5.2 Нумерація.

Розділи, підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в ме­жах викладення суті, наприклад 1, 2, 3. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номеру розділу крапку не ставлять, потім друкують заголовок розділу.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і поряд­кового номера підрозділу, розділених крапкою, наприклад «1.1», «1.2».

Нумерація пунктів і підпунктів є порядковою в межах відповідних підрозділів чи пунктів, наприклад «2.3.5» — п'я­тий пункт третього підрозділу другого розділу.

При написанні наукової роботи слід витримувати струк­туру й обсяг її окремих частин (підрозділи, не повинні бути менш ніж 7-8 сторінок).

Сторінки роботи слід нумеру­вати арабськими цифрами, дотримуючи наскрізної нумерації по всьому тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці.

«Титульний аркуш» включають до загальної нумерації сто­рінок роботи. Номера сторінок на титульному аркуші не про­ставляють.

Окремі сторінки, на яких розташовані ілюстрації і таблиці, також включають у загальну нумерацію сторінок роботи.

5.3 Оформлення рисунків

Ілюструвати наукову роботу необхідно виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає позбутися від ілюстрацій випадкових, зв'язаних із другорядними деталями тексту, і попередити невиправдані пропуски ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Основними видами ілюстративного матеріалу в науковій роботі є: рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Фотографія - особливо переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. Вона застосовується тоді, коли необхідно з документальною точністю зобразити предмет чи явище з усіма його індивідуальними особливостями. У багатьох галузях науки фотографія - це не тільки ілюстрація, але і науковий документ.

Рисунки використовуються в наукових роботах, коли потрібно зобразити предмет таким, яким ми його сприймаємо зором, але тільки без зайвих деталей і подробиць. Такі рисунки виконуються, як правило, в аксонометричній проекції, що дозволяє найбільш просто й доступно зобразити предмет. Незважаючи на свою простоту, рисунок має широкі пізнавальні можливості.

Схема - це зображення, що передає звичайно за допомогою умовних позначок і без дотримання масштабу основну ідею якого-небудь пристрою, предмета, споруди чи процесу і показує взаємозв'язок їхніх головних елементів. На схемах усіх видів повинна бути витримана товщина ліній зображення основних і допоміжних, видимих і невидимих деталей і товщина ліній їхніх зв'язків. У деяких наукових роботах просторові схеми різних систем зображуються у вигляді спеціальних геометричних фігур із простими зв'язками-лініями у вигляді стрілок. Такі схеми звичайно називають блок-схемами.

Діаграма - один із способів графічного зображення залежності між величинами. Діаграми складають для наочності зображення й аналізу масових даних. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. У наукових роботах найбільшого поширення одержали лінійні діаграми, а з площинних – стовпчикові і секторні.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин і їхніх співвідношень через геометричні фігури, крапки й лінії. Графіки використовуються як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстрованого матеріалу.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові розподіли на осях координат можна починати не з нуля, а обмежувати тими значеннями, у межах яких розглядається дана функціональна залежність.

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розташовувати в роботі безпосередньо після тексту, у якому вони зазначаються вперше, чи на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути дані посилання в ос­новному тексті. При посиланнях на ілюстрації слід писати «...відповідно до рис. 1.2» при нумерації в межах розділу.

Якщо ілюстрації, розміщені в роботі, створені не автором, надаючи їх обов'язково слід вказати джерело їх походження.

Допускається поміщати в роботу ілюстрації, виконані ме­тодом ксерокопії.

Ксерокопії і фотознімки розміром менше формату А4 по­винні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу фор­мату А4. Ілюстрації на аркушах формату більшого за А4 розмі­щують серед додатків у тому порядку, в якому вони зазначають­ся в тексті.

Ілюстрація повинна мати назву, яку розміщують під ілю­страцією. При необхідності під ілюстрацією подають поясню­ючі дані шрифтом не менш 10 пунктів.

Ілюстрація позначається «Рис.» і нумерується в межах роз­ділу, за винятком ілюстрацій, що наводяться в додатках. Ілюс­трації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою ну­мерацією в межах розділу.

Номер ілюстрації складається з номера розділу й поряд­кового номера ілюстрації через крапку, наприклад: «рис. 3.2» — другий рисунок третього розділу. Якщо в роботі наведена лише одна ілюстрація, то її не нумерують.

Після номеру ілюстрації розміщують її назву, наприклад: «Рис. 3.2. Система показників».

Ілюстрації мають бути розташовані так, щоб їх було зруч­но розглядати без повороту роботи або з поворотом за годин­никовою стрілкою.