- •1. Екологічний менеджмент
- •1.1. Загальні положення про екологічний менеджмент
- •1.1.1. Визначення екологічного менеджменту
- •1.1.2. Визначення екологічного менеджменту з позицій міжнародних стандартів
- •1.2 Стан екологічного менеджменту в Україні та перспективи його розвитку
- •1.3. Законодавчо-регулююча база екологічного менеджменту
- •1.3.1. Законодавчий моніторинг у сфері екологічного менеджменту
- •1.3.2. Адміністративно-нормативні інструменти екологічного менеджменту
- •2.1. Сутність екологічного оподаткування
- •2. Екологічне оподаткування
- •2.2. Удосконалення системи екологічного оподаткування в Україні
- •2.3. Фінансові важелі та стимули природоохоронної діяльності
- •3. Ліцензування природоохоронної діяльності
- •3.1 Загальні положення про систему ліцензування
- •3.2. Законодавче підґрунтя екологічного ліцензування
- •3.3 Регламент отримання екологічних ліцензій
- •4. Екологічна експертиза
- •4.1 Сутність екологічної експертизи та її об'єкти
- •4.2. Форми екологічної експертизи
- •4.3 Порядок проведення екологічної експертизи
- •4.4 Джерела фінансування екологічної експертизи
- •5 Екологічна оцінка господарських рішень
- •5.1 Загальні положення про екологічну оцінка намічуваної діяльності
- •5.2 Принципи екологічної оцінки
- •5.3 Порядок проведення екологічної оцінки
- •5.4 Врахування результатів екологічної оцінки при прийнятті рішень
- •6. Екологічний аудит
- •6.1. Методичні принципи екологічного аудиту
- •6.2. Основні поняття про екологічний аудит
- •6.3. Правові та організаційні особливості проведення екологічного аудиту
- •6.4. Основні відмінності екологічного аудиту від інших видів діяльності у напрямку управління охороною навколишнього середовища
- •7. Екологічне страхування
- •7. 1. Умови екологічного страхування
- •7.2. Відповідальність страховиків. Тарифні ставки екологічного страхування
7. Екологічне страхування
7. 1. Умови екологічного страхування
Екологічне страхування (ЕС) являє собою страхування цивільної відповідальності підприємств, установ і організацій (страхувальників) за шкоду, заподіяну діяльністю, що створює підвищену екологічну небезпеку.
Мета ЕС - гарантувати повне чи часткове відшкодування збитку, заподіяного діяльністю страхувальника, за обставинами, що виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров'ю чи майну других осіб, включаючи витрати органів державної влади і місцевого самоврядування на відновлення екологічного благополуччя природного середовища, у вигляді обов'язку страховиків по здійсненню страхових виплат зі страхових фондів, сформованих страхувальниками.
Страхування класифікується за ознаками:
• за сферами діяльності, яке розділяється на внутрішнє і зовнішнє (іноземне). Внутрішнє страхування здійснюється страховими комерційними організаціями України.
• за галузями і підгалузями страхування;
• за формами проведення;
• за видами і об'єктами страхування.
Об'єктом ЕС є майнові інтереси застрахованої особи, пов'язані з обов'язком останньої в порядку, встановленому цивільним кодексом, нести відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу і третім особами, У зв'язку зі здійсненням застрахованими особами діяльності, що представляє підвищену небезпеку для оточуючих.
Суб'єктами ЕС є:
1) страхувальники (застраховані особи) - громадяни і юридичні особи, діяльність яких пов'язана з підвищеною екологічною небезпекою;
2) страховики - юридичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають відповідні ліцензії, в обов'язок яких входить виплата страхового відшкодування особам, яким (чи їхньому майну) завданий збиток діяльністю страхувальника;
3) вигодоотримувачі - громадяни, юридичні особи, органи державної влади і місцевого самоврядування, яким може бути заподіяна шкода внаслідок порушення екологічного благополуччя і на користь яких укладається договір екологічного страхування.
ЕС здійснюється в двох формах: обов'язкове і добровільне.
Обов’язкове екологічне страхування здійснюється на підставі угод про страхування, що укладаються страхувальником і страховиком.
На підприємства - джерела підвищеної екологічної небезпеки - покладається обов'язок укладати угоди обов'язкового ЕС зі страховиками і за рахунок власних коштів сплачувати страхові внески.
Страхувальниками в системі обов'язкового ЕС є підприємства незалежно від форми власності, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою аварійного (надзвичайно аварійного) забруднення навколишнього середовища.
Добровільне екологічне страхування. Майнові інтереси громадян чи юридичної особи, діяльність яких пов'язана з ризиком відповідальності перед третіми сторонами за заподіяння шкоди внаслідок порушення екологічного благополуччя, можуть бути застраховані за угодою добровільного ЕС, при цьому може бути застрахований як ризик відповідальності самого страхувальника, так і іншої особи, на яку така відповідальність може бути покладена.
Добровільне екологічне страхування варто розглядати як вид підприємницької діяльності. Його можуть виконувати державні страхові установи чи незалежні самостійні організації.
Підприємствам - джерелам підвищеної екологічної небезпеки і ризику - надається право вільного вибору способу резервування коштів на компенсацію збитку від екологічних аварій. При цьому, в обов'язковому страхуванні варто передбачати наявність мінімальних фінансових гарантій відшкодування збитків. Механізм екологічного страхування базується на принципі взаємовигідних відносин страхувальника і страховика. Крім економічної зацікавленості в передачі відповідальності за наслідки при можливому аварійному забрудненні страхувальнику, страховик зацікавлений у підвищенні своєї екологічної безпеки.