4. Основні категорії системного підходу

Категоріальний апарат системного підходу являє собою сукупність категорій, які відображають систему. Він є досить значним. Разом з тим слід зазначити, що категорії системного підходу ще не устоялися, оскільки системний підхід досить швидко розвивається, а категоріальне його осмислення вимагає часу, багаторазового вживання категорій, постійного уточнення. Категорії знаходяться в постійному розвитку. Деякі з них не виходять на рівень осмислення філософією і загальною теорією систем, залишаються під патронажем окремих наук, наприклад, соціології або психології. У понятійний ансамбль системного підходу можна включити понад 300 категорій.

Його класифікацію можна представити таким чином: базисні категорії, на яких ґрунтуються всі інші категорії; категорії системи; категорії складових системи; категорії, які характеризують властивості; категорії станів системи; оточення системи; категорії процесів; відображення системи; категорії, які характеризують ефективність системи, і категорії системного аналізу (табл. 2.2).

Базисні категорії виступають основою для визначення системи. Визначаючи систему, ми завжди підшукуємо точку опори у вигляді базового поняття. Наведемо деякі з них.

Таблиця 2.2

Класифікація категорій системного підходу

Підстава класифікації	Види категорій
Базові категорії	Ціле, цілісність Множина Сукупність Організація
Категорії системи	Система Підсистема Надсистема Система-універсум Порожня система
Категорії складових системи	Елемент Зв'язок Прямий зв'язок Зворотний зв'язок Відношення Структура Організація Системоутворюючий фактор
Категорії, які характеризують властивості	Властивість Ціль Емерджентність Гомеостаз Складність Простота Закритість Відкритість Ентропія Негоентропія
Категорії станів системи	Стан системи Процес Організація Хаос Перехідний стан Стабільний стан Кризовий стан
Категорії оточення системи	Середовище Навколишнє середовище Внутрішнє середовище
Категорії процесів	Функція Функціонування Управління Інтеграція Адаптація Руйнування Деградація Ріст Агресія Поглинання
Категорії відображення системи	Інформація Модель системи Проект системи
Категорії, які характеризують ефекти системності	Ефект цілісності Інтегральний ефект Гомеостаз Емерджентність Синергетичний ефект
Категорії системного аналізу	Аналіз Аналіз системний Аналіз системний дослідницький Аналіз системний загальний Аналіз системний прикладний Аналіз системний спеціальний Аналіз програмно-цільовий Аналіз рекомендаційний Аналіз ретроспективний Аналіз ситуаційний Аналіз структурний Аналіз структурно-функціональний Аналіз функціональний Аналіз причинно-наслідковий Аналіз прогностичний Аналітична модель

Ціле — форма існування системи в строго визначеній якості, яка виражає її незалежність від інших систем. Ціле — це завжди завершене, яке складається з органічно взаємозалежних між собою частин;

цілісність — властивість одноякісності системи як цілого, яку виражають елементи в їхній реальній взаємодії, — основа стабільності, сталості системи;

множина — набір, сукупність, зібрання якихось об'єктів, які мають загальну для всіх характерну властивість. Це поняття не є логічним, а лише пояснюючим, оскільки тут немає родового поняття, в яке дане поняття могло б увійти. Але саме поняття "множина" виступає родовим. Ця нечіткість визначає нечіткість теорії систем, яка базується на нестрогих поняттях;

сукупність — сполучення, з'єднання, загальний підсумок чого-небудь;

організація — представляється як властивість матеріальних і абстрактних об'єктів виявляти взаємозалежну поведінку частин у межах цілого.

Категорії, які дають розуміння системи:

система — сукупність елементів, які знаходяться у взаємних відносинах і зв'язках із середовищем, і утворюють певну цілісність, єдність;

підсистема — елемент системи, який при докладному розгляді виявляється системою. Будь-яка система складається з декількох рівнів підсистем;

надсистема — більш загальна система, яка містить у собі підсистеми;

система-універсум — являє собою об'єднання системи та її середовища;

порожня система — перетин системи і середовища, система не містить жодного елемента.

