Профілактика

Дуже важливим компонентом загальної профілактики в боротьбі з поліомієлітом є своєчасне виявлення всіх хворих, їх ізо­ляція та лікування. Однократне введення вакцини всім контактним.

Специфічна профілактика — вакцинація. Для вакцинації використовують 2 типи вакцин: жива оральна атенуйована поліовакцина (ЖПВ або ЖВС) та інактивована (вбита) поліовакцина (ІПВ).

ВООЗ надає перевагу ЖПВ, бо вона створює внаслідок розмножен­ня вакцинальних штамів (І, II, III типів) у кишечнику не тільки гуморальний, а й місцевий імунітет за рахунок стимуляції утворення ІgА. Згідно календаря щеплень в Україні вакцинацію проти поліомієліту проводять тричі починаючи з 3-х місяців з інтервалом 30 днів. Ревакцинацію проводять в 18 міс., 3, 6, 14 років.

ЖПВ – безпечний і високоефективний препарат. Найсерйознішим ускладненням є розвиток вакцино-асоційованого па­ралітичного поліомієліту, який виникає в термін до 30 днів після прийому ЖПВ, але зустрічається це ускладнення у 1 на 3,3 млн. щеплених. Якщо врахува­ти, що ймовірність захворіти на поліомієліт у нещеплених у 100 разів більша порівняно з імовірністю розвитку таких ускладнень у щепле­них, то вакцинація виправдана.

Однак необхідно знати, що в осіб з іму­нодефіцитом ризик ускладнень підвищений. Вагітним не слід уводити живу вакцину, тому що досі залишається суперечливим питання про можливість проникнення вакцинального вірусу через плаценту і здатність його справляти будь-який вплив на плід.

Запитання для контролю знань.

1. Визначення поліомієліту.

2. Етіологія поліомієліту.

3. Епідеміологія інфекції.

4. Патогенез захворювання.

5. Класифікація.

6. Клініка форм поліомієліту згідно з класифікацією.

7. Діагностика поліомієліту.

8. Диференційна діагностика.

9. Ускладнення.

10. Лікування.

11. Профілактика.