Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
VIDPOVIDI.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
104 Кб
Скачать
☆
  1. Пояснити сутність механізмів інтеріоризації та екстеріоризації.

Д. людини тісно пов’язана з її зовн. – фіз. та внутр.- психі. стороною. Внутр. Д є похідною від зовні. предметної Д.

Механізм переходу внут. і зовні. Д. наз. - інтеріоризацією. Отже , предметні дії над об’єктами замінюються ідеальними психі. реакціями і фіз. оперування замінюється ідеальним оперуванням з їх значенням. Інтеріоризація – це формув. внут. структур людської психіки завдяки засвоєнню зовні. структур соц. Д. Механізм інтеріоризації забезпечує людині здатність оперувати образами предметів , які на даний час відсутні. Знаряддя переходу зовні. Д. у внут. – є слово, а засобом переходу – мовна дія . Екстеріоризація - процес перетворення внут. психі. дії у зовнішню дію. Процеси інтер. та екстер. нерозривно пов'язані в Д, оскільки взаємопов'язані зовн. (фіз.) і внут. (псих.) сторони її. Аналіз цих процесів має виняткове значення в ході проф. навчання, а також, при розвитку конструктивно-технічної творчої Д.

  1. Проаналізувати спілкування як специфічну форму активності людини.

Спілкування – це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми , що породжуються потребами у спІльній діяльності (А.В.Петровский) Спілкування є важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини у спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії у процесі діяльності. Будь-яка спільна діяльність, і в першу чергу трудова, не може здійснюватися успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння. Спілкування – явище глибоко соціальне. Соціальна природа спілкування виражається в тому, що воно завжди відбувається в середовищі людей, де суб’єкти спілкування завжди постають як носії соціального досвіду. Соціальний досвід спілкування виявляється у змісті інформації, що є його предметом (знання, відомості, способи діяльності), у засобах (мовна та немовна комунікація при спілкуванні), у суспільно вироблених у процесі історичного розвитку різновидах спілкування. За змістом спілкування охоплює всі царини людського буття та діяльності, об’єктивні та суб’єктивні їх прояви. Спілкування між людьми відбувається при передаванні знань, досвіду, коли формуються різні вміння, навички, погоджуються та координуються спільні дії тощо. Отже, спілкування – універсальна реальність людського буття, яка породжується і підтримується різноманітними формами людських стосунків.

  1. Пояснити особливості розвитку спілкування в онтогенезі.

М.І. Лісіна, визначає 4 рівні в розвитку змісту потреби у спілкуванні дитини:

Перший рівень (перше півріччя життя) характеризується як потреба в увазі й доброзичливості з боку дорослого. Засобом спілкування є виразні рухи та експресія немовля. Результатом даної активності є мало диференційований образ дорослого і невиразне відчуття самого себе.

Другий рівень (від 6 місяців до 2,5 років)- це розвиток потреби у співробітництві з до­рослим. До кінця 1 -го року у дітей формується ще одна форма кон­тактів з оточуючими – Засоби–предметно-маніпулятивні дії. Мотиви спілкування переважно ділові. Задоволення потреби: у маніпулятивних діях з предметами та речами. Утворюється більш диференційований образ дорослої людини.

Третій рівень (від 2,5 до 5 років) - це потреба у повазі з боку дорослого. Провідні мотиви пізнавальні. Засобом комунікації є мова. Спілкування має поза ситуативний характер. Продукт спілкування–образ дорослої людини збагачується новими та стійкими рисами.

Четвертий рівень (від 4 до 5 років) – Потреба в розумінні людей, які її оточують та у співпереживанні цим людям. Зміст спілкування є обговорення переваг та вчинків один одного та дорослих. Образ дорослого набуває особливої чіткості.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]