Допоміжні категорії системного підходу: елемент, властивість, зв'язок, структура, гомеостаз, функція, функціонування, інтеграція, інтегральний ефект, адаптивність та ін..

Найбільш важливі категорії, які визначають будову системи:

елемент — далі не подільна одиниця при даному способі розчленовування. Зв'язки між елементами ведуть до появи в цілісній системі нових властивостей (емерджентність), не властивих елементам окремо. Через цю підмножину елементів системи можуть розглядатися як підсистеми (компоненти), що залежить від цілей дослідження;

зв'язок — взаємне обмеження на поведінку об'єктів, яке створює обмеження на поведінку об'єктів і залежність між ними;

прямий зв'язок — безпосередній вплив об'єктів одного на інший;

зворотний зв'язок — вплив результатів функціонування системи на характер цього функціонування;

відношення — відмінність або тотожність речей в одній множині, тотожних в іншій множині;

структура — впорядкованість відносин, які зв'язують елементи системи і забезпечують її рівновагу, спосіб організації системи, тип зв'язків;

організація — не тільки як властивість усього сущого, але й деяка впорядкованість змісту;

системоутворюючий фактор — ознака, яка поєднує об'єкти в систему.

Категорії, які характеризують властивості системи:

властивість — входження речі, елемента в деякий клас речей, коли не утворюється новий предмет. Так, бути червоним означає входити в клас червоних речей, входження при цьому не утворює предмета;

ціль системи — кращий для неї стан; звичайно виражають у виді цільової функції. Система використовує, як правило, кілька цілей, які утворюють ієрархію;

емерджентність — не зведення системи до властивостей елементів системи;

гомеостаз (грец. homeo — подібний + stasis — нерухомість) — поняття було вперше введене біологом Кенноном для позначення фізіологічних процесів, які підтримують істотні стани організму (тиск крові, температура). Порушення гомеостазу приводить до деструкції, хвороб організму. Гомеостаз — динамічна рівновага системи;

простота — властивість множини, яка виступає в іншій множині як елемент;

складність — властивість елемента, який постає в іншій множині як множина;

закритість — повна ізольованість системи від навколишнього середовища і тверда детермінованість поведінки елементів;

відкритість — відсутність повної ізольованості від навколишнього середовища і наявність ступенів свободи у поведінці елементів;

ентропія — кількісна міра невизначеності деякої виділеної сукупності характеристик системи;

негоентропія — величина, зворотна ентропії.

Категорії, які характеризують стан системи:

стан системи — множина одночасно існуючих властивостей об'єкта або системи;

процес — зміна стану;

організація — упорядкованість системи відповідно до системоутворюючого фактора;

хаос — стан невпорядкованості, який визначає не тільки руйнування, але і народження систем;

перехідний стан — стан системи, яка знаходиться в процесі, на інтервалі між двома станами;

стабільний стан — збереження системою своїх характеристик;

кризовий стан — стан, у якому система перестає відповідати своєму призначенню.

Категорії оточення системи:

середовище — являє собою те, що обмежене від системи, не належить їй, це сукупність об'єктів, зміна яких впливає на систему, а також тих об'єктів, чиї властивості змінюються в результаті поведінки системи;

навколишнє середовище — зовнішнє середовище системи, або сукупність об'єктів, які розташовуються за межами системи, впливають на неї, але не належать їй;

внутрішнє середовище — сукупність об'єктів, які знаходяться в межах системи, впливають на її поведінку, але не належать їй.

