2) Укриття населення у захисних спорудах
В системі захисту населення важливе місце займають колективні захисні споруди (сховища і укриття).
Захисні споруди – це інженерні споруди, які спеціально призначені для колективного захисту робочих і службовців підприємств, а також населення від вражаючих факторів ЗМУ і НС.
Колективні засоби захисту класифікують (див. рис. 5):
за захисними властивостями;
за умовами спорудження;
за місткістю;
за місцем розташування;
за принципом спорудження;
за часом будівництва тощо.
Рис. 5. Класифікація колективних засобів захисту
Сховища – це захисні споруди герметичного типу, призначені для захисту людей від усіх вражаючих факторів ЗМУ і НС /світове випромінювання, проникаюча радіація, РР, ударна хвиля, ОР і СДОР, бактеріальні засоби (БЗ), високі температури в зонах пожеж, продукти горіння, обломки зруйнованих будівель/.
Сховища мають основні та допоміжні приміщення.
До основних належать відсіки для укриття, пункти управління, медичні пости (пункти).
До допоміжних приміщень належать фільтрувально-вентиляційні приміщення, приміщення для дизель-генераторів, електрощитові, приміщення для зберігання паливно-мастильних матеріалів, продовольства, води, санітарні вузли, тамбур-шлюз, тамбур.
Для пропуску людей сховище повинне мати входи (не менше 2) та аварійні виходи. Улаштовуються двоярусні (триярусні) нари для лежання, а також місця для сидіння.
Основні вимоги до сховищ: наявність рівноміцність обгороджувальних конструкцій, які витримують задані навантаження від ударної хвилі, наявність систем життєзабезпечення і ФВУ, економічність.
В залежності від ступеня захисту сховища поділяють на 5 класів:
1 клас: витримують навантаження по фронту ударної хвилі 5 кг/кв. см і більше;
2 клас: 3 кг/кв. см;
3 клас: 2 кг/кв. см;
4 клас: 1 кг/кв. см;
5 клас: 0,5 кг/кв. см.
Повітропостачання сховищ забезпечується за трьома режимами:
Режим 1 – чистої вентиляції (за такого режиму фільтрувально-вентиляційна система сховища очищує повітря від радіоактивного та іншого пилу в протипиловому фільтрі).
Режим 2 - фільтровентиляції (зовнішнє повітря у фільтрах-поглиначах очищується від ОР та деяких СДОР, бактеріальних засобів і пилу) є
Режим 3 – регенерації. Є основним режимом захисту під час аварій на ХНО. Якщо зовнішнє повітря значно загазоване шкідливими речовинами та продуктами горіння, проводиться регенерація внутрішнього повітря, одночасно створюється надмірний тиск повітря всередині сховища. Якщо неможливо провести регенерацію повітря у сховищі, подача кисню здійснюється із балонів.
В сховищі обладнуються різноманітні системи життєзабезпечення. Сховища повинні мати електропостачання від міської електромережі, а на випадок аварії – автономне. Система водопостачання та каналізації сховищ підключається до міської мережі. На випадок аварії міських мереж у сховищі передбачаються ємкості для аварійного запасу питної води із розрахунку 3 л на одну людину на добу, а також автономні приймачі фекальних вод.
Сховище повинне мати телефонний зв’язок з пунктом управління та гучномовці, підключені до міської та місцевої радіотрансляційних мереж.
В приміщеннях сховища розміщуються дозиметричні прилади, прилади хімічної розвідки, захисний одяг, засоби гасіння пожеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас продовольства і води, медичне майно.
Для медико-санітарного забезпечення в захисних спорудах місткістю до 150 чоловік працюють 2 санітарні дружинниці, до 600 чоловік – санітарний пост (4 сандружинниці або 1 медична сестра і 3 сандружинниці), більше 600 чоловік – лікарський медичний пункт (1 лікар і 4 сандружинниці в зміну при двозмінній роботі). Для санітарного поста необхідна площа не менше 2 кв. м, для лікарського медичного пункту – 9 кв. м.
У сховищах для медичних закладів додатково розгортаються наступні приміщення: для розміщення хворих, операційно-перев’язочний блок, передопераційна, стерилізаційні приміщення, процедурно-перев’язочна, буфетна, санітарні кімната, пости сестер тощо.
В містах для укриття нетранспортабельних хворих при лікарнях, що мають сховища, розгортаються стаціонари для нетранспортабельних. В них на кожні 50 ліжок положено 2 лікарі, 3 чергові медичні сестри, 2 медичні сестри для операційно-перев’язочної, 1 медична сестра для процедурно-перев’язочної і 4 санітарки. На кожні 50 наступних хворих додається половина вказаної чисельності персоналу.
Крім того, в стаціонарі для нетранспортабельних, що укриваються в сховищі 600-ліжкового корпусу, виділяється обслуговуючий технічний персонал: 2 чергові слюсарі, 1 дизеліст, 1 електрик, 1 буфетчиця.
