Хронологічні межі української революції.

У вітчизняній історіографії в 90-х рр. окреслився перехід від її датування 1648—1654 рр. до 1648—1657 рр. В. Шевчук висловив міркування, що Визвольна війна завершилася у 1678 р. із знищенням турками Чигирина, а юридичне» оформлено її поразку Вічним миром між Московією і Річчю Посполитою в 1686 р.

В 1992 р. В.Смолій та В.Степанков запропонованували нову концепцію Визвольної війни, за якою вона закінчувалася у 1676 р. ліквідацією дер­жавних інституцій у Правобережній Україні, що збіглося з відреченням від влади П. Дорошенка .

Ця гіпотеза не дістала аргументованого спростування у працях науковців. Навіть не сприймаючи її, наприклад, І. Рибалко констатував, що можна погодитися з В. Смолієм і В. Степанковим у тому, що події 1648—1676 рр. "становлять собою ланки єдиного процесу боротьби українського народу за створення національної дер­жави, її незалежність і територіальну цілісність"

Насправді, після смерті Б. Хмельницького не припинялася боротьба за розв'язання найголовніших завдань революції, досягнення її мети, хоча, внаслідок загострення соціально-політичних суперечностей й про-рахунків урядів, вона протікала у значно складніших умовах. Тим паче народні маси Правобережжя продовжували чинити запеклий опір від­новленню польського панування й фільварко-панщинної системи госпо­дарства, свідченням чого служило могутнє повстання 1664—1665 рр. Во­дночас у Лівобережжі чинився потужний спротив спробам московського уряду звести нанівець автономію й запровадити, правда, у м'якій формі, феодальні порядки (повстання 1666, 1668 рр.).

За даними джерел, сучасники подій (як з української, так і польсь­кої сторони, оскільки конфлікт розпочався між ними) 60 — першої пол. 70-х рр. вбачали в них продовження боротьби, яка спалахнула в 1648 р.

Оскільки орієнтація на Порту й прийняття її протекції не допомогли уряду П. Дорошенка досягти реалізації політичної програми, а з 1674 р. розпочався інтенсивний процес руйнування державних інституцій у Правобережній Україні, який завершився в 1676 р. їх ліквідацією, вважаємо, що цей акт ознаменував кінець революції й її поразку. Адже в наступні десятиріччя, незважаючи на спроби І. Самойловича, Ю. Хмель­ницького, І. Мазепи, С. Палія та П. Орлика, відновити їх функціону­вання у Правобережжі чи домогтися його прилучення до Лівобережного гетьманства не вдалося.

У розвитку революції можна виділити кілька періодів.

1 етап : 1648 — серпень (за ст. ст. — липень) 1657 р.;

2 етап : серпень 1657 —січень 1667 р.;

3 етап : січень 1667 —вересень 1676 р.

Перший (лютий 1648 — червень 1652 р.) характеризується найбільшим розмахом й інтенсивністю національно-визвольної і соціальної боротьби.

Відбувається бурхливий процес розвитку державних інституцій, форму­вання національної державної ідеї, становлення політичної еліти. Основними завоюваннями були: виборений у червні 1652 р. де-факто державної незалежності й успішне завершення Селянської війни.

Другий (червень 1652 —серпень 1657 р.) відзначається погіршенням економічного і геополггичного становиша козацької України та активними пошуками союзників на міжнародній арені з метою розгрому Речі Посполитої й возз'єднання в межах держави всіх етноукраїнських земель. В політичному розвитку встановлюється монархічна форма прав­ління в особі спадкового гетьманату.

Третій (вересень 1657 — червень 1663 р.) охоплює час різкого загост­рення соціально-Іишгичної боротьби, що вилилася в громадянську віяну й призвела до розколу козацької України на два гетьманства (Правобережне й Лівобережне) та виділення Запорожжя в окрему політичну силу.

Четвертий (липень 1663 — червень 1668 р.) ознаменувався прагненням польського і російського урядів поділити Українську державу (що й сталося згідно з Андрусівським договором 1667 р.) та відчайдушною боротьбою на­ціонально-патріотичних сил за возз'єднання козацької України.

П'ятий (липень 1668 — вересень 1676 р.) припадає на нове загост­рення політичної боротьби (1668—1669, 1674 рр.), посилення втручання іноземних держав у внутрішні справи України, ліквідацію державних інституцій у Правобережжі та його жахливе спустошення польськими, кримськими, турецькими й російськими військами.