- •1. Загальні вимоги до курсових робіт
- •Нормативна база
- •1.2 Вибір та затвердження теми роботи
- •1.3 Курсові роботи як складова частина підготовки
- •1.4 Джерельна база курсової роботи
- •1.5 Літературно-монографічна база роботи
- •1.6 Вимоги до тексту роботи
- •2.3 Вступ
- •2.4 Огляд літератури
- •2. Структура і зміст роботи
- •2.1 Титульний аркуш
- •2.5 Висновки
- •Висновки
- •Висновки
- •2.6 Перелік посилань
- •Оформлення бібліографічних посилань на електронні версії публікацій та електронні видання з Internet
- •2.7 Додатки
- •3. Правила оформлення роботи
- •3.1 Загальні вимоги та рекомендації до оформлення тексту
- •3.2 Нумерація
- •3.3 Ілюстрації
- •3.4 Таблиці
- •4. Підготовка до захисту та захист курсової роботи
- •4.1 Підготовка до виступу з курсовою роботою
- •4.2 Публічний захист курсової роботи
- •4.3 Критерії оцінювання курсових робіт
- •Додаток б Зразок оформлення змісту курсової роботи
- •Додаток в Теми курсових робіт Фізіологія збудливих тканин
- •Вища нервова діяльність
- •Обміни речовин і енергії
- •Фізіологія аналізаторів
- •Система крові
- •Серцево-судинна система
- •Система дихання
- •Фізіологія залоз внутрішньої секреції
- •Травна система
- •Фізіологія опорно-рухового апарату
- •Система виділення
2.5 Висновки
Висновки – частина роботи, що містить узагальнені результати дослідження літературних джерел, до яких прийшов автор і є логічним завершенням курсової роботи.
Головна їх мета – підведення підсумків вищевикладеного матеріалу.
Висновки подаються у вигляді окремих конкретних і лаконічних положень, що підсумовують одержані дані.
Слово “ВИСНОВКИ” на листі розташовують посередині рядка і друкують великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.
Важлива вимога до висновків - їх стислість та ґрунтовність. Вони повинні займати одну, максимум дві сторінки курсової роботи.
Висновки в роботі, як правило, формулюються по пунктах, які нумеруються арабськими цифрами. Кількість пунктів не обмежується, але звичайно їх буває від 2 до 10.
Приклади висновків:
Висновки
Усі системи та апарати органів взаємопов’язані й об’єднані в єдине ціле – організм.
Організм – це окрема жива істота, яка розглядається як цілісна біологічна система, що складається із взаємозалежних елементів.
В організмі людини розрізняють такі системи і апарати органів:
1. Опорно-руховий апарат – забезпечує опору, захист і переміщення тіла та його частин у просторі.
2. Травна система забезпечує функцію перетравлювання і всмоктування речовин, що надходять в організм ззовні, та виведення із організму неперетравлених залишків.
3. Дихальна система забезпечує обмін газів між кров’ю і зовнішнім середовищем.
4. Видільна система забезпечує виведення з організму відпрацьованих продуктів.
5. Статева система слугує для збереження виду.
6. Кровоносна система об’єднує серце і судини, в яких кров циркулює по всьому тілу.
7. Лімфатична система – система трубок і, по яких з органів і тканин лімфа тече в напрямку до вен.
8. Система органів чуття сприймає подразнення з зовнішнього та внутрішнього середовища.
9. Система органів (залоз) внутрішньої секреції – забезпечує хімічний зв'язок і регуляцію всіх процесів в організмі.
10. Нервова система забезпечує зв'язок органів і систем між собою та із зовнішнім середовищем.
Висновки
Організм – це жива біологічна цілісна система, яка має здатність до самовідтворення, саморозвитку і самокерування. Ця цілісність забезпечується наступними факторами: 1) структурним об’єднанням усіх частин організму (клітин, тканин, органів, рідин та ін.); 2) взаємозв’язком між усіма частинами організму за допомогою: а) рідин, що циркулюють у його судинах, порожнинах і просторах (гуморальний зв'язок, лат. humor - рідина), б) нервової системи, яка регулює усі процеси в організмі (нервова регуляція).
Таким чином, цілісність організму, по-перше, досягається завдяки діяльності нервової системи, яка пронизує своїми розгалуженнями всі органи та тканини тіла і є матеріальним анатомічним субстратом об’єднання (інтеграції) організму в єдине ціле разом із гуморальним зв’язком.
По-друге, цілісність організму полягає в єдності вегетативних (рослинних) та анімальних (тваринних) процесів у ньому. Анімальні нерви іннервують посмуговані м’язи, тобто виконують тваринну функцію (рух), в той час як вегетативні нерви, розгалужуючись у гладких м’язах судин, забезпечують їх трофічну іннервацію, тобто виконують рослинні функції (обмін речовин, живлення).
По-третє, цілісність організму полягає в єдності духу і тіла, тобто в єдності психічного і соматичного, тілесного. Єдність і цілісність організму неможливі без його зв’язку з навколишнім середовищем. Для тварин – це біологічне середовище, а для людини, крім біологічного, вирішальне значення має антропогенне середовище.