В усіх сховищах повинні дотримуватися санітарно-гігієнічні норми і вимоги, які викладені в „Санітарних правилах улаштування і експлуатації захисних споруд ЦО”.
Протирадіаційне укриття (ПРУ) – це захисна споруда, яка забезпечує захист укриваємих від світового випромінювання, впливу ударної хвилі малої потужності (до 0,2 кг/ кв. см) і значно послаблює вплив іонізуючої радіації.
ПРУ у порівнянні зі сховищами обладнується простіше. ПРУ може бути розміщено в спеціально обладнаному підвалі. Краще повне заглиблення ПРУ.В ПРУ передбачають основні і допоміжні приміщення. Основні: приміщення для укриваємих людей, медичного поста (медпункту). Допоміжні: санвузол, вентиляційна камера, кімната для зберігання забрудненого верхнього одягу. Пристосування приміщень під ПРУ включає: посилення обгороджувальних конструкцій для захисту від потрапляння радіоактивного пилу і дії ударної хвилі, їх герметизацію, улаштування вентиляції, обладнання санвузлів і водопроводу, встановлення нар для сідання і лежання.
Всі ПРУ в містах в залежності від коефіцієнту послаблення (КП) поділяються на 3 групи:
1 група: укриття з КП від 200 і вище;
2 група: укриття з КП від 100 до 200;
3 група: укриття з КП від 50 до100.
Підвали в дерев’яних будівлях послабляють радіацію в 7-12 разів, в цегляних будинках – в 200-300 раз, середня частина підвалу цегляного будинку в декілька поверхів – до 500 раз. В якості ПРУ можуть бути використані також надземні поверхи будинків і споруд. Найбільш придатні для цього внутрішні приміщення цегляних будинків з капітальними стінами і найбільшою площею пройомів. Перший і останній поверхи послабляють радіацію в меншій ступені.
В сільській місцевості особлива увага повинна поділятися використанню в якості ПРУ погребів, підвалів, а також овочесховищ і вільних силосних ям.
ПРУ для закладів охорони здоров’я повинні мати наступні основні приміщення: для розміщення хворих і видужуючих, медичного і обслуговуючого персоналу, процедурну (перев’язочну), буфетну і пости медичних сестер. В ПРУ лікарень хірургічного профілю потрібно розгортати операційно-перев’язочну і передопераційно-перев’язочну палати. Для тяжкохворих передбачається санітарна кімната.
ПРУ для інфекційних хворих проектуються по індивідуальному завданню, передбачаючи роздільне розміщення хворих за видами інфекції і при необхідності в окремих боксах.
Сховища і ПРУ звичайно будуються заздалегідь. При відсутності НС вони використовуються в господарчих цілях (як склади, побутові приміщення, навчальні класи, їдальні, буфети тощо). Однак завжди потрібно передбачати швидкого переводу сховищ і ПРУ на використання за прямим призначенням.
Дообладнання підвальних поверхів і внутрішніх приміщень будинку підвищує їх захисні властивості в декілька разів. Коефіцієнт захист підвалів дерев’яних будинків підвищується приблизно до 100, цегляних будинків – до800-1000. Необладнані погреба послабляють радіацію в 7-12 разів, а обладнані – в 350-400; необладнані овочесховища – в 40, а обладнані – в 1000 разів.
Для підвищення захисних властивостей приміщень і забезпечення їх герметизації закоїти віконні і залишкові дверні пройоми; їх закладають мішками з піском, цеглою, забивають дошками. Всі щілини, тріщини і діри (дірки) в стінах і стелях ретельно зачиняють. Місця вводу опалювальних і водопровідних труб проконопачивають. Зовні у стін роблять ґрунтову обсипку на висоті до 1 м. Вентиляція заглиблених укриттів місткістю до 50 чоловік здійснюється природним провітрюванням через приточний і витяжний короба. Короба повинні мати зверху козирки, а знизу (в приміщені) – щільно пригнані задвижки.
Найпростіші укриття – це захисні споруди, які забезпечують укриваємих від летучих обломків, світового випромінювання, а також які знижують вплив іонізуючого випромінювання і ударної хвилі. До них відносяться щілини (відкриті і перекриті), траншеї, підземні переходи вулиць тощо.
В найпростіших укриттях необхідно находитися в ЗІЗ: у відкритих – в захисному одягу і протигазах (респіраторах), в перекритих – в протигазах (респіраторах).
Будують щілини поза зон можливих завалів і затоплень (на відстані від наземних будинків, яке рівняється половині їх висоти плюс 3 м, а при наявності вільної території – дальше). В містах краще всього будувати щілини в скверах, на бульварах і в великих дворах, де не прокладені інженерні мережі. В сільській місцевості - в садах, на огородах, пустирях. Не можна будувати щілини поблизу вибухонебезпечних об’єктів, цехів, складів, резервуарів з ХР (СДОР), поблизу електроліній високого напруження, магістральних газопроводів.
При слідуванні в захисні споруди укриваємі зобов’язані мати при собі дводобовий запас продуктів харчування, особисті речі туалету, необхідні речі, документи і ЗІЗ.