Сітчастий утвір

Сітчастий утвір (ретикулярна формація, formatio reticularis) — це особливе скупчення нейронів; починається у спинному мозку, проходить через увесь стовбур головного мозку, має зв'язки з проміжним мозком, а також з корою великого мозку.

Функція сітчастого утвору зумовлена особливостями її нейронів. Однією з таких особливостей є здатність до підтримання стійкої тонічної активності. Практично всі нейрони безперервно генерують імпульси з частотою 5—10 за 1 с.

Задній мозок

Задній мозок представлений двома філогенетично і функціонально пов'язаними структурами — мостом і мозочком.

Міст (вароліїв). Саме через міст проходять кірково-мозочкові шляхи.

Рефлекси заднього мозку. У задньому мозку замикаються дуги багатьох вегетативних і соматичних рефлексів. Його функції найтісніше пов'язані з функцією присінкового апарату.

До вегетативних належать рефлекси, що регулюють за допомогою парасимпатичних ядер лицевого і язикоглоткового нервів функцію слинних залоз. Крім того, ядра моста беруть участь у регуляції сльозо-і потовиділення, координації актів жування і ковтання, кліпання очима тощо. Парасимпатичне ядро блукаючого нерва входить до системи рефлекторної регуляції дихання і кровообігу.

Соматичні рефлекси заднього мозку поділяють на ланцюгові й тонічні.

Тонічні, або постуральні (фр. posture — положення тіла, поза), (статичні) рефлекси — це група рефлексів, що спрямовані на підтримання певного положення тіла (пози) чи його частини у просторі.

Присінкові (вестибулярні) рефлекси поділяють на статичні і статокінетичні. Статичні рефлекси пов'язані переважно зі збудженням рецепторів перетинчастого лабіринту присінка і забезпечують підтримання пози й рівноваги тіла при змінах його положення у просторі — рефлекси пози, рефлекси випрямлення. Статокінетичні рефлекси спрямовані на підтримання пози у разі зміни швидкості руху.

До статокінетичних рефлексів належать також рефлекси ліфта: при підійманні в ліфті з прискоренням кінцівки розгинаються, а при опусканні — згинаються.

Середній мозок

Середній мозок поділяється на дві частини: покрівлю середнього мозку, і ніжки мозку. Ніжки мозку заглиблюються у товщу середнього мозку; розділяються шаром сірої речовини, яка має значну кількість чорного пігменту меланіну і називається чорною речовиною, на дві частини — основу ніжок і покрив (мал. 21).

Покрівля середнього мозку

Передні горбки чотиригорбкової пластинки середнього мозку за допомогою окорухового нерва координують рухові реакції, пов'язані із зоровою функцією, тобто окорухові рефлекси, необхідні для нормального здійснення орієнтовних зорових реакцій.

Задні горбки чотиригорбкової пластинки відповідають за рухові реакції, необхідні для нормального сприймання звуку і визначення його напрямку.

Усі ці орієнтовні реакції об'єднують під спільною назвою чотиригорбкового рефлексу. До нього входять також такі компоненти, як здригання і настороженість, а також низка складніших рухів, які формують реакцію уникнення.

У ділянці покриву середнього мозку містяться червоне ядро, ядра деяких черепних нервів.

Червоне ядро — це скупчення нейронів зі специфічною пігментацією. Воно відіграє важливу роль у регуляції автоматичних рухів, м'язового тонусу.

У ніжках середнього мозку розміщена чорна речовина. Вона складається з двох частин: сітчастої і щільної. Чорна речовина взаємодіє з білою кулею, хвостатим ядром, таламусом, червоним ядром, чотиригорбковою пластинкою, сітчастим утвором, корою великого мозку. Руйнування чорної речовини викликає значне зниження вмісту дофаміну у хвостатому ядрі і є причиною порушень рухової функції, що виявляється у формі паркінсонізму.