Епідеміологія
Краснуха - типовий антропоноз. Єдиним джерелом інфекції є хвора людина (навіть при відсутності явних клінічних проявів), а також вірусоносій. Виділяти вірус у зовнішнє середовище з носоглотковим слизом, мокротинням людина починає ще в інкубаційному періоді за 1-2 тижні до появи висипань. Виділення вірусу припиняється через 2-3 дня після початку висипань, продовжуючи, таким чином, і тоді коли людина вважає себе здоровою.
Чим легше протікає захворювання, тим звичайно коротше період виділення вірусу. Особливо тривалим він буває при вродженій краснусі - до 1,5-2 років і більш, при цьому вірус міститься ще й у сечі і калі.
Краснуха відноситься до висококонтагіозних захворювань. Індекс контагіозності наближається по різних джерелах до 90-98%. Це обумовлює її швидке поширення в дитячих не імунних колективах. Більшість випадків захворювання приходиться на вік від 2 до 9 років, а до періоду повноліття вже близько 70-80% людей мають у крові специфічні протикраснушні антитіла. Захворювання може протікати у вигляді маніфестних та субклінічних форм. Чим старше людина, тим легше перебіг, хоча деякі автори вважають, що перебіг «дитячих» інфекцій в старшому віці завжди важчий, тому що дуже часто розвиваються ускладнення. Основний шлях зараження — повітряно-краплинний. Не виключається також контактний механізм передачі. Крім того, існує ще один шлях інфікування - трансплацентарний. Передача вірусу цим шляхом можлива в усі періоди вагітності, але особливо небезпечним є інфікування в І триместрі вагітності.
Для краснухи характерні і визначена сезонність – зима та весна, тому що в цей час вірус здатний більш довготривало зберігатися в зовнішнім середовищі, більш тісним буває і спілкування людей у закритих приміщеннях.
Перенесене захворювання залишає довічний імунітет. Крім того, діти до 6 місяців також не хворіють, оскільки більшість з них мають імунітет, успадкований від матері.
Патогенез
В патогенезі краснухи, як набутої, так і вродженої ще багато невідомого і не до кінця вивченого.
Вірус проникає в організм через слизову верхніх дихальних шляхів і розмножується в лімфатичних вузлах, а через 6-8 днів після зараження попадає в кров. Вірус уражає ендотелій судин, створює їхню підвищену проникність, набряк та гемодинамічні порушення в тканинах. Клінічно це проявляється катаральним синдромом, інтоксикацією. В ендотелії судин поверхневих шарів шкіри вірус утворює осередкову запальну реакцію, що обумовлює появу висипань. Через 2-3 дня після цього в крові з'являються віруснейтралізуючі антитіла, що веде до звільнення організму від збудника і формуванню тривалого імунітету.
Крім того, віруси можуть проникати в лейкоцити (лімфоцити), де їх можна знайти ще за тиждень до появи клінічної симптоматики. Враження лейкоцитів є однією з причин формування настільки характерної лейкопенії. Але основна частина вірусів лімфогенно попадає в регіонарні лімфатичні вузли, зважаючи на особливу тропність вірусу до лімфоїдної тканини, де відбувається їхнє активне розмноження і нагромадження. От чому вже наприкінці інкубаційного періоду можна знайти збільшення задніх і потиличних лімфовузлів. Вірус краснухи має тропность до ембріональної тканини. Його тератогенна дія виявляється у вигляді локального пригнічення мітотичної активності клітин, що веде до уповільнення їхнього поділу та порушення, внаслідок цього, нормального розвитку організму. В ранній термін вагітності вірус викликає різні вади розвитку ембріона, в залежності від того який орган розвивається в даний період: 2-9 тиждень вагітності - вади органу слуху, 3-11 тиждень - мозку, 4-7 тиждень - серця, 4-10 тиждень - органів зору, 10-12 тиждень - твердого піднебіння. Таким чином, найбільш небезпечним для розвитку плоду є проникнення в його тканини вірусу в першому триместрі вагітності. В цьому випадку розвивається хронічна інфекція, при поділі клітин утворюються їхні інфіковані клони, зі значною кількістю ушкоджених хромосом, що веде до швидкої загибелі клітин. Пошкодження тканин плоду підсилюється за рахунок гіпоксії внаслідок враження судин плаценти і гемодинамічних порушень в ній.