2. Види й загальна характеристика форм правління.

Розповідь учителя

Форма правління — це організація верховної державної влади, яка пе­редбачає порядок її утворення та діяльності, компетенцію і взаємозв’язок її органів, а також взаємозв’язок із населенням країни.

Форма державного правління відображає певний порядок утворення та організації вищих органів влади. За формою правління держави поділя­ють на монархії та республіки.

Ф орма правління

М онархія Республіка

Абсолютна Обмежена Президентська Парламентська Змішана

Конституційна Дуалістична

Монархія — це форма правління, яка передбачає здійснення верховної влади в країні повністю або частково однією особою, яка належить до прав­лячої династії (фараон, цар, король, імператор тощо). Монархії поділяються на дві групи: абсолютні та обмежені.

Абсолютна монархія — це історичний тип монархії, за якої влада мо­нарха ніким і нічим не обмежена. Вона характеризується відсутністю представницьких органів, правом монарха видавати закони та призначати чиновників (класичними прикладами таких держав є Російська імперія часів Петра І або Французька монархія часів Людовіка XIV).

Обмежена монархія — різновид форми правління, за якої влада монарха обмежується компетенцією інших державних органів. Серед обмежених мо­нархій розрізняють конституційну (або парламентську) та дуалістичну.

Конституційна монархія передбачає певний розподіл повноважень між монархом та парламентом (Велика Британія, Данія, Швеція, Японія).

Дуалістична монархія характеризується особливим процесом призна­чення та контролювання уряду. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня — призначається монархом; уряд призначається ним самостійно або через прем’єр-міністра. Прем’єр-міністра, у свою чергу, призначає монарх; глава держави має право вето щодо актів парламенту (країни Африки та Близького Сходу).

Вето (від латин.— забороняю) — право глави держави (монарха або пре­зидента республіки) відмовити в затвердженні ухваленого парламентом за­конопроекту; проте у випадку, якщо парламент ухвалить його вдруге, цей законопроект стає законом, незважаючи на незгоду глави держави.

Республіка — це форма правління, яка передбачає здійснення верховної влади в державі колегіальним виборним органом. Історично виокремлюють аристократичну республіку, де право брати участь у виборах належить лише вищим верствам населення, і демократичну республіку, у якій право обирати вищі органи влади належить усьому населенню країни, що досягло певного віку і не обмежене законом або судом у можливості реалізувати виборче право. У сучасному світі розрізняють три типи республік.

• Президентська республіка — президент обирається всенародно або за осо­бливою процедурою; президент є главою уряду і здійснює виконавчу вла­ду; законодавча влада належить представницькому органу — парламенту. Президент призначає уряд, що несе перед ним політичну відповідальність; він може застосовувати право вето щодо актів парламенту; за певних об­ставин може розпустити парламент. Парламент наділений правом ініці­ювати процес відсторонення президента від влади в разі порушення ним конституції або скоєння злочину (СІЛА, Аргентина, Мексика).

• Парламентська республіка — характеризується верховенством влади парламенту, підзвітністю йому уряду, наявністю посади прем’єр-міністра, якого призначає парламент, обов’язком президента діяти лише за згодою уряду. Президент обирається парламентом; уряд формується з представ­ників партій, що здобули більшість у парламенті; уряд підзвітний парла­менту; парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія, Австрія).

• Мішана форма правління (напівпрезидентська, президентсько-парла­ментська або парламентсько-президентська) — різновид форми прав­ління, у якій поєднуються ознаки різних форм. Уряд затверджується парламентом за пропозицією президента; він підзвітний президенту та під­контрольний парламенту; президент підписує та оприлюднює закони, що ухвалюються парламентом (Україна, Франція).