Правові основи взаємодії аварійно-рятувальних служб визначені в Законах Украйни:

1) Закон України від 14.12. 1999 № 1281-XIV (із змінами від 21.12.2000, 19.01.2006). Про аварійно-рятувальні служби.

2) Закон України від 08.06. 2000 № 1809-III (із змінами від 03.02.2004, 09.02.2006). Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

А також в Постановах км України:

1) Положення про Державну службу медицини катастроф (від 11.07.2001р. № 827).

2) Положення про координаційні комісії державної служби медицини катастроф (від 14 квітня 1997 р. N 343).

3) Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру від 03.08. 1998 р. № 1198 (із змінами від 29.07.1999, 09.08.2001, 15.05.2003, 04.09.2003).

Закон України “Про аварійно-рятувальні служби” (1999р.) вперше окреслив правове поле діяльності ДСМК, як особливого виду державних аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до Закону України “Про аварійно-рятувальні служби” органами, які забезпечують координацію робіт аварійно-рятувальних служб на державному рівні, визначені Кабінет міністрів України і МНС України.

Органами управління діяльністю ДСМК визначені МОЗ України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської і Севастопольської міської держадміністрації.

МНС України координує роботу всіх міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері рятувальної справи на державному рівні. Рішення МНС щодо проведення аварійно-рятувальних робіт та ліквідації наслідків НС, прийняте в межах наданих йому повноважень, є обов’язковим для виконання усіма міністерствами.

Міністерства, інші органи виконавчої влади здійснюють відомчий контроль за діяльністю підпорядкованих їм аварійно-рятувальних служб, забезпечення постійної готовності їх до аварійно-рятувальних робіт.

Для ліквідації НС залежно від її рівня уповноваженим керівником призначається:

• перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністр (НС державного рівня);

• перший заступник або заступник Голови Ради міністрів АРК, голови обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (НС регіонального рівня);

• заступник голови районної держадміністрації (НС місцевого рівня);

• керівник сільської, селищної ради або підприємства (закладу, установи) при НС об’єктового рівня.

Уповноважений керівник з ліквідації НС утворює робочий орган – штаб з ліквідації НС, який діє згідно з планом реагування на НС, до складу якого входить і начальник органу управління охороною здоров’я відповідного рівня.

До прибуття уповноваженого керівника органу управління охороною здоров’я відповідного рівня його обов’язки виконує лікар медичної бригади постійної готовності першої черги, що прибула до зони НС першою.

Керівник оперативної групи органу управління охороною здоров’я під час ліквідації НС повинні в першу чергу забезпечити: оперативне визначення обстановки, вжити термінові заходи для пошуку і рятування людей, визначити небезпечні фактори НС та створити необхідні умови для підтримання працездатності власного особового складу.

Після ліквідації НС уповноважений керівник органу управління охороною здоров’я, що приймав участь у ліквідації наслідків НС, подає органу, який його призначив, звіт про роботу.