5. Економічна діяльність — сукупність дій, актів індивіда, через які він безпосередньо реалізує свої економічні інтереси і за допомогою яких досягає господарських цілей.

Відображаючи суб'єктивну сторону економічної діяльності, економічна поведінка об'єднує всі форми активності (вчинки, дії тощо), які супроводжують діяльність щодо реалізації економічних інтересів.

6. Економічна поведінка — система цілеспрямованих, взаємопов'язаних дій і вчинків, що їх здійснюють люди в соціальній і економічній сферах.

Відбувається вона під впливом їх особистих і групових інтересів для задоволення своїх потреб; спрямована на ініціативне (добровільне, самостійне) виробництво різноманітних товарів і послуг, зорієнтована на одержання користі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу; обумовлена об'єктивними процесами, економічними інтересами та економічним мисленням. У кожному історичному періоді розвитку суспільства економічна поведінка наповнюється якісно новим змістом.

Поширеними видами соціально-економічної поведінки є:

а) демографічна поведінка (пов'язана зі збереженням і відтворенням життя);

б) міграційно-мобільна поведінка (виявляється у зумовлених особистими інтересами переміщеннях працівників між сферами зайнятості, галузями, підприємствами, регіонами, населеними пунктами);

в) поведінка у сфері освіти (виражається у виборі професії, форм спеціального навчання, способів підвищення кваліфікації, ефективності засвоєння знань);

г) професійно-трудова поведінка (характеризується ставленням до праці, дисципліною, якістю праці, відповідальністю, творчою ініціативою);

ґ) особистісно-господарська поведінка (виражає суб’єктивний аспект діяльності населення у приватному секторі економіки);

д) господарська поведінка (участь працівників в управлінні трудовою діяльністю, залучення їх до розпорядження фондом робочого часу і засобами виробництва, розподілу матеріальних благ у виробничих колективах);

е) інноваційна поведінка (система дій і вчинків у процесі впровадження нововведень. Характерними для неї є цілеспрямованість, умотивованість, цілісність, ефективність, організованість тощо).

Економічна поведінка працівників впливає майже на всі елементи економіки. Одні її типи пов'язані з підвищенням їх творчої ініціативи, трудової активності, пошуком резервів виробництва, інші — зі зниженням продуктивності праці, диспропорціями, уповільненням розвитку.

Соціальне регулювання поведінки працівників передбачає певний рівень економічної культури суспільства, виробників, споживачів, управлінського персоналу.

7. Економічна культура — стала система цінностей, норм, стереотипів поведінки, культурних еталонів, традицій, звичаїв та умінь, які регулюють економічну поведінку людей і відтворюють домінуючі в суспільстві зразки, моделі соціоекономічної діяльності.

Економічна культура охоплює лише ті цінності, норми, потреби, які виникають з потреб економіки і суттєво впливають на неї. Вона більше, ніж інші види культур, орієнтована на управління поведінкою людей, спонукає їх до певних дій.

Економічна культура виконує такі функції:

• соціальної пам'яті (виокремлює цінності і норми, необхідні для подальшого розвитку економіки);

• регулюючу (є одним із механізмів управління соціально-економічною поведінкою);

• акумулюючу (накопичує еталони економічної діяльності, інноваційної активності, наприклад, забезпечує збереження традицій економічної взаємодопомоги, освоєння кращих елементів прогресивних трудових моделей тощо);

• транслюючу (передає цінності та норми, які є основою трудового процесу, процесів споживання, розподільчих та інших економічних дій і відносин);

• креативну (оновлює цінності і норми, що регулюють розвиток економіки, презентує нові економічні уявлення, нові зразки поведінки).

Зміни в економічній культурі відбуваються повільно, під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

До внутрішніх факторів відноситься економічна свідомість, яка ґрунтується на систематизованих наукових знаннях, свідомому використанні соціально-економічних законів.