7. Напрямки удосконалення фінансового стану тов

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що спо­живаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структу­рі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є зростання проду­ктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика кількість продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

2. Отримання дебіторської заборгованості.

3. Продаж резервних грошових активів.

4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

5. Отримання банківських кредитів.

6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фо­нду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення ва­люти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктури­зації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах нор­ми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова по­літика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових рин­ків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба мати 26,84 тис. грн. в готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму короткострокової заборгова­ності 2,5 тис. грн., що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, щоб реалізувати то­вари на цю суму хоча б із знижкою.

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебі­торською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину де­біторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибра­ти найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (по­передня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доці­льним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшу­ється обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню коротко­строкових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його за­лучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за ра­хунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела — прибуток та амортиза­ційні відрахування.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покуп­ців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі зниж­ками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на необ­хідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емі­сійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фон­довому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально мож­ливі строки.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел ха­рактеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ре­сурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залу­чених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та креди­торська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхід­ність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визнача­ється характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фі­нансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1. Відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вар­тість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2. Виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3. Вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздат-ність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого пози­кового капіталу;

4. Залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на трива­лий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроче­ної кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рів­нем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредитор­ської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий ва­ріант - залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капі­тал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

1. Визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівнян­ня цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

2. Періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансо­вого становища клієнтів;

3. Якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати за­ставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

4. Використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій; 5. Продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає фак­торингові послуги, якщо це вигідно;

6. При продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

7. Використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

8. Відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

9. Пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

10. Страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами.

ВИСНОВКИ

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності під­приємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенці­ал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акці­онерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінан­сового стану за звітний період, можна визначити на базі публічної офіційної звіт­ності.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії роз­витку, маркетингової політики, від внутрішніх можливостей ефективно викорис­товувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та ринкова кон'юнктура. Через це в якості інформаційної аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, _ при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

Підприємство має недостатню фінансову стійкість. Це підтвер­джують і отримані дані коефіцієнту абсолютної ліквідності, які свідчать, що під­приємство в змозі негайно погасити лише 1,6% короткострокової заборгованості. Значення коефіцієнту швидкої ліквідності також має низьке значення, вдвічі ме­нше нормативного. Лише тільки значення коефіцієнту загальної ліквідності зна­ходиться в межах норми, навіть перевищує її. Але ж високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефек­тивність його діяльності, а про наявність у нього позанормативних виробничих запасів.

Коефіцієнт загальної ліквідності також свідчить, що на кожну гривню коротко­строкових зобов'язань припадає 5,33 грн. на початок року та 3,01 грн. на кінець оборотних коштів. Коефіцієнт автономії має велике значення через наявність великої кількості власного капіталу. Підприємство має достатній запас фінансової стійкості. Згідно коефіцієнту співвідношення позикових та власних коштів на ко­жну гривню власних коштів припадало 3 коп. позикових (на початок звітного пе­ріоду) та 8 коп. на кінець.

Незважаючи на те, що підприємство має добрі результати по деяких показни­ках, воно знаходиться в критичному стані через нестачу грошових коштів. Готова продукція на складі не дуже користується попитом через високу ціну, яка обумовлена великою собівартістю.

Оскільки на ДП існує дві великі проблеми - проблема збуту та оптимізації дебіторської заборгованості, на них потрібно звернути основну увагу. Про­блему збуту можна вирішити через реалізацію продукції з негайною оплатою або із знижкою, потрібно знижувати собі вартість продукції. Щодо дебіторів, потріб­но вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із спожива­чами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продук­ції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгова­ності.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на покупку нового обладнання чи на розширення ви­робничої діяльності.

Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпе­чення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії розвитку підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальні Проблеми Економіки. Науковий економічний журнал.-К.: ТОВ «Лазурит-Поліграф».-2008.-№12.-320с.

2. Ковалев В.В. Финансовьш анализ: Управление капиталом, вьібор инвестиций, анализ отчетности. -М.: Финансьі й статистика, 2006.-429с;

3. Лігоненко Л О Антикризове управління підприємством: теоретико-

методологічні засади та практичний інструментарій.-К.: Київ. Національ­ний торгово-економічний університет, 2009.- 580с.

4. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 2008. - 132с;

5. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності під­приємств: Навч. посібник. - К.: НМК ВО, 2007;

6. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник - К.: КНЕУ, 2000. - 460с;

7. Савчук В.П. Финансовий анализ деятельности предприятия.

