- •Поняття, структура та функції юридичної науки, місце тдп в системі юридичних наук.
- •Предмет та функції теорії держави і права.
- •Поняття та характеристика методології та система методів теорії держави і права.
- •Поняття та складові елементи політичної системи суспільства. Місце держави в політичній системі суспільства.
- •Виникнення та розвиток держави
- •Теорії походження держави, характеристика їх різновидів.
- •Поняття держави та характеристика її ознак.
- •Сутність держави. Основні концепції держави.
- •Соціальне призначення та функції держави.
- •Поняття і структурні елементи форми держави. Особливості форми державного устрою в Україні.
- •Поняття та принципи організації і діяльності механізму держави.
- •Поняття та структура державного апарату. Класифікація державних органів.
- •Поняття та ознаки права, його зміст. Співвідношення права і закону.
- •Підходи до визначення сутності права (школи права).
- •Поняття та види принципів права.
- •Функції права та їх класифікація.
- •Визначення норм права та її ознаки. Місце норм права в системі соціальних норм.
- •Види та структура норм права.
- •Система права: поняття, ознаки та характеристика структурних елементів.
- •Система законодавства: поняття, ознаки. Співвідношення системи права з системою законодавства. Класифікація норматино-правових актів.
- •Ієрархія нормативно-правових актів.
- •Чинність нормативно-правових актів.
- •Систематизація нормативно-правового матеріалу. Способи систематизації
- •Форми права: поняття та види.
- •Поняття та стадії правоутворення.
- •Правотворчий процес в Україні.
- •Реалізація норм права: поняття та характеристика форм реалізації правових норм.
- •Поняття, підстави та основні стадії застосування правових норм.
- •Прогалини в праві та шляхи їх усунення.
- •Тлумачення норм права: поняття та види та способи тлумачення норм права. Інтерпретаційні акти.
- •Правовідносини: поняття, ознаки та види. Характеристика структурних елементів правовідносин.
- •Правопорушення: поняття та види. Характеристика складових елементів правопорушення.
- •Юридична відповідальність: поняття, підстави та види.
- •Види юридичної відповідальності за галузями:
- •Виділяють ще Фінансову , та Міжнародно-правову відповідальність (держави).
- •Законність. Вимоги законності та засоби її забезпечення.
- •Правосвідомість та її структура. Рівні правосвідомості.
- •Правовий нігілізм та інші форми деформації правової свідомості.
- •Правові сім'ї. Загальна характеристика романо – германської правої сімї. Порівняння її з англо – американською та релігійно-традиційною правовою сім'єю.
- •Колізії в законодавстві, шляхи їх подолання
Поняття та структура державного апарату. Класифікація державних органів.
Державний апарат покликаний виконувати основні функції держави щодо практичного здійснення державної влади і управління суспільством і є невід'ємним атрибутом як виникнення, так і існування та функціонування держави. Державний апарат — це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених здійснювати державну владу та управління, які спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу.
Залежно від соціальної природи державні органи поділяються на первинні та вторинні. Первинні органи створюються шляхом безпосереднього волевиявлення народу, якщо народ визнається джерелом державної влади, або успадкуванням, якщо джерелом влади вважається монарх. Первинним державним органом за умов республіканського правління є парламент, ним може бути президент, якщо його обирає безпосередньо народ. Вторинні органи утворюються первинними, є похідними від останніх і їм підзвітні.
За територією, на яку поширюються повноваження державних органів, їх поділяють на центральні та місцеві. В Україні, наприклад, до центральних державних органів слід віднести ті, повноваження яких поширюються на всю її територію, — Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України тощо. Місцевими державними органами є місцеві державні адміністрації, місцеві суди і т. ін. За умов федеративного устрою державні органи поділяються на федеральні органи і органи суб'єктів федерації.
За спрямованістю поділяють органи на законодавчі, виконавчі та судові.
Законодавча влада — це відокремлена в умовах поділу влад гілка влади, яка має виняткові повноваження на прийняття законів. Головною функцією законодавчої влади є законодавче регулювання суспільних відносин, тобто прийняття законів. Оскільки парламент є безпосереднім виразником народного суверенітету, народної волі та інтересів, то крім законодавчої він виконує ще дві додаткові функції: 1)установчу; 2) контрольну. Установча функція законодавчої влади полягає в тому, що парламент формує або бере участь у формуванні уряду, обирає або затверджує на посадах керівників уряду, міністерств, відомств, а також інших вищих державних органів. Наприклад, Верховна Рада України дає згоду на призначення Прем'єр-міністра, Генерального прокурора та інших керівників центральних державних органів. Парламент здійснює контроль за діяльністю підзвітних йому державних органів — уряду, міністерств, відомств (контрольна функція). Так, Верховна Рада згідно з нормами Конституції України здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України.
Виконавча влада — це відокремлена в умовах поділу влад гілка влади, яка має прерогативу виконувати прийняті парламентом закони та інші рішення. Основною функцією виконавчої влади є виконання законів. Окрім того, виконавча влада здійснює функцію підзаконного регулювання суспільних відносин, тобто приймає підзаконні нормативно-правові акти. Наприклад, Кабінет Міністрів України приймає на основі Конституції та законів України постанови. Особливими принципами, на яких здійснюється виконавча влада, є: оперативність; організація на основі адміністративної підлеглості; підзаконність; підзвітність перед представницькими органами.
Судова влада — це відокремлена гілка влади, що має виняткові повноваження на здійснення правосуддя.
Для функції правосуддя характерні такі важливі ознаки, як виключність та самостійність. Виключність означає, що ніхто, крім судових органів, не має права здійснювати правосуддя. Так, згідно з Конституцією України правосуддя може здійснюватися тільки судом, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Самостійність означає, що суди при здійсненні правосуддя не залежать від будь-яких органів та осіб, мають керуватися тільки законом.
