4. Ревізія податку з доходів фізичних осіб

Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок з доходів фізичних осіб (ПДФО)– це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом. Платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України – працівник підприємства. Об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід (заробітна плата). Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування (проте ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Підприємства, установи та організації, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів працівників, що підлягають оподаткуванню;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь працівника, а також сум утриманого з них податку податковому органу;

в) надавати працівнику на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку.

Під час ревізії необхідно приділити увагу визначенню сукупного оподаткованого доход, утримань ПДФО, надання пільг, своєчасності та повноті перерахування до бюджету утриманих сум підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування, фізичним особам – підприємцям. Особливого значення слід приділити перевірці своєчасності та повноти перерахування до бюджету утриманих сум податку з фізичних осіб (працівників).

Ревізор повинен перевірити чи сплачує підприємство ПДФО після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установі банку коштів на виплату належних працівникам сум, до бюджету суми нарахованого та утриманого податку за минулий місяць. Уразі випадку недостатньої кількості грошових коштів на рахунку в банку для виплати заробітної плати та перерахуванню до бюджету ПДФО, чи підприємство виписало чек на заробітну плату і платіжне доручення на перерахування податку з доходів фізичних осіб пропорційно наявності грошових коштів.

Якщо ПДФО за певний період був обчислений неправильно та бухгалтерія повинна:

• суми податку, не утримані або утримані не повністю з працівників, – стягнути з них;

• суми податку, що були зайво утримані повернути працівнику або зарахувати до сплати майбутніх платежів за його заявою.

Для визначення загальної суми нарахованого ПДФО ревізору необхідно порівняти записи бухгалтерського обліку підприємства за нарахованими сумами ПДФО по кредиту рахунка 641 «Розрахунки за податками» з підсумками сум податку, утриманого по всіх відомостях на виплату заробітної плати.

Крім цього необхідно провести вибіркові перевірки правильності утримання податку по особових рахунках працівників, відомостях на виплату заробітної плати та інших документах. Ураз встановлення суттєвих помилок доцільно провести суцільну перевірку всіх особових рахунків. Одночасно перевіряється правильність утримання ПДФО із працівників, котрі працюють за сумісництвом або виконували роботи за договором.

Особливу увагу ревізор повинен приділити наданню пільг при здійснення розрахунків з оплати праці. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого працівнику протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» працівник має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку, також можуть застосовуватись інші розміри податкових пільг (табл. 2):

Таблиця 2.