- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни національний технічний університет україни
- •Атомно – молекулярне вчення. Основні поняття атомно – молекулярного вчення. Стехіометричні закони хімії. Класи неорганічних сполук.
- •Нтуу “кпі”
- •Навчальний електронний посібник
- •Атомно-молекулярне вчення
- •Основні поняття атомно-молекулярного вчення
- •Стехіометричні закони хімії Закон збереження маси
- •Закон сталості складу
- •Закон еквівалентів
- •Закони ідеальних газів
- •Закон Авогадро
- •Закон Дальтона
- •Класи неорганічних сполук Оксиди
- •Способи добування оксидів
- •Кислоти
- •Способи добування кислот
- •Способи добування основ
- •Амфотерні гідроксиди
- •Способи добування амфотерних гідроксидів
- •Способи добування солей
- •Генетичний зв’язок між основними класами неорганічних сполук
- •Завдання для самостійної підготовки
- •Список рекомендованої літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Додатки Додаток а Назви деяких простих речовин і елементів (дсту 2439-94)
- •Додаток б
- •Додаток в Розчинність кислот, основ та солей у воді (р – розчиняється, н – не розчиняється, м – мало розчиняється, '-' –не існує або розкладаються водою)
- •Додаток г
- •Додаток д Періодична система елементів д.І.Менделєєва
Способи добування амфотерних гідроксидів
Для добування амфотерних гідроксидів застосовують реакцію обміну між сіллю металу (у розчині) та розчином лугу чи аміаку. Щоб запобігти розчиненню амфотерних гідроксидів у надлишку лугів, дотримуються молярних співвідношень реагентів відповідно до рівнянь реакцій. В осад повинен випадати тільки гідроксид, який необхідно добути. Решта учасників реакції повинні бути добре розчинними.
Солі
Солями називають сполуки, які складаються з катіона металу та аніона кислотного залишку і є продуктами заміщення гідрогену кислоти металом або продуктами обміну гідроксигрупи гідроксидів металів на кислотні залишки кислот.
Солі поділяються на середні, кислі, основні та комплексні.
Середні
солі
є продуктами повного заміщення атомів
гідрогену кислоти на катіони металів
(наприклад
,
ін.) чи амонію (
).
До середніх солей належать, наприклад,
.
Якщо катіон металу зв’язаний з двома
різними кислотними залишками (аніонами),
такі солі називають змішаними. Змішані
солі можуть утворювати лише багатокислотні
основи. До змішаних солей можна віднести,
наприклад,
,
яка є сіллю двох кислот – хлоридної (
)
та гіпохлоритної (
).
Якщо атоми гідрогену багатоосновної
кислоти заміщено на катіони різних
металів (чи катіони амонію), то такі солі
відносять до подвійних, наприклад
,
.
Як подвійні, так і змішані солі як
індивідуальні сполуки відомі лише в
кристалічному стані, оскільки в розчинах
вони повністю дисоційовані на катіони
металів та кислотні залишки.
Назви
середніх солей складаються з назв
кислотного залишку в називному відмінку
і залишку основи в родовому відмінку.
Наприклад,
- сульфат калію,
- нітрат феруму (ІIІ),
- йодид купруму (І).
Середні солі реагують:
з кислотами за реакціями обміну, якщо утворюються:
важкорозчинні солі:
важкорозчинні кислоти:
нестійкі кислоти:
леткі кислоти:
слабкі кислоти:
Якщо середня сіль реагує з однойменною багатоосновною кислотою, утворюються кислі солі:
з кислотними оксидами (за нагрівання) з утворенням нової солі та нового кислотного оксиду, якщо останній більш леткий, ніж той, що вступив у реакцію:
з основами, утворюючи за реакціями обміну основні солі (за нестачі основи) або відповідні малорозчинні основні чи амфотерні гідроксиди. Якщо гідроксид металу, що може утворитися, є амфотерним, то, за надлишку сильної основи, утворюються комплексні солі:
з середніми солями за реакціями обміну, якщо в результаті може утворитися інша малорозчинна середня сіль:
Кислі
солі
– продукти неповного заміщення гідрогену
кислоти на катіони металів. Утворення
кислих солей характерно тільки для
багатоосновних кислот. Кислі солі
складаються з катіона металу, кислотного
залишку та гідрогену, здатного заміщуватись
на катіон металу (наприклад
,
).
Принцип складання формул кислих солей
можна подати за допомогою таблиці 3:
Табл.3
Формула кислоти |
Залишки кислоти |
Формули солей |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Назви
кислих солей утворюють з назв середніх
солей, додаючи префікс гідро-:
- гідросульфат калію,
- гідрокарбонат кальцію. Якщо в кислій
солі є декілька атомів гідрогену,
вказують їх кількість:
- дигідроортофосфат натрію (дигідрофосфат
натрію),
- дигідроортосилікат калію.
У хімічних реакціях кислі солі можуть поводитися аналогічно до середніх солей (наприклад вступати в реакції обміну з іншими солями) або до кислот (реагуючи з основами, утворюючи середні солі).
