Тема: Найдавніша історія України.

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:

- визначати основні етапи праісторії українських земель,

- називати характерні риси в соціально – економічному розвитку людства в найдавніші часи;

- характеризувати зміни та особливості історичного процесу.

План.

1.Первісні люди та спосіб їх життя. Трипільська культура - одна з найдавніших землеробських культур.

2.Народи Північного Причорномор’я.

3.Антична цивілізація Північного Причорномор’я.

1. Періоди давньої історії України.

Назва періоду	Періодизація	Найважливіші зміни у житті людини	Зміни сусп-ної організації
І. Кам’яний вік: Палеоліт - ранній палеоліт - середній палеоліт - пізній палеоліт	1,5млн.-150 тис.р. 150тис.- 40 тис. р. 40тис.-11тис.до н.е	Давні люди розселилися на територіях України, навчилися виробляти знаряддя праці (камені, кістки тварин), видобувати вогонь; будувати житло. Основне заняття – збиральництво, полювання. Існували елементи абстрактного мислення, подоба рахунку,перші ознаки мистецтва, вірування у відродження померлих. Освоювали малювання,музику. Первісні форми релігійної свідомості: анімізм,тотемізм, фетишизм,магія. Найдавніші стоянки: с.Королеве,с.Лука- Врубелецька , п.Кіїк-Коба, с.Молодове.	Людський гурт Рід (спільнота родичів) Матріархат Плем’я родова община
Мезоліт	Х – VІІ тис. до н.е.	Зміни природних умов привели до змін флори та фауни,ландшафту. Винайшли лук,стріли. Змінився вид знаряддя - мікроліти (більш функціональні)Основні заняття:річне та рослинне збиральництво, полювання, рибальство. Приручення перших тварин. Поселення на всій тер.України.
Неоліт	VI – IVтис. до н.е.	Виробнича революція – перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого. Поява нових способів обробки матеріалів, штучних матеріалів,нові заняття: тваринництво, землеробство, ремесло(гончарство,ткацтво). Поява соціальної структури суспільства,різьке збільшення населення;поділ України на 2 зони:хліборобську-скотарську (південний захід) і рибальсько-мисливську (північний схід)
ІІ. Мідно-кам'яний вік:енеоліт	IV – ІІІ тис. до н. е.	Давні люди починають виробляти знаряддя праці з міді (виняток – з олова), перехід від мотичного до ранніх форм орного землеробства. Розвиток трипільської культури
ІІІ. Бронзовий вік	ІІ – І тис. до н. е.	Давні люди навчилися виробляти знаряддя праці,зброї,прикрас з бронзи (сплав міді з оловом,свинцем або миш’яком ).Але цілком витиснути мідні ї кам’яні вироби так і не змогли. Донецький басейн – центр металургії, а Карпатсько-Дунайський регіон – центр металообробки. Перший великий поділ праці.. Винайдено ткацький верстат. З'являються патріархальне рабство, майнова нерівність. Зароджуються класи.	Родова община Патріархальні відносини
Залізний вік	І тис. до н. е. – І ст. н.е.	Давні люди навчилися виробляти знаряддя праці і зброю з заліза. Період кочових народів, античних міст на півдні України Початок етногенезу слов'ян. Праслов'янські археологічні культури - чорноліська, висоцька їхні залишки виявлені в басейнах Дніпра, Дністра, Західного Бугу	Сусідська община Плем’я

Найяскравіша культура давньоєвропейської історії – трипільська.

Трипільська культура – одна з найдавніших землеробських культур. Протягом IV – II тис. до н. е. трипільці розселилися на великій території: в басейнах р. Пруту, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, а також на території Волині, Поділля, Північного Причорномор’я та інших місцевостях.

Основні досягнення трипільців:

• розвинуті землеробство і скотарство;

• знаряддя праці, виготовлені з каменю з використанням шліфування і свердління;

• знаряддя праці з міді, створені з використання молота і кувалди;

• різноманітність форм знаряддя праці;

• глиняний посуд, що обпалювався в гончарній печі і розписувався орнаментом;

• ювелірні вироби, що вражають смаком та красою.

2. Наприкінці епохи міді-бронзи райони Північного Причорномор'я від Карпат до гирла Дунаю та Кубані населяли кіммерійці. Кіммерійці — це перший народ Східної Європи, власна назва якого збереглася в писемних історичних джерелах. Вони займалися скотарством і землеробством, підтримували торговельні зв'язки з Кавказом і Середземномор'ям, виготовляли і широко застосовували металеві знаряддя і зброю, зводили городища. Але з VII ст. до н.е., очевидно під натиском кочових скіфів, ці городища повсюдно зникали.

Прихід скіфів в Південну Україну відбувся вже в епоху раннього заліза. Застосування залізних знарядь значно підвищило продуктивність праці в усіх галузях господарства, прискорило процеси еволюції людського суспільства від родоплемінного ладу до класових суспільств.

