •Способи добування кислот
- •Способи добування основ
- •Амфотерні гідроксиди
- •Способи добування амфотерних гідроксидів
- •Способи добування солей
- •Генетичний зв’язок між основними класами неорганічних сполук
- •Завдання для самостійної підготовки
- •Список рекомендованої літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Додатки Додаток а Назви деяких простих речовин і елементів (дсту 2439-94)
- •Додаток б
- •Додаток в Розчинність кислот, основ та солей у воді (р – розчиняється, н – не розчиняється, м – мало розчиняється, '-' –не існує або розкладаються водою)
- •Додаток г
- •Додаток д Періодична система елементів д.І.Менделєєва
Способи добування кислот
Взаємодія кислотних оксидів з водою. Більшість кислотних оксидів безпосередньо реагують з водою з утворенням оксигеновмісних кислот.
Реакціями обміну між солями слабких кислот та сильними кислотами добувають відповідні слабкі кислоти:
Реакціями обміну, в результаті яких утворюється нерозчинні солі:
Взаємодією неметалів з воднем можна добути деякі сполуки, водні розчини яких є безоксигеновими кислотами:
Основи
Основами
називають сполуки, які складаються з
катіона металу та гідроксогруп
.
Необхідно зазначити, що
- це гідроксид-аніон, заряд якого дорівнює
-1. Число гідроксид-аніонів в основі
визначається ступенем окислення металу.
Назва
основи складається зі слів гідроксид
+ назва металу в родовому відмінку. Якщо
метал виявляє змінну валентність, її
вказують римською цифрою в дужках після
назви металу. Наприклад,
- гідроксид калію;
- гідроксид феруму (ІІ);
- гідроксид ванадію (ІІІ).
Число
гідроксигруп
,
зв’язаних з катіоном металу, визначає
кислотність основи. Наприклад,
- однокислотні основи;
- двокислотні;
- трикислотні.
Основи
можна розділити за їхньою здатністю до
дисоціації у водних розчинах на слабкі
(наприклад
,
,
,
які дисоціюють частково та оборотно)
та сильні (
,
,
тощо), які дисоціюють практично повністю
та необоротно. Сильні основи часто також
називають лугами.
Основи реагують:
з кислотами з утворенням солей та води:
Якщо основа багатокислотна, в реакціях з кислотами можуть утворюватись декілька солей в залежності від молярних співвідношень основи та кислоти. Наприклад, в реакції між гідроксидом магнію та хлоридною кислотою з молярним співвідношенням 1:1 утворюється основна сіль (продукт неповного заміщення гідроксигруп основи на кислотні залишки):
Якщо це співвіднонення становитиме 1:2 (надлишок кислоти) утворюється середня сіль як продукт повного заміщення гідроксигруп основи кислотними залишками:
з кислотними оксидами з утворенням солей тих кислот, яким відповідають ці кислотні оксиди:
Кислотному
оксиду
відповідає кислота
,
тому в цій реакції утворюється її сіль
.
з амфотерними гідроксидами:
Якщо ця реакція проходить у водному розчині, утворюється комплексна сіль.
Якщо ця реакція проходить за високої температури, утворюється сіль.
з амфотерними оксидами з утворенням солей (за високої температури):
з солями, якщо в результаті реакції обміну утворюється нерозчинний у воді гідроксид або нерозчинна сіль:
Способи добування основ
Якщо основа малорозчинна, то для добування застосовують реакцію обміну між сіллю металу (у розчині), що повинен дати відповідну основу, та розчином лугу чи аміаку. При цьому в осад повинна випадати тільки основа, яку необхідно добути. Решта учасників реакції повинні бути добре розчинними. Наприклад, для добування нерозчинного гідроксиду магнію до розчину солі магнію потрібно додати розчин лугу:
Реакції основних оксидів з водою:
Амфотерні гідроксиди
Гідроксидами називають сполуки, які складаються з катіона металу та гідроксогруп . Амфотерні гідроксиди – це гідроксиди, які виявляють основні та кислотні властивості залежно від умов, тобто від природи другого компонента, який бере участь у кислотно-основній взаємодії.
До
амфотерних гідроксидів належать
гідроксиди деяких металів головних
підгруп (берилію, алюмінію), а також
багатьох металів побічних підгруп
періодичної системи елементів у проміжних
ступенях окислення:
та інші.
Назва
гідроксиду складається зі слів гідроксид
+ назва металу в родовому відмінку. Якщо
метал виявляє змінну валентність, її
вказують римською цифрою в дужках після
назви металу. Наприклад,
- гідроксид цинку;
- гідроксид купруму (ІІ);
- гідроксид феруму (ІІІ).
Амфотерні гідроксиди реагують:
з кислотами, утворюючи солі (основні та середні):
В цих реакціях амфотерні гідроксиди виявляють основні властивості.
з кислотними оксидами з утворенням солей:
В цих реакціях амфотерні гідроксиди виявляють основні властивості.
з основами:
Якщо ця реакція проходить у водному розчині, утворюється комплексна сіль.
Якщо ця реакція проходить за високої температури, утворюється сіль.
В цих реакціях амфотерні гідроксиди виявляють кислотні властивості.
з основними оксидами з утворенням солей:
В цих реакціях амфотерні гідроксиди виявляють кислотні властивості.
