1. Перша сигнальна система

2. Друга сигнальна система

Вища ступінь розвитку психіки, властива лише людині, називається свідомістю. Свідомість визначає розумну і цілеспрямовану поведінку людини, основану на глибокому розумінні законів і закономірностей об’єктивного світу, на ставленні до світу зі знанням його власних об’єктивних властивостей і можливостей.

2. Психічні процеси

Психічними процесами в психологічній структурі особистості називають окремі форми чи види психічної діяльності людини. Розрізняють:

а) пізнавальні

б) емоційні

в) вольові

Пізнавальні процеси

Пізнавальні психічні процеси, стани і утворення характеризують інтелектуальну діяльність і відповідні можливості людини.

1. Відчуття та сприйняття.

2. Увага –

3. Пам’ять –

4. Мислення –

5. Уява —

6. Мова —

2. Емоційні процеси

Емоції являють собою різні форми відображення реального світу. Емоції відображають об’єктивну реальність у переживаннях, в них виражається суб’єктивне ставлення людини до предметів і явищ довкілля.

Отже, емоції — це особливий клас психічних процесів, пов’язаних із потребами і мотивами, які відображають у формі безпосередньо-чуттєвих переживань значущість впливу на людину явищ і ситуацій.

Позитивні емоції найсприятливіші для життя і діяльності особистості, вони активізують діяльність і служать фактором здоров’я і довголіття. Встановлено, що радість та інші позитивні емоції стимулюють роботу серцевого м’яза, розширюють кровоносні судини, поліпшують м’язову активність.

Негативні емоції несприятливо відбиваються на органах і тканинах, в кінцевому підсумку — на здоров’ї людини.

Емоції виконують наступні функції:

1. функція оцінки,

2. функція спонукання до дії.

3. регулювальна функція –

4. Експресія як функція емоцій

3. Вольові процеси

Воля — це свідома організація і саморегуляція людиною своєї діяльності та поведінки, спрямована на подолання труднощів при досягненні поставленої мети, це здатність контролювати свою діяльність і активно спрямовувати її на досягнення своїх цілей. У психічній діяльності людини воля виконує дві взаємопов’язані функції — спонукальну і гальмівну.

Вольовий процес включає три етапи — підготовчий, основний і кінцевий

3.Психічні властивості особистості

Психічними властивостями особистості називають найбільш суттєві і стійкі індивідуально-психологічні особливості людини. До них належать:

1. Темперамент — характеристика індивіда щодо динамічних особливостей його психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності психічних процесів і станів).

Наукові дослідження засвідчили, що темперамент людини обумовлений її біологічними (фізіологічними) особливостями.

Сила нервових процесів є показником працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує велике і довготривале навантаження, в той час як слабка при цих умовах “ламається”.

Врівноваженість нервових процесів — певний баланс процесів збудження і гальмування. Ці процеси можуть бути врівноважені один з одним за силою, а можливо, і неврівноважені — один із них може бути сильніший.

Рухомість нервових процесів — це швидкість і легкість зміни одного процесу на інший. Вона забезпечує пристосування до несподіваних і різких змін обставин. На основі вивчення властивостей нервової системи І. Павлов розробив учення про типи вищої нервової діяльності (ВНД), кожному з яких відповідає певний тип темпераменту (табл).

Екстраверт — психологічний тип людей, психіка яких спрямована на предмети і явища навколишнього світу. Екстравертам властиві імпульсивність, товариськість, гнучкість поведінки, ініціативність.

Інтроверт — психологічний тип людей, психіка яких спрямована всередину, у свій власний внутрішній світ, котрому вони надають вищу цінність.

2. Характер — це інтегральна (єдина ціла) властивість, яка включає найрізноманітніші психічні явища особистості.

Здібності — психічна властивість особистості, яка представляє собою сукупність індивідуально-психологічних особливостей людини, які дозволяють їй успішно оволодівати чи займатися тією чи іншою діяльністю.

Задатки — це вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, органів чуття людини, які ставлять природну основу розвитку її здібностей.

Елементарними загальними здібностями, притаманними всім людям, хоча і різною мірою їх вияву, є основні форми психічного відображення: здатність відчувати, сприймати, думати, переживати, приймати і здійснювати рішення і запам’ятовувати.

