2. Латинська мова в епоху відродження

Відродження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму.

Роль класичної латинської мови в епоху Відродження ( XIV - XVI століття ) , коли гуманісти , колишні представниками прогресивної течії в ранній західноєвропейської буржуазної культурі , виявляли величезний інтерес до античної культури і коли письменники , користуючись латинською мовою , прагнули наслідувати античним зразкам , особливо мови Цицерона . Для прикладу досить назвати імена писали латинською мовою Томаса Мора (1478–1535) вАнглії, Еразма Роттердамського (1466–1536) — в Голландії, Томмазо Кампанелли (1568–1639) — в Італії та Джордано Бруно (1548–1600).

Латинська стає в цей період найважливішим засобом міжнародного культурного і наукового спілкування .Багатовікове поширення латинської мови викликало необхідність грунтовного вивчення її в школах , складалися словники , видавалися переклади та підрядники ( навчальні посібники з підстрочним , слово в слово , перекладом латинського тексту , з примітками і розбором всіх слів); це також сприяло проникненню відповідної латинської лексики в нові західноєвропейські мови . Наприклад , латинські слова з галузі освіти і школи : magister наставник , учитель , schola школа , tabula дошка , - увійшли в сучасні живі мови у вигляді англ. master , school , table і ньому . Meister , Schule , Tafel . Латинського походження ньому . schreiben , Schrift ( з scribere писати , scriptum написане ) . На англійську мову латинська лексика зробила істотний вплив через французький внаслідок завоювання Англії в XI столітті французькими норманнами ( нормандцями ) англ. noble , victory , art , colour з лат. nôbilis , victoria .

Латинська мова залишалася також офіційною мовою документів у Священній Римській Імперії до її розпуску у 1806 р.

Романські мови - група мов і діалектів , що входять до індоєвропейську мовну сім'ю і генетично висхідних до загального предка - латині. Романська група включає французьку, окситанська (провансальський) , іспанська , каталонська , галісійська , португальська , італійська , сардскій (сардінський) , ретороманська , румунська . молдавський , Арумунська (або аромунський , македоно - румунська ) , Істра- румунська , мегленітскій , або Меглей - румунська , вимерлий в кінці 19 ст . далматинський ; на основі романських мов виникли креольська мова ( в результаті схрещення з мовою тубільців на о. Гаїті ) і деякі штучні міжнародні мови типу есперанто.

Романські мови виникли в Європі в різних частинах Римської Імперії. Коли римські солдати , купці і колонізатори з'явилися в цих місцевостях , вони змушували корінне населення говорити їхньою мовою . У Стародавньому Римі існував класичний латинська мова . Це мова літераторів , ораторів , офіційного спілкування . Але в той же час була повсякденна мова простих людей. Їх мова називалася вульгарною латиною. Латинська (лат. lingua latina ) , або латинь , - мова латино - фаліскской підгрупи італійських мов індоєвропейської мовної сім'ї. На сьогоднішній день це єдиний активно вживається италийский мова ( є мертвою мовою ) . Латинська є одним з найбільш древніх письмових індоєвропейських мов. Латинська - предок романських мов : всі романські мови генетично походять від так званої народної латини , повсякденного і повсякденного засобу спілкування на підвладній стародавнього Риму частині Західної Європи.

У наші дні латинська мова є офіційною мовою держави Святий Престол(місто-держава Ватикан ) , а також Римсько -Католицької церкви та інших католицьких церков. Велика кількість слів у європейських (і не тільки) мовами мають латинське походження.

Латинська проникала на завойовані території протягом цілого ряду століть , протягом яких мова видозмінюваласься і вступала в складну взаємодію з місцевими племінними мовами та діалектами . Всі романські мови зберігають у своїй лексиці , а також , хоча і в значно меншій мірі , в морфології латинські риси .

Спроби римлян підпорядкувати собі германські племена , неодноразово робилися на рубежі I століття до н . е. . і I століття н . е. . , не мали успіху , але економічні зв'язки римлян з германцями існували тривалий час; вони йшли переважно через римські колонії - гарнізони , розташовані уздовж Рейну і Дунаю . Про це нагадують назви німецьких міст : Кельн ( нім. Köln , від лат. Colonia - поселення ) , Кобленц ( нім. Koblenz , від лат. Confluentes - букв . Що стікаються , Кобленц розташований біля збігу Мозеля з Рейном ) , Регенсбург ( нім. Regensburg , від лат. regina castra ) , Відень ( від лат. vindobona ) та ін.

Завоювання Британії в V- VI століттях німецькими племенами англів , саксів і ютів збільшило число латинських запозичень , засвоєних британськими племенами , за рахунок слів , вже сприйнятих германцями від римлян .

Слід зазначити втім , що в самому давньоруській мові є кілька дуже ранніх запозичень з латини , частиною безпосередньо , частиною за посередництвом грецької ( « цісар » або « цар» , « кобила » , « лазня» , « палата » , « легіон »). В області граматики , латинське походження має слов'янський суфікс -ар (лат. - arius ) , що позначає людину , що виконує якусь постійну функцію ( Мит -ар , ключ -ар , врат -ар і пр. ) . На англійську мову латинська лексика зробила істотний вплив через французький внаслідок завоювання Англії в XI столітті французькими норманнами ( нормандцями ) . Багато запозичень було зроблено англійською мовою в епоху Відродження і безпосередньо з латинської .