- •§ 1. Визначення лінійного простору
- •§ 2. Лінійна залежність векторів.
- •§ 3. Базис, координати, розмірність
- •§ 4. Підпростори.
- •§ 5. Лінійні оболочки.
- •§ 7. Евклідові простори.
- •§ 8. Ортонормований базис.
- •Бібліографічний список
- •1. Визначення лінійного простору .................................................................. 3
§ 2. Лінійна залежність векторів.
2.1. Нехай 1, 2, …, k - вектори лінійного простору E над полем К і 1, 2, …, k - числа з поля К. Вектор y = 1 1 + 2 2 + … + k k
називається лінійною комбінацією векторів 1, 2, …, k; числа 1, 2, …, k - коефіцієнти цієї лінійної комбінації.
Якщо 1 = 2 = … = k = 0, то в силу теореми 2.14 у ми одержуємо, що y = 0. Але може бути і так, що існує лінійна комбінація векторів 1, 2, …, k, у якій не всі коефіцієнти рівні нулю і яка дає в результаті нуль-вектор; у цьому випадку вектори 1, 2, …, k називаються лінійно залежними. Іншими словами, вектори 1, 2, …, k називаються лінійно залежними, якщо існують числа 1, 2, …, k , не всі рівні нулю і такі, що
1 1 + 2 2 + … + k k = 0. (3)
Якщо ж рівність (3) можливо в єдиному випадку, коли 1 = 2 = … = k = 0, то вектори 1, 2, …, k називаються лінійно незалежними.
Нескінчена система елементів 1, 2 ,…, n, … називається лінійно незалежною, якщо її довільна скінчена підсистема є лінійно незалежна.
2.2. Приклади.
а.
У лінійному просторі
лінійна залежність двох векторів
означає, що вони паралельні одній і тій
же прямій; лінійна залежність трьох
векторів - що вони паралельні одній і
тій же площині. Всякі чотири вектори в
є лінійно залежні.
б. З'ясуємо, що означає лінійна залежність векторів 1, 2, …, k
лінійного простору . Нехай вектор i має координати ξ1(і), ξ2(i), …, ξn(і) (і = 1, 2, ..., k); тоді
лінійна залежність 1 1 + 2 2 + … + k k = 0 означає, що виконується n рівностей
1ξ1(і) + 2ξ1(2) + …+ kξ1(k) = 0,
1ξ2(і) + 2ξ2(2) + …+ kξ2(k) = 0,
………………………………. (4)
1ξn(і) + 2ξn(2) + …+ kξn(k) = 0,
причому серед сталих 1, 2, …, k є відмінні від нуля; це - те саме визначення лінійної залежності, що ми дали для числових стовпців.
Таким
чином,
питання
про
лінійну залежність векторів
1,
2,
…,
k
у
загальному випадку
зводиться до
питання
про
існування ненульового рішення
в
однорідної системи рівнянь з коефіцієнтами,
які дорівнюють відповідним
координатам даних
векторів.
Таке
рішення існує, якщо ранг основної матриці
цієї системи менше кількості невідомих
.
Тим
самим отримане
правило,
що дозволяє встановлювати лінійну
залежність чи незалежність заданих
векторів
простору
по
їхніх
координатах.
в. Але в деяких випадках ми можемо робити висновки про лінійну залежність чи незалежність даної системи векторів не застосовуючи теореми про існування ненульового рішення однорідної системи рівнянь. Нехай, наприклад, у просторі узяті n векторів
е1 = (1, 0, 0, …, 0), е2 = (0, 1, 0, …, 0), …, еn = (0, 0, 0, …, 0, 1).
Система (4) для цих векторів приймає вид
1 . 1 + 2 . 0 + 3 . 0 + … + n . 0 = 0,
1 . 0 + 2 . 1 + 3 . 0 + … + n . 0 = 0,
………………………………………..
1 . 0 + 2 . 0 + 3 . 0 + … + n . 1 = 0.
і, очевидно, допускає єдине розв’язок 1 = 2 = … = n = 0. Таким чином, вектори е1, е1, …, еn у просторі є лінійно незалежні.
г. Лінійна залежність векторів 1 = 1(t), 2 = 2(t), …, k = k(t) простору R[a,b] (чи C[a,b]) означає, що між функціями 1(t), 2(t), …, k(t) існує співвідношення
1 1(t) + 2 2(t) + … + k k(t) = 0,
причому дійсні (комплексні) сталі 1, 2, …, k не всі дорівнюють нулю. Наприклад, функції 1(t) = cos2t, 2(t) = sin2t, 3(t) = 1 лінійно залежні, тому що має місце співвідношення
1(t) + 2(t) - 3(t) = 0.
Перевіримо, що функції 1, t, t2, …, tk є лінійно незалежні. Допустимо, що існує співвідношення
0 . 1 + 1t + … + ktk = 0. (5)
Тоді, послідовно диференціюючи k раз рівність (5), ми одержимо систему k+1 рівнянь щодо величин 0, 1, …, k з відмінним від нуля визначником (1.556). Вирішуючи систему за правилом Крамера (1.73), ми одержуємо, що
0 = 1 = … = k = 0.
Отже, функції 1, t, t2, …, tk є лінійно незалежні в просторі R( ab), що ми і стверджували.
2.3. Відзначимо дві простих властивості систем векторів, зв'язаних з лінійною залежністю.
а. Л е м м а. Якщо деякі з векторів 1, 2, …, k лінійно залежні, то і вся система 1, 2, …, k лінійно залежна.
Д о в е д е н н я. Без обмеження загальності можна прийняти, що лінійно залежні вектори 1, 2, …, j (j<k); таким чином, має місце співвідношення
1 1 + 2 2 + … + j j = 0,
де серед сталих 1, 2, …, j є відмінні від нуля. За теоремою 2.14в і аксіомою 2.12 3) справедлива рівність
1 1 + 2 2 + … + j j + 0 . j + 1 + … + 0 . k = 0;
вона показує, що вектори 1, 2, …, j також лінійно залежні, тому що серед сталих 1, 2, …, j, 0, …, 0 є відмінні від нуля.
б. Л е м м а. Вектори 1, 2, …, k лінійно залежні тоді і тільки тоді, коли один з цих векторів можна подати у виді лінійної комбінації інших.
Твердження, аналогічне сформульованому, уже зустрічалося нам колись: ми доводили його для числових стовпців. Якщо ми переглянемо ще раз цей доведення, то побачимо, що воно засновано тільки на можливості робити зі стовпцями операції додавання і множення на число. Отже, цей доведення можна провести для елементів будь-якого лінійного простору. Разом з цим і наша лема справедлива для будь-якого лінійного простору, що нам і потрібно.