Елементарними особистими здібностями, які властиві вже не всім людям і які мають у різних осіб значні індивідуальні особливості, є такі, наприклад, як окомір, музичний слух, критичність мислення, смислова пам’ять, спостережливість.

Складними загальними здібностями, якими в тій чи іншій мірі наділені всі люди, є здібності до загальнолюдських видів діяльності: праці, гри, навчання, спілкування один з одним, естетичної і моральної діяльності.

Складні особисті здібності в історії людства розвивалися спочатку до ремесел, а потім до професій. Їх іноді називають професійними, специфічними, спеціальними, особливими. До них належать педагогічні здібності, організаторські, конструкторські і т. д.

Залежно від рівня розвитку здібностей можна говорити про обдарованість, талант, геніальність.

Обдарованість — це якісно своєрідне поєднання здібностей, від яких залежить можливість досягнення успіху у виконанні тої чи іншої діяльності. Обдарованість зумовлює широту можливостей людини до чого-небудь, до якої-небудь діяльності.

Талант — це сукупність здібностей (насамперед спеціальних), які дають змогу отримати продукт діяльності, що відрізняється оригінальністю і новизною, високою досконалістю та суспільною значущістю.

Геніальність — вищий рівень розвитку як загальних, так і спеціальних здібностей, що дає можливість здійснити принципово нове в тій чи іншій сфері діяльності.

ЛЕКЦІЯ 4

Загальнопсихологічні

та соціально-психологічні основи юридичної психології

1. Психічні стани особистості

1. Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності

1. Психічні стани особистості

Психічні стани — особлива характеристика психічної діяльності людини за певний період. Вони викликаються зовнішніми обставинами, самопочуттям особистості, її індивідуальними особливостями і впливають на її поведінку і дії.

Психічним станам притаманні такі особливості.

Цілісність. Хоча стани і відносяться переважно до певної сфери психіки (пізнавальної, емоційної, вольової), вони характеризують психічну діяльність у цілому за певний відрізок часу.

Рухомість і відносна стійкість. Психічні стани мінливі: мають початок, кінець, динаміку. Вони менш постійні, ніж властивості особистості, але стійкіші і вимірюються більшими одиницями часу, ніж психічні процеси.

Прямий і безпосередній взаємозв’язок із психічними процесами і властивостями особистості. У структурі психіки стани розташовуються між процесами і властивостями особистості.

Індивідуальна своєрідність і типовість. Психічні стани кожної людини своєрідні, оскільки нерозривно пов’язані з індивідуальними особливостями особистості, її моральними та іншими рисами.

Крайня різноманітність психічних станів. Стверджувати це дозволяє неповний їхній перелік: розгубленість і зосередженість, надія і безнадійність, віра і зневіра, піднесення і спад, нерішучість і рішучість, напруженість і спокій.

Полярність. Кожному психічному стану відповідає протилежний. Так, активності протистоїть пасивність, впевненості — невпевненість.

Види емоційних станів: Настрій; Пристрасть; Афект; Стрес; Фрустрація; тривожність, страх

НАСТРІЙ

Настрій - це найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, значною тривалістю, неясністю і "беззвітністю" переживань.

ПРИСТРАСТЬ

Пристрасть - сильний і глибокий тривалий емоційний стан. "Пристрасть - це енергійно прагнуча до свого предмета сутнісна сила людини".

ТРИВОЖНІСТЬ

Поняттям «тривожність» психологи визначають стан людини, який характеризується підвищеною схильністю до переживань, побоюванням та непокоєнням, що має негативне емоційне забарвлення.

Страх — це стан тривоги і викликаного нею пригнічення (збудження) психіки і діяльності людини, пов’язаний з усвідомленням небезпеки.

СТРЕС ТА ФРУСТРАЦІЯ

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Виникаючі на нашому шляху труднощі (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних порушень.

Фрустрація як дезорганізація свідомості та діяльності

Крайня невдоволеність, блокада прагнень, що викликають тривке негативне емоційне переживання, можуть стати основою фрустрації, тобто дезорганізації свідомості і діяльності.

АФЕКТИ

Афектами називаються переживання великої сили, з коротким періодом протіканням. Вони характеризуються значними змінами у свідомості, порушенням вольового контролю.