2. Жорстоке поводження з дітьми.

Окрім вищезазначених, у соціальній роботі окремо виділяють поняття „жорстоке поводження з дітьми”.

Жорстоке поводження – поняття, ширше за насильство, оскільки воно не завжди умисне, свідоме, може не суперечити правам і свободам дітей, але не може не задовольняти їхні потреби й інтереси, виражається у грубій формі. Насильство завжди здійснюється з наміром отримати певний ефект, а жорстоке поводження може мати в основі цілком позитивні наміри. Бувають випадки, коли людина, жорстоко поводячись, не усвідомлює поганих наслідків своїх дій.

Окрім фізичного, психологічного, сексуального та еконо­мічного насильства, визначають ще й недбале ставлення до дитини, коли з боку батьків немає належних умов, потрібних для здорового розвитку дитини (достатнє харчування, одяг, житло, виховання, освіта, медична допомога), а також недостатньо уваги, залишення дитини без нагляду, внаслідок чого вона може стати жертвою нещасного випадку.

3. Причини насильства батьків над дітьми. Причини насильства батьків над дітьми, %

1	Суспільно-економічні проблеми, безробіття	70
2	Одинокий або розлучений батько (мати)	48
3	Психічна хвороба, узалежнення від алкоголю, наркотиків	35
4	Байдужість, нетолерантність або гіперопіка з боку батьків	31
5	Традиція насильства в родині	30
6	Мати молодша 21 р.	29
7	Реконструйована сім’я (один або двоє членів подружжя в шлюбі вдруге)	27
8	Ускладнені чи передчасні пологи	22
9	Пережиття в дитинстві насильства чи занедбаності одним із батьків	20
10	Менше від 18 місяців між черговими пологами	16

Окрім вищезазначених чинників, серед причин жорстокого ставлення зазначають такі:

• характер інтерперсональної взаємодії між батьками і дітьми, емоційних стосунків батьків з дітьми;

• тип виховної стратегії батьків;

• якість виконання ними батьківських ролей;

• очікування від поведінки дітей,

• характер сприйняття батьками факту їх народження та ін.

Наприклад, загрозливою є ситуація, коли народження дитини було небажаним. Ризик насильства є також досить значним, коли батьки апріорі переконані в негативності „натури” своїх дітей.

Жорстоке ставлення характерне й для батьків, які мають нереалістичні, ілюзорні погляди про здібності, інтереси та вміння дітей. Найчастіше це зумовлено суб’єктивною, помилковою оцінкою типу здібностей дітей та можливостей їхнього розвитку. Батьки стають ворогами дітей й у тих випадках, коли без їхньої участі чи всупереч їхній волі приймають рішення щодо напряму освіти й професійного вибору.

Репресивне ставлення батьків до дітей доволі часто наявне в ситуаціях, коли діти не лише не сповняють очікувань батьків щодо невідповідного розвитку, інших зацікавлень, проблем здоров’я, а й обмежують або унеможливлюють реалізацію та задоволення батьками власних потреб, інтересів, планів. Дитина, яка погано вчиться чи не розвивається відповідно до вікових норм, стає причиною формування у батьків почуття меншовартості й загрожує їхній повноцінній самореалізації та кар’єрі.