3.5.4. Старіння населення

Під старінням населення, чи демографічним старінням, розуміють збільшення частки літніх і старих людей у населенні. Старіння населення є результатом тривалих демографічних зміні, зрушень у характері відтворення населення, у народжуваності і смертності і їхньому співвідношенні, а також, частково, міграції.

Розрізняють два типи старіння населення:

• Старіння знизу, що є результатом зниження

народжуваності.

• Старіння зверху, що є результатом збільшення середньої тривалості майбутньої життя, зменшення смертності в старших віках в умовах низької народжуваності.

Слова знизу і зверху ужиті тут у зв'язку з особливим графічним способом зображення вікової структури населення (т.зв. вікової піраміди. Див.: нижче в цій главі). Зниження народжуваності приводить до звуження підстави піраміди, а зниження смертності в старших віках — до розширення

її вершини.

Процес старіння населення став об'єктом уваги статистиків і демографів наприкінці XIX — першої чверті XX в. Дослідження демографів (А.Я. Боярський, Росія; Ж. Буржуа-Пиша й А. Сови, Франція; Э. Коул, США, і ін.) показали, що населення старіло за рахунок зниження народжуваності, тобто мало місце старіння знизу. Ріст тривалості життя, що відбувався в розвитих країнах світу в першій половині XX в., практично не мав відносини до старіння населення, оскільки був у ті роки обумовлений майже винятково зниженням дитячої смертності, що могло викликати не стільки «старіння», скільки «омолодження» населення.

В даний час у розвитих країнах Заходу і Японії ситуація змінилася. Народжуваність тут є чи низкою дуже низкою і, що в даному випадку важливіше, якщо і змінюється, те незначно. При цьому завдяки досягненням медицини різко знизилася смертність у літніх і старечих віках, отже, тривалість життя виросла і продовжує рости за рахунок саме цієї причини. У цих умовах на місце старіння знизу прийшло старіння зверху.

У нашій країні ситуація зовсім інша. Населення продовжує старіти знизу, тому що народжуваність як і раніше знижується, а смертність у старших віках практично не зменшується, тривалість життя не росте, залишаючись катастрофічно низкою в порівнянні з усіма розвитими і навіть деякими країнами, що розвиваються.

Як критерій для оцінки демографічного старіння використовують частку в населенні облич старше визначеного віку. У Росії й у багатьох інших країнах це вік 60 років, у розвитих країнах Заходу й у міжнародній практиці — це вік 65 років.

Згідно із широко розповсюдженим представленням, старіння населення зв'язане зі зниженням смертності. Насправді це не так. Головна причина старіння, а в Росії практично єдина, — зниження народжуваності. Смертність же в наших умовах сповільнює старіння, тому що багато хто не доживають до чи старості живуть у похилому віці менше, ніж в інших країнах, що домоглися значних успіхів у збільшенні тривалості життя. Там процес старіння характеризується не просто загальним ростом частки обличчя у віці старше 60 чи 65 років, а випереджальним ростом самого верхнього сегмента вікової піраміди, так званих самих старих.

Населення Росії 1999. Сьома щорічна демографічна доповідь. М,, 2000. С. 43.

Відповідно для виміру старіння населення використовують спеціальні шкали, засновані на зазначених значеннях віку. Якщо як критерій використовується вік 60 років, то застосовується шкала Ж. Боже-Гарнье — Э. Рос-сету (табл. 3.10).

Якщо як критерій використовується вік 60 років, то застосовується шкала демографічного старіння ООН. Відповідно до неї, населення з часткою облич у віці 65 років і більше, меншої 4%, вважається молодим, якщо ця частка менше 7%, те населення знаходиться на порозі старості, а якщо вона дорівнює 7% і більш, те населення вважається старим.

Таблиця 3.10

Шкала демографічного старіння Ж. Боже-Гарнье — Э. Россета²²

Етап	Частка облич у віці 60 років і більше, %%	Етап старіння і рівня старості населення
1	<8	Демографічна молодість
2	8-10	Перший переддень старості
3	10-12	Власне переддень старості
4	12 і вище	Демографічна старість
	12-14	Початковий рівень демографічної старості
	14-16	Середній рівень демографічної старості
	16-18	Високий рівень демографічної старості
	18 и выше	Дуже високий рівень демографічної старості

Старіння населення відбувалося і відбувається нерівномірно по різних країнах. Своєрідним лідером тут була Франція, у якій вже в 1870 р. частка облич у віці 60 років і більше перевищила 12%, тобто почалася демографічна старість по шкалі Ж. Боже-Гарнье — Э. Россета. У 1901 р. цей поріг демографічної старості переступила Швеція, у 1931 р. — Великобританія, у 1937 р. — Німеччина²³.

За даними на середину 1998 р. частка населення у віці 65 років і більше складала в усьому світі Т/про, у т.ч. у розвитих країнах — 14%, у країнах, що розвиваються - 5% і в т.зв. найменш розвитих країнах — 4%²⁴. На графіку 3.7 показано, як по середньому варіанті прогнозу ООН (перегляд 1998 р.) буде змінюватися частка населення обличчя у віці 60 років і більше в усьому світі і деяких регіонах і країнах у період до 2050 р.²⁵

По шкалі демографічного старіння ООН країни світу в середині 1996 р. розподілялися в такий спосіб:

• 63 країни з загальним населенням у 1285 млн чоловік відносилися до країн зі старим населенням;

• 60 країн із загальним населенням у 3436 млн чоловік знаходилися на порозі демографічної старості;

• 61 країна з загальним населенням у 1008 млн чоловік мали демографічно молоде населення.

Інакше кажучи, країни світу досить рівномірно розподіляються по шкалі демографічного старіння.

У Росії процес старіння населення почався пізніше і протягом тривалого часу відбувався набагато повільніше, ніж у країнах Європи.

За період з 1897 по 1959 р. частка облич у віці 60 років і більше збільшилася тільки з 7 до 9%, тобто російське населення продовжувало в загальному залишатися молодим. Однак швидке падіння народжуваності в 60-і і наступні роки привело до того, що населення Росії стало стрімко старіти: за даними перепису населення 1989 р. ця частка досяг уже 15% із зайвим (графік 3.7), а в 1998 р. наблизилася до 18%, тобто «випереджає» дані процитованого вище прогнозу ООН²⁶.

Старіння населення породжує нові вимоги до соціального забезпечення і медичного обслуговування літніх і старих людей. Збільшення їхньої частки на тлі сокращающейся абсолютно і щодо чисельності економічно активного населення веде до росту демографічного навантаження, створює додаткових труднощів у їхньому пенсійному забезпеченні. Навіть у Японії, у країні, рівень і тривалість життя в який непорівнянні з нашими, наднизька народжуваність змусила уряд піти на збільшення пенсійного віку до 70 років²⁷. Підсилюються проблеми самітності і деприва-ции літніх і старих людей, росте їхня відчуженість від більш молодих поколінь. Облік тенденцій і наслідків демографічного старіння є однієї з найважливіших задач соціальної політики.)

Графік 3.7

Динаміка старіння населення світу й окремих регіонів, 1995—2050 р.

1995 2000 2005 2010 2015 2020 2025 2030 2040 2050

Увесь світ

Найменш розвиті країни

Росія

Розвиті країни

Менш розвиті країни (без Китаю)

Китай