Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Векторні простори.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

§ 2. Лінійна залежність векторів.

2.1. Нехай 1, 2, …, k - вектори лінійного простору E над полем К і 1, 2, …, k - числа з поля К. Вектор y = 1 1 + 2 2 + … + k k

називається лінійною комбінацією векторів 1, 2, …, k; числа 1, 2, …, k - коефіцієнти цієї лінійної комбінації.

Якщо 1 = 2 = … = k = 0, то в силу теореми 2.14 у ми одержуємо, що y = 0. Але може бути і так, що існує лінійна комбінація векторів 1, 2, …, k, у якій не всі коефіцієнти рівні нулю і яка дає в результаті нуль-вектор; у цьому випадку вектори 1, 2, …, k називаються лінійно залежними. Іншими словами, вектори 1, 2, …, k називаються лінійно залежними, якщо існують числа 1, 2, …, k , не всі рівні нулю і такі, що

1 1 + 2 2 + … + k k = 0. (3)

Якщо ж рівність (3) можливо в єдиному випадку, коли 1 = 2 = … = k = 0, то вектори 1, 2, …, k називаються лінійно незалежними.

Нескінчена система елементів 1, 2 ,…, n, … називається лінійно незалежною, якщо її довільна скінчена підсистема є лінійно незалежна.

2.2. Приклади.

а. У лінійному просторі лінійна залежність двох векторів означає, що вони паралельні одній і тій же прямій; лінійна залежність трьох векторів - що вони паралельні одній і тій же площині. Всякі чотири вектори в є лінійно залежні.

б. З'ясуємо, що означає лінійна залежність векторів 1, 2, …, k

лінійного простору . Нехай вектор i має координати ξ1(і), ξ2(i), …, ξn(і) (і = 1, 2, ..., k); тоді

лінійна залежність 1 1 + 2 2 + … + k k = 0 означає, що виконується n рівностей

1ξ1(і) + 2ξ1(2) + …+ kξ1(k) = 0,

1ξ2(і) + 2ξ2(2) + …+ kξ2(k) = 0,

………………………………. (4)

1ξn(і) + 2ξn(2) + …+ kξn(k) = 0,

причому серед сталих 1, 2, …, k є відмінні від нуля; це - те саме визначення лінійної залежності, що ми дали для числових стовпців.

Таким чином, питання про лінійну залежність векторів 1, 2, …, k у загальному випадку зводиться до питання про існування ненульового рішення в однорідної системи рівнянь з коефіцієнтами, які дорівнюють відповідним координатам даних векторів. Таке рішення існує, якщо ранг основної матриці цієї системи менше кількості невідомих . Тим самим отримане правило, що дозволяє встановлювати лінійну залежність чи незалежність заданих векторів простору по їхніх координатах.

в. Але в деяких випадках ми можемо робити висновки про лінійну залежність чи незалежність даної системи векторів не застосовуючи теореми про існування ненульового рішення однорідної системи рівнянь. Нехай, наприклад, у просторі узяті n векторів

е1 = (1, 0, 0, …, 0), е2 = (0, 1, 0, …, 0), …, еn = (0, 0, 0, …, 0, 1).

Система (4) для цих векторів приймає вид

1 . 1 + 2 . 0 + 3 . 0 + … + n . 0 = 0,

1 . 0 + 2 . 1 + 3 . 0 + … + n . 0 = 0,

………………………………………..

1 . 0 + 2 . 0 + 3 . 0 + … + n . 1 = 0.

і, очевидно, допускає єдине розв’язок 1 = 2 = … = n = 0. Таким чином, вектори е1, е1, …, еn у просторі є лінійно незалежні.

г. Лінійна залежність векторів 1 = 1(t), 2 = 2(t), …, k = k(t) простору R[a,b] (чи C[a,b]) означає, що між функціями 1(t), 2(t), …, k(t) існує співвідношення

1 1(t) + 2 2(t) + … + k k(t) = 0,

причому дійсні (комплексні) сталі 1, 2, …, k не всі дорівнюють нулю. Наприклад, функції 1(t) = cos2t, 2(t) = sin2t, 3(t) = 1 лінійно залежні, тому що має місце співвідношення

1(t) + 2(t) - 3(t) = 0.

Перевіримо, що функції 1, t, t2, …, tk є лінійно незалежні. Допустимо, що існує співвідношення

0 . 1 + 1t + … + ktk = 0. (5)

Тоді, послідовно диференціюючи k раз рівність (5), ми одержимо систему k+1 рівнянь щодо величин 0, 1, …, k з відмінним від нуля визначником (1.556). Вирішуючи систему за правилом Крамера (1.73), ми одержуємо, що

0 = 1 = … = k = 0.

Отже, функції 1, t, t2, …, tk є лінійно незалежні в просторі R( ab), що ми і стверджували.

2.3. Відзначимо дві простих властивості систем векторів, зв'язаних з лінійною залежністю.

а. Л е м м а. Якщо деякі з векторів 1, 2, …, k лінійно залежні, то і вся система 1, 2, …, k лінійно залежна.

Д о в е д е н н я. Без обмеження загальності можна прийняти, що лінійно залежні вектори 1, 2, …, j (j<k); таким чином, має місце співвідношення

1 1 + 2 2 + … + j j = 0,

де серед сталих 1, 2, …, j є відмінні від нуля. За теоремою 2.14в і аксіомою 2.12 3) справедлива рівність

1 1 + 2 2 + … + j j + 0 . j + 1 + … + 0 . k = 0;

вона показує, що вектори 1, 2, …, j також лінійно залежні, тому що серед сталих 1, 2, …, j, 0, …, 0 є відмінні від нуля.

б. Л е м м а. Вектори 1, 2, …, k лінійно залежні тоді і тільки тоді, коли один з цих векторів можна подати у виді лінійної комбінації інших.

Твердження, аналогічне сформульованому, уже зустрічалося нам колись: ми доводили його для числових стовпців. Якщо ми переглянемо ще раз цей доведення, то побачимо, що воно засновано тільки на можливості робити зі стовпцями операції додавання і множення на число. Отже, цей доведення можна провести для елементів будь-якого лінійного простору. Разом з цим і наша лема справедлива для будь-якого лінійного простору, що нам і потрібно.