4.5. Географічно-візуальні методи узагальнення даних.

Сучасну науку неможливо уявити без використання графіків - цієї своєрідної форми наукового мислення і узагальнення. Наочність, лаконічність, універсальність графічних зображень зробили їх незамінним інструментом науково-дослідної роботи. У сучасній теорії наукового пізнання графіки трактуються як своєрідна знакова система, геометричні образи якої здатні відо­бразити певні цілісні ансамблі умовиводів щодо досліджуваних явищ чи процесів. Графічна форма інформації впливає безпосе­редньо на почуттєве сприйняття і дозволяє усвідомити значення таких умовиводів синоптично (у цілому), оминаючи чи значно скорочуючи стадії мовного мислення. Це надає геометричному графічному образу узагальнюючий, синтетичний характер, що надзвичайно важливо для наукових досліджень. Особливу цін­ність графіки мають у дослідженнях масових соціально - економічних явищ і процесів, виявляючи закономірності розви­тку, розподілу і поширеності явищ.

Статистичний графік - це умовне зображення числових ве­личин та їхніх співвідношень за допомогою ліній, геометричних фігур, штрихувань. Основні параметри графіка:

графічний образ	вид графічного зображення, вибирається відповідно до мети дослідження
поле графіка	простір, у якому розміщуються умовні зображення числових величин та їхні співвідношення
масштабна шкала	лінія, на якій у певному порядку розміщені масштабні позначки з відповідними їм числовими значеннями
система координат	визначає порядок розміщення графічних знаків у полі графіка (прямокутна, полярна)
експлікація	словесний опис змісту графіка: назва, підписи масштабних шкал і пояснення окремих частин графіка

За формою графічного образу вирізняють діаграми, картограми і картодіаграми. Діаграми можуть бути лінійними, раді­альними, площинними і об'ємними. Площинні діаграми, у свою чергу, поділяються на стовпчикові, смугові, квадратні, кругові, секторні, фігурні, точкові й фонові.

Словесні пояснення (експлікація) розміщених на графіку геометричних образів, різних за конфігурацією, штрихуванням чи кольором, дозволяють подумки перейти від геометричного образу до зображеного на графіку явища чи процесу.

За допомогою графіків розв'язується безліч дослідницьких задач. В соціально-економічних дослідженнях графіки використовують, зокрема:

• для характеристики структури і структурних зрушень;

• при вивченні закономірностей розподілу;

• як інструмент порівняльного аналізу;

• при вивченні економічної динаміки щодо довготривалих тенденцій розвитку і короткострокових (кон'юнктурних) коливань;

• при вимірюванні взаємозв'язків;

• в територіальних, географічних дослідженнях.

Зважаючи на розмаїтість графічних зображень, вибір графічного образу, системи координат і масштабних орієнтирів мають підпорядковуватися меті дослідження.

Найпошире­ніший вид графіків - лінійні діаграми. Їх застосовують в аналізі закономірностей розподілу, динаміки і взаємозв'язків. Досить поширені векторні, стовпчикові і стрічкові діаграми. Розглянемо деякі з них.

1. Секторна (кругова) діаграма ефективна при вивченні структури соціально-економічних явищ. .

2. За допомогою кільцевої діаграми можна простежити зміну структури сукупності за певний період.

3. У просторово-територіальних порівняннях можна використати як стовпчикові, так і стрічкові діаграми. Якщо об'єкти, параметри яких зіставляються, попередньо проранжувати, то позиція кожного об'єкта відносно інших буде виявлятися чіткіше.

Стрічкові (стовпчикові) діаграми ефективні при зображенні даних у формі сальдо (додатні і від'ємні величини) або різноспрямованої динаміки показника (зростання, зменшення).

4. При порівнянні показників між країнами, регіонами, окремими об'єктами можна використати полярну (пелюсткову) діаграму.

5. Для візуалізації динамічних процесів найчастіше використовують Графік.

6. Нестандартні діаграми поєднують кілька процесів.

7. Особливу групу графіків представляють картограми та картодіаграми. Координатною сіткою цих графіків слугують конту­рні географічні карти з просторовими орієнтирами (кордони країн чи межі регіонів, контури адміністративного поділу). Інші географічні ознаки (міста, транспортні артерії, рельєф) вилучені.

Картограми за допомогою умовних знаків (штрихувань, точок, кольору) відображають розподіл певного явища по території. На картодіаграмі в контурі кожної території містяться діаграмні фігури, які характеризують відповідну територію за тією чи іншою ознакою. Отже, основне завдання картограми - відобразити закономірність територіально-адміністративного розподілу певного явища, а картодіаграми - виявити особливості тих географічних одиниць, в контурах яких містяться діаграмні фігури.

Розглянуті приклади не вичерпують аналітичних можливостей графіків, вони лише засвідчують, що кожний з них шляхом узагальнення фактів дає нове знання щодо предмета дослідження. І саме це нове знання має особливу інформаційну цінність для наукових досліджень.