Організаційна структура державної системи Цивільного захисту України

Організаційна структура ЦЗ зверху донизу будується щодо

- діючій в державі системи державних і місцевих органів влади, а також до системи управління народним господарством;

- дотримання диференціації в проведенні заходів ЦЗ в залежності від значення міста (району);

- забезпечення стислої і безперервної взаємодії його із Збройними Силами України з метою надання взаємної допомоги і координації дій в різноманітних умовах обстановки;

- забезпечення безперервного управління ЦЗ в будь-якій обстановці на території всій держави (забезпечення функціональних зв’язків усіх органів управління).

Цивільний захист організовується за територіально-виробничим принципом на всій території держави.

Підготовка держави до ведення ЦЗ здійснюється заздалегідь у мирний час. Ведення ЦЗ на території держави або в окремих її місцевостях починається з моменту об’яви (оголошення) НС (стану війні).

Загальне керівництво ЦЗ відповідно до принципу її побудови здійснюють КМ України, Уряд Криму, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Начальником ЦЗ України є прем’єр-міністр України або окрема посадова особа. На інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників ЦЗ виконують керівники відповідних органів державної виконавчої влади, голови виконкомів Рад народних депутатів. У міністерствах, інших центральних органах державної виконавчої влади, на підприємствах, в установах, організаціях та на об’єктах народного господарства начальниками ЦЗ є їхні керівники.

Органи управління Цивільним захистом

Структура єдиної системи цивільного захисту становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створені ними функціональні та територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.

Центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій є МНС України.

В обласних державних адміністраціях, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях діють управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

У районних державних адміністраціях, а також у містах Києві та Севастополі у міських районних державних адміністраціях є відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

На підприємствах, в установах і організаціях органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту є штаби Цивільної оборони та надзвичайних ситуацій.

Основними завданнями органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення є:

• забезпечення створення і сталого функціонування місцевих ланок територіальних підсистем Єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру в Україні (далі — Єдина державна система);

• реалізація державної політики у сфері ЦЗ, захисту населення і територій від НС, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків;

• розробка та реалізація заходів щодо підвищення готовності сил ЦЗ, захисту населення і територій від НС, наслідків Чорнобильської катастрофи;

Керівництво підприємств, установ і організацій забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсязі, передбачених законодавством.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об'єктах.

Постійні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки під час НС (ТЕБ та НС) як орган управління створюються при виконавчих органах влади на державному, регіональному і районному (міському) рівнях, а також на об'єктах. У своїй діяльності ці комісії керуються чинним законодавством України та Положенням про Державну комісію з питань ТЕБ та НС.

Основні завдання комісії:

• координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних зі створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші НС;

• участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

• організація та керівництво проведенням робіт при ліквідації наслідків НС.

Робота комісії під час НС - це:

• керівництво ліквідацією НС;

• вивчення обстановки, причин виникнення НС та підготовка інформації про вжиті заходи;

• організація робіт і взаємодія з органами виконавчої влади, громадськими організаціями з питань евакуації населення та надання допомоги потерпілим;

• залучення до ліквідації наслідків НС наявних сил і засобів;

• взаємодія з відповідними організаціями сусідніх регіонів, територія яких опинилася під впливом НС, що виникла на території району, області, регіону, України;

• визначення розмірів (масштабів) збитків, що зазнали об'єкти і населення від НС.

Залежно від наявної або прогнозованої обстановки і масштабу НС встановлюється відповідний режим функціонування єдиної системи захисту в межах конкретної території за рішенням відповідно Уряду України, Ради міністрів АРК, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

Начальники ЦЗ усіх ступенів здійснюють управління безпосередньо і через штаби і служби, а також через діючі структурні органи управління.

Безпосереднє управління (керівництво) виконанням завдань ЦЗ покладається на штаби ЦЗ, спеціальні підрозділи міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, а також штатних працівників ЦЗ підприємств, установ і організацій, чисельний склад яких визначається згідно з додатком № 1 Положення про ЦЗ України.

