- •Переяславська рада та українсько-російські політичні відносини
- •Причини , характер та особливості української революції 1648-1676рр Отже, метою боротьби, яка розпочалася в Україні в 1648 р., було:
- •Українська революція 1648- 1676 рр у контексті європейських революцій ху1-ху11 ст. :
- •Хронологічні межі української революції.
- •У розвитку революції можна виділити кілька періодів.
- •Особливості української національної революції :
- •Причини поразки:
- •Історичне значення революції полягало в тому, що:
- •Переяславська Рада та україно-російський договір 1654 рр у сучасній вітчизняній історіографії
- •Українська козацька держава другої половини ху11 ст.
- •Адміністративно-територіальний устрій Війська Запорозького в середині XVII ст.
Хронологічні межі української революції.
У вітчизняній історіографії в 90-х рр. окреслився перехід від її датування 1648—1654 рр. до 1648—1657 рр. В. Шевчук висловив міркування, що Визвольна війна завершилася у 1678 р. із знищенням турками Чигирина, а юридичне» оформлено її поразку Вічним миром між Московією і Річчю Посполитою в 1686 р.
В 1992 р. В.Смолій та В.Степанков запропонованували нову концепцію Визвольної війни, за якою вона закінчувалася у 1676 р. ліквідацією державних інституцій у Правобережній Україні, що збіглося з відреченням від влади П. Дорошенка .
Ця гіпотеза не дістала аргументованого спростування у працях науковців. Навіть не сприймаючи її, наприклад, І. Рибалко констатував, що можна погодитися з В. Смолієм і В. Степанковим у тому, що події 1648—1676 рр. "становлять собою ланки єдиного процесу боротьби українського народу за створення національної держави, її незалежність і територіальну цілісність"
Насправді, після смерті Б. Хмельницького не припинялася боротьба за розв'язання найголовніших завдань революції, досягнення її мети, хоча, внаслідок загострення соціально-політичних суперечностей й про-рахунків урядів, вона протікала у значно складніших умовах. Тим паче народні маси Правобережжя продовжували чинити запеклий опір відновленню польського панування й фільварко-панщинної системи господарства, свідченням чого служило могутнє повстання 1664—1665 рр. Водночас у Лівобережжі чинився потужний спротив спробам московського уряду звести нанівець автономію й запровадити, правда, у м'якій формі, феодальні порядки (повстання 1666, 1668 рр.).
За даними джерел, сучасники подій (як з української, так і польської сторони, оскільки конфлікт розпочався між ними) 60 — першої пол. 70-х рр. вбачали в них продовження боротьби, яка спалахнула в 1648 р.
Оскільки орієнтація на Порту й прийняття її протекції не допомогли уряду П. Дорошенка досягти реалізації політичної програми, а з 1674 р. розпочався інтенсивний процес руйнування державних інституцій у Правобережній Україні, який завершився в 1676 р. їх ліквідацією, вважаємо, що цей акт ознаменував кінець революції й її поразку. Адже в наступні десятиріччя, незважаючи на спроби І. Самойловича, Ю. Хмельницького, І. Мазепи, С. Палія та П. Орлика, відновити їх функціонування у Правобережжі чи домогтися його прилучення до Лівобережного гетьманства не вдалося.
У розвитку революції можна виділити кілька періодів.
1 етап : 1648 — серпень (за ст. ст. — липень) 1657 р.;
2 етап : серпень 1657 —січень 1667 р.;
3 етап : січень 1667 —вересень 1676 р.
Перший (лютий 1648 — червень 1652 р.) характеризується найбільшим розмахом й інтенсивністю національно-визвольної і соціальної боротьби.
Відбувається бурхливий процес розвитку державних інституцій, формування національної державної ідеї, становлення політичної еліти. Основними завоюваннями були: виборений у червні 1652 р. де-факто державної незалежності й успішне завершення Селянської війни.
Другий (червень 1652 —серпень 1657 р.) відзначається погіршенням економічного і геополггичного становиша козацької України та активними пошуками союзників на міжнародній арені з метою розгрому Речі Посполитої й возз'єднання в межах держави всіх етноукраїнських земель. В політичному розвитку встановлюється монархічна форма правління в особі спадкового гетьманату.
Третій (вересень 1657 — червень 1663 р.) охоплює час різкого загострення соціально-Іишгичної боротьби, що вилилася в громадянську віяну й призвела до розколу козацької України на два гетьманства (Правобережне й Лівобережне) та виділення Запорожжя в окрему політичну силу.
Четвертий (липень 1663 — червень 1668 р.) ознаменувався прагненням польського і російського урядів поділити Українську державу (що й сталося згідно з Андрусівським договором 1667 р.) та відчайдушною боротьбою національно-патріотичних сил за возз'єднання козацької України.
П'ятий (липень 1668 — вересень 1676 р.) припадає на нове загострення політичної боротьби (1668—1669, 1674 рр.), посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи України, ліквідацію державних інституцій у Правобережжі та його жахливе спустошення польськими, кримськими, турецькими й російськими військами.
