10.1.2 Використання геотермальних ресурсів
Геотермальну енергію отримують від джерел тепла з високими температурами і вона володіє деякими особливостями. Одна з них полягає в тому, що температура теплоносія істотно нижче за температуру при спалюванні палива. Не дивлячись на те, що сумарні запаси геотермальної енергії великі, її термодинамічна якість низька. Ці джерела мають багато загального з промисловими викидами тепла і тепловою енергією океану. Нижче коротко розглянута стратегія використання геотермальної енергії.
З геотермальними джерелами завжди зв'язують спроби виробітку електроенергії як найбільш коштовного продукту, тоді як найкращий спосіб утилізації теплової енергії — використання комбінованого режиму (і вироблення електроенергії і обігрів). Безумовно, електроенергія може бути подана в енергосистему і через неї передана споживачам разом з електроенергією, що виробляється іншими джерелами. В той же час не зайвим буде згадати, що потреба в теплі при температурі до 100°С зазвичай навіть вище, ніж в електроенергії. Таким чином, використання геотермальної енергії у вигляді тепла не менш важливо. Вироблення електроенергії, ймовірно, представлятиме інтерес, якщо теплоносій має температуру більш 300°С, і не буде, якщо остання нижче 150°С.
Тепло не так легко передавати на відстань більше 30 км., тому необхідно його використовувати поблизу місця видобутку. У зонах холодного клімату обігрів житла і промислових будівель створює відчутну потребу в теплі, якщо щільність населення складає більше 300 чоловік на 1км2 (більше 100 будинків на 1 км2). Таким чином, теплова станція потужністю 100 МВт може обслуговувати житловий район площею приблизно 20х20 км. при витраті тепла близько 2 кВт на приватний будинок. Подібна геотермальна система давно використовується в Ісландії і у меншій мірі — в Новій Зеландії. Інші крупні споживачі тепла — теплиці (до 60МВт/км2 в одній установці для Північної Європи), ферми для розведення риб, установки для сушки харчових продуктів і для реалізації інших технологій.
Загальну кількість тепла, витягуваного з геотермальної свердловини, можна збільшити за рахунок повторного закачування відпрацьованої і частково охолодженої води. Це зручний спосіб позбавитися від скидних вод, які можуть бути сильно мінералізованими (містити до 25 кг/м3 солей) і є небезпечними забрудниками середовища. Проте це наводить до зростання вартості станцій.
Найбільш успішно реалізовані проекти мають свердловини, пробурені безпосередньо в природні підземні колектори геотермальних районів (рисунок 1). Цей метод використовується в Гейзерах (Каліфорнія) і в Уайракєє (Нова Зеландія), де в свердловинах існує значний тиск. Подібні методи використовуються для витягання енергії з водоносних шарів у високотермальних районах, де природного натиску вистачає, аби обійтися без насосних систем.
Останні розробки направлені на витягання тепла з сухих гірських порід, оскільки вони можуть забезпечити більшу продуктивність, ніж водні джерела. Лідируюча група фахівців (Лос-Аламосська наукова лабораторія, США) розробила методи дроблення скель гідророзривом за допомогою холодної води, що нагнітається під тиском в свердловину (рис. 14.1).
Після попереднього дроблення порід вода нагнітається через живлячу свердловину, фільтрується через скальні породи на глибині близько 5 км. при температурі 250°С, тепла вода повертається на поверхню через приймальну свердловину. Дві такі свердловини можуть забезпечити енергією установку потужністю порядку гігавата.
а) б)
Рисунок 10.1 – Схеми отримання тепла з надр Землі:
а) схема розміщення гідротермальних станцій в гіпертермальному районі,
б) схема видобутку тепла з сухих гірських порід:
1 – природний гейзер; 2 – енергетична станція; 3 – глибока свердловина (5 км.); 4 – пароводяне джерело (~280°С); 5— мантія; 6 – гарячі скальні породи.
Якщо для виробництва електроенергії використовуються джерела з низькою температурою, то для приведення в дію турбін доводиться замість води застосовувати інші робочі рідини (наприклад, фреон, толуол). Новий вид техніки потребує підвищення ефективності. Особливі труднощі можуть виникнути з теплообмінниками із-за високої концентрації у воді зі свердловин різних хімічних речовин.
Капітальні витрати на будівництво ГеоТЕС в даний час варіюється від 1500 до 2500 дол. на кіловат встановленої електричної потужності, що виявляється порівнянним з такими для АЕС і ТЕС.