Штаби ЦЗ створюються при начальниках ЦЗ в усіх інстанціях ЦЗ. Вони планують, організують і контролюють виконання заходів ЦЗ підлеглими.

Для проведення заходів ЦЗ органи управління всіх рівнів (центрального, територіального і об’єктового рівня) розробляють плани ЦЗ – дій органів управління та сил у разі НС. Всі плани (за винятком мобілізаційних заходів) розробляються як документи відкритого користування. Плани затверджуються у відповідності до підпорядкування, тобто старшим органом управління (начальником) ЦЗ. Плани ЦЗ вводяться в дію у разі виникнення НС відповідно до встановленого порядку.

Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі НС застосовуються сили ЦЗ:

• війська;

• спеціалізовані формування;

• невоєнізовані формування.

Війська ЦЗ

підпорядковуються керівникові спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання ЦЗ.

Війська ЦЗ виконують завдання щодо попередження та ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру відповідно до законів України:

„Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”,

„Про аварійно-рятувальні служби”,

„Про зону надзвичайної ситуації”,

„Про правовий режим надзвичайного стану”,

„Про Збройні Сили України”.

Порядок повсякденного функціонування військ ЦЗ та дій їх у НС визначаються Статутом військ ЦЗ України.

Комплектування військ ЦЗ здійснюється на підставі Закону України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, а також за контрактом.

Спеціалізовані формування ЦЗ

• це складова частина сил ЦО, що призначена для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України.

Готовність-постійна. Особовий склад спеціалізованих формувань повинен бути добре навченим, забезпеченим технікою, приладами контролю, засобами захисту від шкідливих для здоров'я факторів, засобами першої медичної допомоги тощо. Комплектація спеціалізованих формувань здійснюється за контрактом з числа фахівців, які мають досвід роботи з ліквідації наслідків НС.

Спеціалізовані формування залежно від рівня підпорядкування утворюються:

центрального підпорядкування – Міністерством України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,

територіального – місцевою державною адміністрацією,

об’єктового – адміністрацією підприємства, установи, організації.

На спеціалізовані формування покладаються:

• рятувальні, аварійні та евакуаційні роботи в осередку ураження і надання медичної допомоги потерпілим безпосередньо на робочому місці або під час евакуації;

• роботи щодо запобігання НС;

• виробництво, ремонт і технічне обслуговування дихальних апаратів, контрольних приладів, засобів аварійного зв’язку, іншого обладнання для боротьби з наслідками НС.

За окремими договорами спеціалізовані формування:

• виконують роботи неаварійного характеру, спрямовані на посилення протиаварійного захисту потенційно небезпечних об’єктів (ПНО);

• здійснюють підготовку персоналу ПНО до дій у НС;

• виконують завдання з надання гуманітарної та інших видів допомоги, визначених Женевськими конвенціями про захист жертв війни і про захист цивільного населення.

Для реалізації покладених завдань спеціалізовані формування мають у своєму складі оперативні та допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації, підприємства.

Структуру оперативних підрозділів, їхній штат і чисельність затверджує відповідний орган державної виконавчої влади (адміністрація підприємства, установи, організації).

Невоєнізовані формування ЦЗ

- це складова частина сил ЦЗ, яка утворюється на воєнний час в областях, містах, районах, а також на підприємствах і в організаціях, закладах, в сільськогосподарських колективах, що продовжуватимуть свою виробничу діяльність під час війни.

Але невоєнізовані формування ЦЗ створюються вже в мирний час заздалегідь) за територіально-виробничим принципом. Не утворюються невоєнізовані формування ЦЗ на об'єктах промисловості з чисельністю працюючих до 100 осіб і на об'єктах, які припиняють свою роботу у воєнний час.

До невоєнізованих формувань належать загони, команди, групи, ланки, які призначені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі НС. Комплектування невоєнізованих формувань здійснюється у встановленому законодавством порядку з урахуванням завдань штабів ЦЗ.

