3. Ліцензування природоохоронної діяльності

3.1 Загальні положення про систему ліцензування

Ліцензування є досить ефективним засобом регулювання природоко­ристування. Ліцензування відносять до адміністративного механізму регулювання природокористування, але пов'язують з економічними заходами, такими, як плата за природні ресурси, за викиди забруднюючих речовин.

У багатьох розвинутих країнах, зокрема у США, ліцензії розглядаються як товар і беруть участь у ринковому регулюванні природокористування, разом з тим ліцензування - елемент економічного управління в тому випадку, коли ліцензії стають товаром, тобто можуть продаватися потенційним природо-користувачам, наприклад, на аукціонах.

Ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду природоохоронної діяль­ності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування - це акт санкціонування дозволу проектування або практичної дії, заснований на національному чи місцевому законодавстві або політиці.

Система ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензійних умов, видача розпоряджень та усу­нення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Необхідність ліцензування природоохоронної діяльності обумовлена обмеженістю природних ресурсів і межами стійкості екосистем та збільшенням масштабів природокористування.

Система ліцензування, стосовно до навколишнього середовища, відповідає цілям:

• обмежує доступ або споживання природних ресурсів;

• примушує до вживання необхідних заходів для під­тримки в припустимих межах тих видів діяльності, які потенційно несуть небезпеку для навколишнього середовища;

• сприяє розвитку тих видів діяльності, які ведуть до усунення або пом'якшення навантаження на навколишнє середовище.

Екологічне ліцензування встановлює екологічні вимоги й обмеження у вигляді спеціального дозволу на ведення конкретної господар­ської або іншої діяльності природокористувачів на відповідній території (об'єкті).

Наприклад, за такою схемою здійснюється видача ліцензій на водокористування.

Ліцензія на право користування природними ресурсами має місти­ти відомості:

• дані про цільове призначення робіт, пов'язаних з використанням природних ресурсів;

• вказані просторові межі природного об'єкта, надані в користування;

• строк дії ліцензії і термін початку робіт;

• умови, пов'язані з платежами за забруднення навколишнього сере­довища і користуванням природними ресурсами;

• узгоджений рівень виробництва первинної природної сировини;

• умови виконання, встановлені законодавством, стандартами (нор­мами, правилами) вимог з охорони природних ресурсів і навколишнього середовища.

Системи ліцензування госпо­дарської діяльності і екологічної експертизи, що забезпечують захист інтересів суспільства і держави, а також дотримання природоохоронних норм та вимог при прийнятті інвестиційних рішень і здійсненні господарської діяльності, існують в багатьох країнах. За своєю структурою зарубіжні системи ліцензування і експертизи істотно відрізняються від вітчизняних.

Так, наприклад, в Німеччині відсутні ліцензії на право займатися окремими видами діяльності, а ліцензується лише споруда і експлуатація конкретних господарських об'єктів. При цьому ця ліцензія , що є по суті приватною ліцензією, являє собою дозвіл від держави на будівництво або експлуатацію об'єкта, який входить в перелік підприємств, що ліцензуються. У даний перелік входять різні категорії вироб­ництв, обладнань і споруд енергетики, гірництва, збагачувальної промисловості, целюлозно-паперової і деревообробної галузей, будматеріалів, металургії, хімічної і фармацевтичної промисло­вості, сільського господарства і харчової промисловості, виробництв по переробці відходів і деякі інші категорії господарських об'єктів, здатні представляти загрозу безпеці суспільства і навколишньому середовищу.

У Данії на основі ліцензій здійснюється діяльність із складування та знешкодження речовин і матеріалів (в тому числі відходів), здатних посилити несприятливий вплив на ґрунт, ґрунтові і підземні води. При цьому ліцензії видаються органами місцевого або регіонального самоврядування. Ліцензія надається на кожний конкретний об'єкт місцевими органами влади. Відповідно до датського законодавства, ліцензія може бути відкликана (або змінені ліцензійні умови і обмеження) при виявленні небезпеки впливу на джерела водопостачання, появі нового методу поводження з даним видом відходів або матеріалів чи на інших умовах, що регламентуються Міні­стерством екології та природних ресурсів.

У Великій Британії діяльність з експлуатації звалищ для поховання відходів також здійснюється на основі ліцензій, які видаються місцевими органами влади. При цьому ліцензія може бути видана тільки в тому випадку, якщо організація цих звалищ передбачена відповідним планом землекористування.

Аналогічні системи ліцензування існують і в більшості інших промислово-розвинених країн. Ці підходи представляються життєздатними в умовах сучасної західної держави, але вони не будуть працездатними в Україні, де діяльність великої кількості підприємств, особливо в сфері поводження з відходами, ведеться на орендованих виробничих потужностях, часто пристосованих до її здійснення без проектної документації. Як показує практика обстеження і перевірок великої кількості підприємств, у вітчизняних умовах одного рівня дозвільних дій з боку держави в більшості випадків буває замало.