Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарата, у якому вміщено бібліографічні описи використаної літератури і джерел. Список використаних джерел подають після висновків.

Бібліографічний опис літератури і джерел складають відповідно до чинних стандартів із бібліотечної та видавничої справи, міжнародних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію можна одержати з таких міждержавних і державних стандартів:

ДСТУ ГОСТ  7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)».

ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

ДСТУ 6095:2009 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікації (ГОСТ 7.88–2003, MOD)».

ДСТУ 7093:2009 «Системи стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами».

ГОСТ 7.12–93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

ГОСТ 7.11–78 «СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании».

Оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Симетрично до тексту над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, якою позначається цей додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б». Якщо у курсовій роботі один додаток, то він позначається як «Додаток А».

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, «Додаток А. 2» – другий розділ додатка А; «Додаток В. 3.1» – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці, схеми та нотні приклади у додатках нумерують у межах кожного додатка, наприклад: «Рис. Д. 1.2» – другий рисунок першого розділу додатка Д.

Орієнтовна тематика курсових робіт з історії зарубіжної музики

1. Релігійні культи Давнього Єгипту та їх вплив на художню культуру.

2. Історія піфійських ігор у Давній Греції.

3. Розуміння часу та простору в епоху Середньовіччя.

4. Творча постать Вольфрама фон Ешенбаха.

5. Роль Лоренцо Медичі у розвитку професійного мистецтва Італії доби Відродження.

6. Італійський мадригал в творчості Франческо Ландіно та Андреа Габрієлі.

7. Діяльність «Плеяди семи поетичних світил» та її роль у класичного музичного мистецтва.

8. Вплив іспанської літератури та драматургії (Мігель де Сервантес, Тірсо де Моліна, Фелікс-Лопе де Вега-і-Карпіо, Педро де ла Барка Кальдерон) на формування музичної культури.

9. Народне і професійне мистецтво Чехії доби Ренесансу.

10. Стиль бельканто та його взаємозв’язки з жанром опери seria.

11. Опера-буффа у творчості Нікколо Піччіні.

12. Опера-буффа у творчості Джованні Паїзієлло.

13. Значення мангеймської школи у формуванні класичного симфонічного циклу.

14. Формування принципів класичного сонатного мислення у клавірній творчості Доменіко Скарлатті.

15. Елементи жанрового синтезу партії Клітемнестри в опері Христофора Віллібальда Глюка «Іфігенія в Авліді».

16. Жіночі образи опери Вольфганга Амадея Моцарта «Весілля Фігаро».

17. «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта як об’єкт літературної інтерпретації.

18. Подолання жанрового канону опери seria в «Ідоменеї» Вольфганга Амадея Моцарта.

19. Шляхи еволюції німецького зингшпілю і творчість Альберта Лорцінга.

20. Жанр фортепіанної фантазії в творчості Франца Шуберта.

21. Риси концертно-віртуозного стилю Карла Марії Вебера на при­кладі фортепіанних п’єс «Запрошення на танець» та «Концертштюк».

22. Утілення ідеї програмності у «Траурно-тріумфальній симфонії» Гектора Берліоза.

23. Риси оперного стилю Гектора Берліоза (на прикладі «Бенвенуто Челліні»).

24. Трилогія «Дитинство Христа» Гектора Берліоза: специфіка жанрового рішення.

25. Драматургія Віктора Гюго та опера Гаетано Доніцетті «Лукреція Борджіа».

26. «Граф Орі» Джоаккіно Россіні на перетині італійських і французьких традицій.

27. Романтична балада та її вплив на драматургію опери «Летючий голландець» Ріхарда Вагнера.

28. Трактування жанру історичної опери в опері Джузеппе Верді «Джованна д’Арко».

29. Французька опера і балет доби романтизму – на прикладі порівняльної характеристики балету «Жізель» Адольфа-Шарля Адана та опери «Німа з Портічі» Даніеля Обера.

30. Жанр програмної увертюри у творчості Ріхарда Вагнера.

31. Трактування жанру французької «великої» опери в опері «Сицилійська вечірня» Джузеппе Верді.

32. «Міньйон» Амбруаза Тома і французька лірична опера.

33. Образ Мефістофеля у драматичній легенді «Засудження Фауста» Гектора Берліоза, операх «Фауст» Шарля Гуно та «Мефістофель» Арріго Бойто.

34. Тема дитинства в творчості Клода Дебюссі та Моріса Равеля (на прикладі фортепіанної музики).

35. Зміст та особливості побудови циклу Моріса Равеля «Мадагаскарські пісні».

36. «Для фортепіано» та «Бергамаська сюїта» Клод Дебюссі: традиції та новаторські знахідки.

37. Музично-критична діяльність Клода Дебюссі.

38. Оперна творчість та естетика Ріхарда Вагнера в оцінці Клода Дебюссі.

39. Моріс Равель про свою творчість (на основі книги «Равель у дзеркалі своїх листів»).

40. Образний зміст і характерні особливості циклу Моріса Равеля «Дон Кіхот».

41. Образний зміст і стилістика циклу Моріса Равеля «Природні історії».

42. Роль прологу в опері «Паяци» Руджеро Леонкавалло.

43. Новаторство вокального циклу Моріса Равеля «Природні історії».

44. «Матінка-гуска» Моріса Равеля у клавірі та партитурі.

45. Тема війни у творчості Клода Дебюссі та фортепіанний цикл «Білим і чорним».

46. Тема Іспанії в «Іспанській рапсодії» Моріса Равеля.

47. Іспанська тема у творчості Клода Дебюссі.

48. Іспанська тема у творчості Моріса Равеля.

49. Основні теоретичні засади атональної музики, викладені у трактаті Арнольда Шенберга «Вчення про гармонію».

50. Арнольд Шенберг і Василь Кандинський: спільність творчих пошуків.

51. Музикознавча думка ХХ століття про ґенезу та причини формування додекафонної техніки.

52. . Фортепіанна сюїта ор. 22 Пауля Хіндеміта в контексті авангардних експериментів 1920‑х років.

53. «Квартет на кінець часу» Олів’є Мессіана у світлі основних положень трактату композитора «Техніка моєї музичної мови».