До невоєнізованих формувань ЦЗ зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Порядок використання особового складу невоєнізованих формувань, його матеріального, технічного і фінансового забезпечення, а також матеріального стимулювання в мирний час визначають Уряд Криму, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для забезпечення заходів з ЦЗ, захисту населення і території від наслідків НС та проведення спеціальних робіт створюються спеціалізовані служби ЦЗ (у міністерствах, інших органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування):

• енергетики,

• захисту сільськогосподарських тварин і рослин,

• інженерна,

• комунально-технічна,

• матеріального забезпечення,

• медична,

• оповіщення і зв’язку,

• протипожежна,

• торгівлі і харчування,

• технічна,

• транспортного забезпечення та інші.

Для проведення евакуаційних заходів в умовах НС на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.

Служби ЦЗ створюються на рівнях: центральний (державний), територіальний і об’єктовий.

Служби ЦЗ (формування служб ЦЗ) призначені для проведення заходів з ЦЗ, включаючи:

• підготовку необхідних сил і засобів;

• виконання спеціальних завдань в ході аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

• забезпечення дій невоєнізованих формувань ЦЗ в ході проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при НС (веденні воєнних дій або наслідків цих дій);

• посилення формувань загального призначення;

• самостійне виконання завдань ЦЗ.

Основне призначення (завдання) медичної служби ЦЗ та її формувань (на державному, територіальному і об’єктовому рівні) – організація і проведення медико-санітарного забезпечення.

Кожне міністерство ( додатково до загальних завдань, визначених в ст.4 Положення про ЦО України) відповідає за виконання спеціальних завдань (ст.5 цього Положення).

1. МОЗ:

• розробляє та здійснює заходи медичного захисту і медичного забезпечення населення у разі виникнення НС;

• здійснює управління створенням і функціонуванням служби екстреної медичної допомоги, її діями у зазначених умовах; передбачає та забезпечує своєчасне створення додаткової кількості лікарняних баз та забезпечує медичну евакуацію потерпілого населення до лікувальних баз;

• забезпечує утворення невоєнізованих медичних формувань;

• організовує створення резерву медичного майна та ліків, забезпечує ними лікувальні заклади і медичні формування в разі виникнення НС і в ході ліквідації їх наслідків;

• керує підготовкою санітарно-епідеміологічних закладів, лабораторій та закладів санітарно-гігієнічного і мікробіологічного профілю для здійснення державного санітарного нагляду за станом продовольства і харчової сировини, бере участь у підготовці аналогічних закладів і лабораторій інших міністерств і центральних органів державної виконавчої влади;

• розробляє методи відповідних лабораторних досліджень;

• розробляє фізіологічні вимоги до індивідуальних і колективних засобів захисту;

• визначає за участю Міністерства України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, заінтересованих міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади гранично допустимі дози опромінення людини, зараження РР, ОР та СДОР продовольства, харчової сировини та води як для мирного, так і для воєнного часу.

2. МВС:

• розробляє і здійснює заходи з охорони громадського порядку, безпеки дорожнього руху, охорони матеріальних і культурних цінностей у разі НС;

• організовує і здійснює охорону режимно-обмежувальних і карантинних зон в разі виникнення осередків радіоактивного, хімічного, бактеріологічного (біологічного) зараження і під час їх ліквідації тощо.

3. Гідрометком проводить стаціонарні спостереження за станом радіоактивного та хімічного забруднення атмосферного повітря, опадів, ґрунту і води у відкритих водоймах (індикацію) тощо.

4. Мінсільгосппрод здійснює загальне керівництво розробленням, підготовкою і проведенням у країні заходів для захисту сільськогосподарських тварин і рослин, продукції тваринництва і рослинництва, продовольства, фуражу та джерел водопостачання в сільській місцевості від усіх видів зараження тощо.

5. Мінзв’язку забезпечує органи управління ЦЗ зв’язком з організацією центрального використання загальнодержавних і відомчих засобів зв’язку тощо.

6. Мінбудархітектури реалізує разом із Міністерством з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи єдину технічну політику в проектуванні та будівництві об’єктів ЦЗ тощо.

Повноваження адміністрації підприємств, установ і організацій визначено ст.8 Закону України „Про Цивільну оборону України”:

„Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦЗ і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах”.