Кислі солі реагують:
з кислотами за реакціями обміну, якщо утворюються:
важкорозчинні кислоти:
нестійкі кислоти:
леткі кислоти:
слабкі кислоти:
з середніми солями, утворюючи внаслідок реакції обміну
малорозчинні солі (тобто поводяться аналогічно до середніх солей):
слабкі, малорозчинні або нестійкі кислоти, якщо кислота, яка утворювала кислу сіль, є достатньо сильною. У цьому випадку кисла сіль поводить себе аналогічно до кислот:
з основними солями, утворюючи внаслідок часткової нейтралізації середні солі та воду:
з основами, утворюючи кислі (за нестачі лугу), середні або комплексні солі (за надлишку лугу, якщо вихідна сіль утворена залишком амфотерного гідроксиду):
Основні
солі
– продукти неповного заміщення
гідроксильних груп гідроксидів на
кислотні залишки. Утворення основних
солей характерно тільки для багатокислотних
гідроксидів. Подібно до середніх солей,
основні солі складаються з залишку
основи (багатокислотної) та залишку
кислоти. Залишок основи містить атом
металу та одну або декілька гідроксигруп
(наприклад
).
Принцип складання формул основних солей
можна подати за допомогою таблиці 4:
Табл.4
Формула амфотерного гідроксиду або основи |
Залишки амфотерного гідроксиду чи основи |
Формули солей |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Назви
основних солей утворюють з назв середніх
солей, додаючи префікс гідрокси-:
- гідроксихлорид алюмінію,
- гідроксисульфат купруму (ІІ). Якщо в
основній солі є декілька гідроксильних
груп, вказують їх кількість:
- дигідроксинітрат алюмінію,
- дигідроксихлорид хрому (ІІІ).
Основні солі реагують:
з кислотами, утворюючи середні солі:
Утворюється одна сіль, бо кислота та вихідна основна сіль мають однакові кислотні залишки.
Утворюються дві солі, бо кислота та вихідна основна сіль мають різні кислотні залишки.
з основами, утворюючи малорозчинні гідроксиди, основні солі (за нестачі основи), а за надлишку лугу та наявності залишку амфотерного гідроксиду у складі вихідної солі — комплексну сіль:
Комплексні солі – сполуки, до складу яких входять комплексні частинки, що складаються з центрального атома чи іона (комплексоутворювача), оточеного лігандами.
Комплексоутворювач
– центральний атом чи іон, до якого
приєднуються нейтральні молекули або
іони. Оскільки комплексні частинки
утворюються за донорно-акцепторним
механізмом, то комплексоутворювачі
мають бути акцепторами електронів і
мати вільні електронні орбіталі.
Наприклад, у комплексній солі
комплексоутворювачем є іон
,
у
- іон
.
Ліганди (приєднані частинки) – молекули або іони, які координуються навколо комплексоутворювача і є донорами електронів. Наприклад, у комплексних солях та лігандами є іони . Число атомів ліганду, які одночасно можуть утворювати зв’язки з комплексоутворювачем, називають дентатністю. Наприклад, є монодентатним, оскільки здатний утворити лише один хімічний зв’язок, використовуючи одну з неподілених електронних пар атома оксигену.
Координаційне число визначається числом місць у просторі, які може надавати комплексоутворювач для приєднання лігандів (число хімічних зв’язків між комплексоутворювачем і лігандами). Координаційне число для іонів залежить від електронної будови іона-комплексоутворювача та від його радіуса. Найчастіше координаційні числа дорівнюють 4 та 6. Наприклад, у комплексній солі координаційне число іона дорівнює 6, у координаційне число іона - 4.
Внутрішню
координаційну сферу комплексної солі
складають комплексоутворювач разом з
лігандами, які приєдналися відповідно
до координаційного числа комплексоутворювача.
Внутрішню координаційну сферу позначають
у квадратних дужках. Наприклад, у
комплексній солі
внутрішня координаційна сфера -
,
у
-
.
Зовнішня
координаційна сфера – це катіони або
аніони (протиіони), які компенсують
заряд внутрішньої координаційної сфери,
щоб речовина загалом була електронейтральною.
Наприклад, у комплексних солях
та
протиіонами є катіони
.
Приклади складання формул комплексних солей:
Скласти формулу комплексної солі, яка утворюється під час реакції гідроксиду хрому (ІІІ) з гідроксидом калію (координаційне число комплексоутворювача дорівнює 6).
Комплексоутворювач
-
,
координаційне число – 6; ліганди -
,
монодентатні; отже склад внутрішньої
координаційної сфери -
.
Оскільки заряд внутрішньої координаційної
сфери -3, компенсуємо трьома іонами
.
Рівняння заданої реакції
Скласти формулу комплексної солі, яка утворюється під час реакції гідроксиду стануму (ІІ) з гідроксидом натрію (координаційне число комплексоутворювача дорівнює 4).
Комплексоутворювач
-
,
координаційне число – 4; ліганди -
,
монодентатні; отже склад внутрішньої
координаційної сфери -
.
Оскільки заряд внутрішньої координаційної
сфери -2, компенсуємо двома іонами
.
Рівняння заданої реакції
Комплексні солі реагують:
з кислотами з утворенням середніх солей, якщо кислоту взято у надлишку:
за нестачі кислоти може утворитися або суміш основної та середньої солі , або (найчастіше) осад гідроксиду та середня сіль. В обох випадках середня сіль утворюється з іонів зовнішньої сфери.