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА на 31 грудня 2010 р.					Дода­ток 1 Форма №1 тис. грн
Актив		Код рядка		На початок звіт­ного періоду	На кінець звіт­ного періоду
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість		010
первісна вартість		011
знос		012		( )	( )
Незавершене будівництво		020		42,2	42,2
Основні засоби:
залишкова вартість		030		3520	3346,5
первісна вартість		031		7489,36	7464,16
знос		032		( 3969,36 )	( 4117,66 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в ка­піталі інших підприємств		040
інші фінансові інвестиції		045
Довгострокова дебіторська заборгованість		050
Відстрочені податкові активи		060
Інші необоротні активи		070
Усього за розділом І		080		3562,2	3388,7
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси		100		218,2	262,5
тварини на вирощуванні та відгодівлі		ПО
незавершене виробництво		120		16,9	33,7
готова продукція		130		421,9	529,35
товари		140		2,7	6,5
Векселі одержані		150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість		160		40,1	143,6
первісна вартість		161		40,1	143,6
резерв сумнівних боргів		162		( )	( )
Дебіторська заборгованість за розрахун­ками:
з бюджетом		170			6,6
за виданими авансами		180
з нарахованих доходів		190
із внутрішніх розрахунків		200
Інша поточна дебіторська заборгованість		210		4,9	11,4
Поточні фінансові інвестиції		220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті		230		10,5	5,25
в іноземній валюті		240
Інші оборотні активи		250
Усього за розділом II		260		715,2	998,9
III. Витрати майбутніх періодів		270			0,7
Баланс	280		4277,4		4388,3
Продовження додатка 1
Пасив	Код рядка		На початок звіт­ного періоду		На кінець звіт­ного періоду
І. Власний капітал
Статутний капітал	300		147,5		147,5
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320		3844,6		3845,2
Інший додатковий капітал	330
Резервний капітал	340		49,1		49,1
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350		102		15
Неоплачений капітал	360		( )		( )
Вилучений капітал	370		( )		( )
Усього за розділом І	380		4143,2		4056,8
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
Інші забезпечення	410
Цільове фінансування	420
Усього за розділом II	430		0		0
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'язання	460
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом III	480		0		0
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгострокови­ми зобов'язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530		41,8		95,8
Поточні зобов 'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540		6,4		1,2
з бюджетом	550		28		60,1
з позабюджетних платежів	560		1,9		13,3
зі страхування	570		22,8		28,9
з оплати праці	580		31,9		67
з учасниками	590
із внутрішніх розрахунків	600
Інші поточні зобов'язання	610		1,4		65,2
Усього за розділом IV	620		134,2		331,5
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640		4277,4		4388,3

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ За 2010 рік. І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ									Додаток 2. Форма № 2 тис. грн.
Стаття		Код рядка		За звітний період				За попередні? ріод		І ПЄ-
1		2			—і				4
Дохід (виручка) від реалізації продукції (това­рів, робіт, послуг)		010			1333,2				1023,6
Податок на додану вартість		015		(	222,2	)		(	170,6	)
Акцизний збір		020
		025
Інші вирахування з доходу		030
Чистий доход (виручка) від реалізації продук­ції (товарів, робіт, послуг)		035			1111				853
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)		040		(	1030,3	)		(	748	)
Валовий:
прибуток		050			80,7				105
збиток		055
Інші операційні доходи		060			128,9				166
Адміністративні витрати		070		(	161,6	)		(	185,1	)
Витрати на збут		080		(	40,2	)		(	41,1	)
Інші операційні витрати		090		(	96,4	)		(	47,3	)
Фінансові результати від операційної дія­льності:
прибуток		100
збиток		105		(	88,6	)		(	2,5	)
Доход від участі в капіталі		ПО
Інші фінансові доходи		120
Інші доходи		130			10,5				0,6
Фінансові витрати		140
Втрати від участі в капіталі		150
Інші витрати		160		(	8,9	)		(	1,1	)
Фінансові результати від звичайної діяль­ності до оподаткування:
прибуток		170
збиток		175		(	87	)		(	"У	)
Податок на прибуток від звичайної діяльності		180
Фінансові результати від звичайної діяль­ності:
прибуток		190
збиток		195			87	)		(	3	)
Надзвичайні:
доходи		200
витрати		205
Податки з надзвичайного прибутку		210
Чистий:
прибуток		220
збиток		225			87	)		(		)
Продовження додатка 2 II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка		За звітний період				За попередній пе­ріод
1	2		-і _)				4
Матеріальні затрати	230		3152				3150
Витрати на оплату праці	240		249				177
Відрахування на соціальні заходи	250		190,2				194
Амортизація	260		185,6				208,5
Інші операційні витрати	270		378,1				289
Разом	280		4154,9				4018,5
III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті	Код рядка		За звітний період				За попередній пе­ріод
1	2		3				4
Середньорічна кількість простих акцій	300		590000				590000
Скоригована середньорічна кількість прос­тих акцій	310		590000				590000
Чистий прибуток, що припадає на одну про­сту акцію	320
Скоригований чистий прибуток, що припа­дає на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340

34