Мозочок

Мозочок складається з трьох відділів: правої та лівої півкуль, і розміщеного між ними черв'яка — давнього утвору мозочка.

Сіра речовина — кора — мозочка має три шари: поверхневий молекулярний шар, шар грушоподібних нейронів (клітин Пуркіньє) і нижній шар — зернистий. Крім кори в глибині мозочка серед білої речовини є скупчення нервових клітин, які утворюють його підкіркові парні ядра. Поверхня мозочка має велику кількість борозен, якими поділяється на окремі частки.

Функції мозочка. Мозочок впливає на функцію деяких автономних центрів, проте головна його роль — це забезпечення узгодженої рухової активності. Мозочок — головний керівний орган рухової системи, який здійснює координацію і контроль усіх видів рухів — від простих рухових актів до складних форм поведінкової рухової активності.

Наслідки уражень мозочка

При порушеннях функції мозочка у людини виникає розладнання координації рухів і м'язового тонусу. Типовим проявом уражень мозочка є тріада Шарко: ністагм, інтенційне дрижання (тремор) (виникає під час руху) і скандована мова, коли хворий не здатний координувати діяльність м'язів мовного апарату.

Ушкодження мозочка добре компенсуються з боку інших структур ЦНС. Однак поступове руйнування мозочка внаслідок будь-якого патологічного процесу супроводжується сильним головним болем і запамороченнями, потім порушується стояння і ходіння (атаксія). Деформована атаксична хода нагадує ходу п'яного, хворий широко розставляє ноги, ходить зигзагами, заточується, його "кидає" в обидва боки, іноді він падає навзнак. При пальценосовій пробі хворий лише за третім разом влучає в ціль. Це зумовлено розвитком двох симптомів: асинергії, розладнання програми цілеспрямованих рухів, і дисметрії, втрати співрозмірності рухів та їх чіткості.

Розрізняють також інші симптоми порушення функції мозочка у людини. Так, атонія виявляється значним ослабленням м'язового тонусу, який супроводжується симптомом астенії — швидкою стомлюваністю і внаслідок цього зниженням сили м'язових скорочень. Іноді такий хворий неспроможний встати з місця. Астазія (інтенційне дрижання) — це наявність переривчастих рухів через брак корегувального впливу мозочка.

Адіадохокінез — уповільнення реакції під час зміни одного типу руху на інший. При цьому хворі не можуть здійснювати швидку послідовність рухів, наприклад швидке згинання і розгинання пальців рук, оскільки внаслідок ураження мозочка не вмикаються антагоністичні м'язи при згашенні інерції в кінці руху та на його початку — для подовження інерції спокою. У випадках ушкодження клаптико-вузликової частки мозочка виникає дезеквілібрація — порушення рівноваги тіла.

Проміжний мозок

До проміжного мозку входять епіталамус, метаталамус, таламус, гіпоталамус і III шлуночок.

Епіталамус містить шишкоподібну залозу (епіфіз), що є залозою внутрішньої секреції.

Метаталамус є підкірковим центром слуху, та одним із підкіркових центрів зору.

Таламус (згір'я, зоровий горб) — це скупчення сірої речовини, що займає основну масу проміжного мозку. У таламусі налічують близько 40 різноманітних ядер, об'єднаних у цілісний мор-фофункціональний комплекс, який складним чином взаємодіє з корою великого мозку, основними ядрами, структурами лімбічної системи. Через ці ядра проходить уся чутлива інформація, за винятком імпульсів від нюхових рецепторів.

Отже, таламус є осередком, в якому сходяться майже всі сигнали від зовнішнього світу і, видозмінюючись тут, прямують до підкіркових і кіркових центрів.

Гіпоталамус. У гіпоталамусі виділяють кілька десятків ядер, які топографічно поділяють на п'ять груп: передзорова, передня, середня, зовнішня і задня.

Так, передзорові й передні ядра утворюють гіпофізотропну ділянку, нейрони якої продукують рилізинг-гормони (ліберини і статини), що регулюють функцію адено-гіпофіза, а через механізм нейросекреції - нейрогіпофіза. Там також знаходяться нейрони, які реагують на температуру тіла, — центральні терморецептори.

Середня група ядер містить нейрони-датчики, що реагують на зміни внутрішнього середовища організму (водно-електролітний склад плазми крові, вміст гормонів у крові тощо). Присередня зона гіпоталамуса, де міститься центр насичення, регулює активність травної системи і харчову поведінку.