5.Латинська мова, медицина та біологія

Будь-яка наукова дисципліна має свою термінологію , свій професійний мову спілкування. Для медицини такою мовою є латинський .Задяки латині Західна Європа отримала новий імпульс у її використанні в медицині (лат. medicina - лікарська , лікувальна наука , зцілення ; medica - цілителька , а також цілющі трави , лікарські рослини) в епоху Відродження , завдяки таким вченим , як Андреас Везалій , Вільям Гарвей , Амбруаз парі та інші. Їх праці сприяли становленню латинської наукової термінології.

Широкого розповсюдження набула латинська мова і в Україні. Особливі вилоги щодо її вивчення ставилися перед студентами різних навчальних закладів, а перш за все перед студентами Києво-Могилянської академії. Вихованцями академії були відомі українські вчені-лікарі: засновник акушерства, ботаніки і фітотерапії ‑­Н.Амбодик-Максимович, офтальмолог і терапевт Й.Калинський-Гелита, професор анатомії, фізіології та хірургії К.Щепкін. Великий вклад в медичну науку внесли випускники академії Н.Згурський, П.Погорецький, І.Полетика, Д.Понерка, М.Тереховський, О.Шумлянський та інші.

Як мова міжнародної наукової термінології латина не втратила свого значення і сьогодні. Цілий ряд наук – хімія, математика, фізика, зоологія, ботаніка тощо – дотепер використовують її як матеріал для утворення нових термінів. Але найбільше користуються латинською мовою медицина і фармакологія. Назви хвороб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо – це все слова латинського і грецького походження.

Латинська і грецька медична термінологія єдина в цілому світі, що допомагає вченим різних країн краще зрозуміти один одного.

Зараз сучасна медична наука користується лексичними елементами і термінами як грецького , так і латинської мов . І якщо для фахівця ця термінологія цілком зрозуміла , то для обивателя вона звучить не інакше , як « медичне лайку » , як говорив не без частки гумору один мій пацієнт. Взагалі , історія походження і становлення медичних термінів - це досить цікава історія .

Латино-грецька медична терміносистема складається з 3 основних части: анатомічної, фармако-хімічної та клінічної термінології.

Де-факто дана термінологія є міжнародинм медичним стандартом.

Анатомічна підсистема описує макроскопічні утворення:

nervus vagus — блукаючий нерв

musculus biceps brachii — двоголовий м'яз плеча

curvatura ventriculi major — велика кривина шлунку

Фармако-хімічна підсистема регламентує правила виписування рецептів, а також до її складу входять терміносистеми органічної та неорганічної хімії.

Natrii hydrocarbonas — гідрокарбонат натрію

Platyphyllinum — платифілін

Acidum succinicum — бурштинова кислота

Клінічна підсистема була утворена двома типами термінів: багатослівними термінами та термінами-композитами:

Exacerbatio bronchitidis acutae — загострення хронічного бронхіту

Polydactylia — полідактилія (багатопалість, вроджене хірургічне захворювання)

У V ст. до н.е. «батьком» медицини Гіппократом були вперше зібрані і написані медичні терміни у «Corpus Gippocratum» («Збірник Гіппократа»).

Наприклад, взяти відомий зі шкільної лави анатомічний термін « артерія ». Грецьке слово arteria походить від aer - повітря , атмосфера і tereo - держу , зберігаю . Вважається , що стародавні греки так назвали артерію , тому що у них існувало помилкова думка , ніби вона являла собою канал для повітря , посудину , який містив повітря. І відповідно , народжувалося помилкове припущення , що вдихаємо повітря , завдяки цим судинах , охолоджував серце. Але тут не береться до уваги один момент.

Стародавні греки , по суті , багато в чому перейняли медицину (у деяких моментах не зовсім якісно , враховуючи неточності перекладів , неповної усної передачі знань досліднику місцевими лікарями , та й просто внаслідок непорозуміння деяких термінів ) від стародавніх єгиптян , рівень пізнання яких у цій науці був набагато вище. Якщо ж виходити із сучасних понять , то артерії - це кровоносні судини , що несуть від серця до органів і тканин , крім поживних та інших корисних речовин , збагачену киснем кров. А кисень , як відомо , є складовою частиною повітря , без якого людина не може жити , як і інші живі організми на цій планеті. Безумовно , сам кисень як хімічний елемент був відкритий в XVIII столітті , а гемоглобін - в XX . Гемоглобін - речовина, що складається з білка глобіну і пігменту гема ( железосодержащего порфірину ) . Він знаходиться в червоних клітинах крові ( еритроцитах ) , безпосередньо виконує функцію перенесення в крові кисню від органів дихання до тканин і діоксиду вуглецю від тканин до органів дихання.

Однак про життєвої цінності повітря люди знали давно. Так що не все так запущено , як здається.

Широкого розповсюдження набула латинська мова і в Україні. Особливі вилоги щодо її вивчення ставилися перед студентами різних навчальних закладів, а перш за все перед студентами Києво-Могилянської академії. Вихованцями академії були відомі українські вчені-лікарі: засновник акушерства, ботаніки і фітотерапії ‑­Н.Амбодик-Максимович, офтальмолог і терапевт Й.Калинський-Гелита, професор анатомії, фізіології та хірургії К.Щепкін. Великий вклад в медичну науку внесли випускники академії Н.Згурський, П.Погорецький, І.Полетика, Д.Понерка, М.Тереховський, О.Шумлянський та інші.

Як мова міжнародної наукової термінології латина не втратила свого значення і сьогодні. Цілий ряд наук – хімія, математика, фізика, зоологія, ботаніка,біологія тощо – дотепер використовують її як матеріал для утворення нових термінів. Латинська мова в біології .Латинську мову в біології можна розглядати як самостійну наукову мову, що розвинулася з латинської мови епохи Відродження, але збагатилася численними термінами, запозиченими з грецької та інших мов. Крім того, багато слів латинської мови вживаються в біологічних текстах в новому, спеціальному значенні. Граматика латинської біологічної мови помітно спрощена. Алфавіт доповнено: тут, на відміну від класичної латини, використовуються літери «j», «k», «w». Сучасні Кодекси біологічної номенклатури вимагають, щоб наукові назви живих організмів були за формою латинськими, тобто були написані літерами латинського алфавіту та підпорядковувалися правилам латинської граматики, незалежно від того, з якої мови вони запозичені.

Але найбільше користуються латинською мовою медицина і фармакологія. Назви хвороб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо – це все слова латинського і грецького походження.

Латинська і грецька медична термінологія єдина в цілому світі, що допомагає вченим різних країн краще зрозуміти один одного.

Отже, латинській мові в сьогоденні відводиться особливе місце як і у освітній сфері, тобто її вивчення студентами різних спеціальностей, так і у науковій – застосування у ряді наук, список яких не обмежеється вище зазначеними.