Головні категорії процесів:

функція — призначення виконувати якісь перетворення, для виконання яких система та її елементи приходять в рух, ця взаємодія системи із середовищем, яке оточує її, в процесі досягнення цілей або збереження рівноваги;

функціонування — дія системи в часі;

управління — приведення системи в стан рівноваги або досягнення мети;

інтеграція — процес і механізм об'єднання і зв'язаності елементів; характеризується інтегративністю, системоутворюючими змінними, факторами, зв'язками і т.д.;

адаптація — пристосування системи до навколишнього середовища без втрати своєї ідентичності;

деградація — погіршення характеристик системи;

руйнування — приведення до невпорядкованості, підвищення ентропійності аж до досягнення хаосу;

ріст — збільшення кількісних характеристик системи;

агресія — придушення характеристик системи з метою її знищення, руйнування або насильницької інтеграції;

поглинання — насильницька інтеграція.

Категорії, які характеризують відображення системи:

інформація — відомості, знання спостерігача про систему, відображення її міри розмаїтості;

модель системи — об'єкт, який є представницьким системі, може заміщати її в дослідницькому або практичному процесі, а отримані результати можуть переноситися на саму систему;

проект системи — модель системи як засіб конструювання системи.

Система характеризується різноманітними ефектами, найбільш важливими серед яких виступають:

ефект цілісності – здатність системи зберігати себе при впливі різних факторів;

інтегративний ефект — поява нових якостей, властивих системі як цілому;

адаптивність — властивість системи зберігати свою ідентичність в умовах мінливості зовнішнього середовища. Той, хто виживає, — доводить свою перевагу;

гомеостаз — здатність системи зберігати в процесі взаємодії із середовищем значення змінних у деяких заданих межах;

емерджентність – наявність у системи таких властивостей, яких немає в її окремих елементів;

синергетичний ефект — ефект множення результату функціонування системи, який перевищує суму результатів функціонування її окремих складових.

Найбільш важливі категорії системного аналізу:

аналіз — дослідницька діяльність за допомогою уявного розкладання системи на складові;

аналіз системний — сукупність методів, прийомів і алгоритмів застосування системного підходу в аналітичній діяльності;

аналіз системний дослідницький — аналітична діяльність будується як дослідницька, результати використовуються в науці;

аналіз системний загальний — спирається на загальну теорію систем, здійснюється із загальних системних позицій;

аналіз системний прикладний — аналітична діяльність являє собою специфічний різновид практичної діяльності, результати використовуються в практиці;

аналіз системний спеціальний — спирається на спеціальні теорії систем, враховує специфіку природи систем;

аналіз програмно-цільовий — являє собою подальший розвиток рекомендаційного аналізу в аспекті вироблення програми досягнення деякої мети. Він зосереджується на розробці докладної моделі досягнення майбутнього;

аналіз рекомендаційний — різновид аналізу, орієнтований на вироблення рекомендацій щодо поведінки діючих осіб у деякій ситуації;

аналіз ретроспективний — аналіз систем минулого та їхнього впливу на минуле й історію;

аналіз ситуаційний — "Метод Case Study", або "кейс-метод", — різновид аналітичної діяльності, побудований на описі ситуації і докладному аналізі цього опису;

аналіз структурний — аналіз структури системи як сукупності зв'язків між частинами системи, з'ясування значення окремого елемента для певним чином структурованого цілого;

аналіз структурно-функціональний — виділення елементів взаємодії і визначення їхнього місця і ролі у функціонуванні системи;

аналіз функціональний — пояснення явищ із точки зору виконуваних ними функцій;

аналіз причинно-наслідковий — встановлення причин, що привели до виникнення даної ситуації, і наслідків їхнього розгортання;

аналіз прогностичний — підготовка прогнозів і шляхів їхньої реалізації щодо ймовірного, потенційного і бажаного майбутнього;

аналітична модель — модель, яка дозволяє аналізувати відображуваний нею об'єкт.

Категорії системного підходу знаходяться в постійному розвитку. Джерелами їхнього вдосконалення виступають розвиток системології і системні дослідження в природних і суспільних науках, які допомагають наповнювати виникаючі поняття змістом, відшліфовувати їхні формулювання.