На початку VII ст. до н.е. кочові скіфи іраномовного походження з'явилися в українському степу. У V ст. до н.е. грецький історик Геродот відвідав Скіфію та описав її населення. На правому березі Дніпра мешкали скіфи-орачі — землеробські племена, що швидко змішалися з місцевим населенням. Політична влада зосереджувалася в руках «царських» скіфів-кочівників, що вважали себе найчисленнішими і найкращими й змушували інших скіфів та не-скіфські племена України сплачувати їм данину. Войовничі скіфи мали велике, добре озброєне і дисципліноване кінне військо. Вони вели успішну війну з перським царем Дарієм, який в 514—513 pp. до н.е. намагався їх завоювати. У IV ст. до н.е. скіфські племена об'єдналися і створили під проводом царя Атея державну формацію Скіфію. Спочатку центр Скіфії був на лівому березі Дніпра, а з кінця III ст. столицю скіфської держави перенесено до Неаполя-Скіфського в Криму, недалеко від сучасного Сімферополя.

Родовід у скіфів ішов по батьківській лінії, майно розподілялося між синами, а полігамія була нормальним явищем. Разом із померлим чоловіком часто вбивали й ховали його молодих жінок. Поховальні кургани скіфських царів з численними високомистецькими золотими виробами і водночас убогі могили простих людей свідчать про суспільно-економічне розшарування серед «царських» скіфів. В Україні до найбагатших скіфських курганів належать Чортомлик і Солоха на нижньому Дніпрі, Куль-Оба в Криму, Гайманова могила, Товста могила та інші.

У III ст. до н.е. в Південну Україну приходять з Волги й Уралу іранські племена сарматів, які підкорили і поглинули скіфів. Тільки залишкам скіфів удалося сховатися в Криму, де їх нащадки прожили до III ст. н.е. Сармати, що на історичній арені змінили скіфів, понад 600 років займали широкі простори .Сформувавшись у заволзьких степах на рубежі III — II ст. до н.е., сарматські племена язиків, роксоланів, хорсів, а трохи пізніше й аланів хвилями просувались на захід у пошуках нових територій, нових пасовищ. Античні автори, згадуючи про них, підкреслювали їх агресивність і войовничість. Масове переселення сарматських племен на територію Північного Причорномор'я почалося наприкінці II ст. до н.е. На рубежі нашої ери вони повністю освоюють степи між Доном і Дніпром, іноді проникаючи аж до Південного Бугу та Дунаю. Найбільшого розвитку сарматське суспільство досягло в І ст. н.е.

3. Античні міста-держави Північного Причорномор'я, починаючи з VII ст. до н.е., на північному узбережжі Чорного моря селяться греки, які походили переважно з Мілета. Вони заснували міста Тіру на Дністрі, Ольвію на Бузі, Херсонес біля Севастополя, Пантікапей на місці сучасної Керчі, перетворивши їх на центри торгівлі та ремесел. Це були типові рабовласницькі міста-держави, подібні до своєї метрополії, які збагачувались завдяки торгівлі рабами, хлібом, рибою. Ці товари греки часто одержували від скіфів в обмін на золоті вироби, предмети розкоші, вино тощо. V ст. до н.е. з об'єднаних грецьких міст на Таманському і Керченському півостровах утворилося Боспорське царство з центром у Пантікапеї. Зв'язки грецьких міст з населенням Півдня України мали великий вплив на культурний, мистецький і релігійний розвиток автохтонів.

ІІ ст. до н.е. грецькі міста підпадають під владу Римської імперії й перебувають під цією владою аж до навали кочівників, насамперед готів, які зруйнували їх і завоювали Боспорське царство. Згодом було відбудовано тільки Херсонес, який за часів існування княжої держави відігравав роль посередника між Візантією і Києвом.

Таким чином, дослідження українських археологів та істориків, а також науковців з інших країн дають нам уявлення про неперервність етнокультурних процесів на землях України, починаючи з IV тис. до н.е. і закінчуючи останніми століттями до н.е.

Поміркуємо разом: *Поясни,як ти розумієш поняття «археологічна культура».

* Що покладено в основу періодизації давньої історії України?

*** Чому землеробство і скотарство були головними досягненнями людини доби неоліту?

**Що таке трипільська культура? Де і коли вона існувала? Чому трипільців називають найдавнішими хліборобами на українських землях? Що на твою думку, було особливо досконалим у трипільців? Назви причини занепаду трипільської культури.

** Які народи населяли Північне Причорномор’я в давні часи? Назвіть форми суспільної організації цих народів та їхні основні заняття.

**Які стосунки склалися у греків з кочовиками – скіфами та землеробським населенням лісостепової смуги?

До наступного заняття: Підготувати повідомлення : «Культура скіфів», «Культура грецьких міст Північного Причорномор’я»

Де про це читати:

Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав ,2012, - с.9-31