7. Види та процеси уяви, їх характеристика.

Уява значно розширює і поглиблює пізнання світу. Так, слухаючи розповідь або читаючи кни­гу з історії, людина подумки малює собі картини далекого минулого, а розглядаючи географічний атлас, мандрує при­родними ландшафтами. Отже, поряд із від­чуттями, сприйманнями, пам'яттю і мисленням уява є одним із важливих пізнавальних процесів.

Уява - процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів, яких вона безпосередньо не сприймала і не сприймає.

Залежно від способу створення нових об­разів уяву поділяють на:

Пасивна уява - створює образи, намічає програми поведінки, що не втілюються або не можуть бути втілені в життя. Вона виникає тоді, коли людина з певних причин ухиляється від необхідності діяти, і поринає у світ фантастичних, далеких від реальності уяв­лень. Залежно від участі волі в діяльності пасивної уяви її поділяють на мимовільну і довільну.

За мимовільної уяви створення нових образів не ке­рується спеціальною метою уявити певні події, предмети чи явища. Вона породжується діяльністю, спрямованою на досягнення інших цілей. Створення образів може зу­мовлюватися змістом розповіді, тексту, малюнка тощо. Нерідко причинами мимовільної уяви є малоусвідомлювані людиною потреби, потяги. Вона виникає також при послабленні діяльності свідомості: у дрімот­ному стані, сновидіннях, при патологічних розладах сві­домості.

Довільна уява спрямована на створення певного обра­зу, але не пов'язана з волею, необхідною для його втілен­ня в життя. Прикладом такої уяви є марення - зумисне створені образи фантазії. Нерідко вони виникають тоді, коли потреби у людини є великими, а можливості їх задоволення - малими.

Активна уява - ство­рені образи і намічені програми поведінки людина намагається реалізувати на практиці. Залежно від характеру діяльності людини активну уяву поділяють на репродуктивну і творчу.

Репродуктивна уява постає як процес створення обра­зів, що відповідають опису. При цьому створений образ є лише суб'єктивно новим, а об'єктивно його вже створили інші люди. Побудова його відбувається на основі словесно­го опису об'єктів, сприймання їх зображень (карт, схем, креслень). Тобто репродуктивна уява здійснює перекоду­вання інформації з однієї репрезентативної системи в ін­шу, наприклад із слухової у зорову.

Творча уява передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і цінних про­дуктах діяльності. Продукти творчої уяви формують­ся з елементів досвіду, який людина набула або запо­зичила в інших людей. Новизна їх полягає не в елемен­тах, а у видозміні цих елементів та їх сполучень. Творчій уяві властиві самостійний добір матеріалу, його спеціаль­ний аналіз, удосконалення образу в процесі діяльності. Особливою формою творчої уяви є мрія - образ того, чого людина прагне, але не може досягти протягом певно­го часу.

Мрії тісно пов'язані з потребами. Людина завжди мріє про те, чого їй не виста­чає. Так, потреба людини в швидкому переміщенні породи­ла у неї мрії про чоботи-скороходи, килим, що літає, та ін. Спрямованість і характер мрій визначають суспільні умови. Мрії є спонукальною силою, мотивом діяльності, завершення якої чомусь затримується. Саме тому будь-який предмет, виготовлений людиною, за своєю історич­ною суттю є здійсненою мрією.

Як і сприймання, пам'ять та мислення, процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер. Ство­рюючи нові уявлення, людина поєднує окремі елементи різних образів предметів у нових комбінаціях. Цим способом часто користуються письменники, художники, вчені, винахідники. Наприклад, Лев Толстой писав, що образ зовнішності Наташі Ростової виник у нього шляхом поєднання рис близьких йому людей: «Я взяв Соню, перетовк із Танею і вийшла Наташа» (Соня - дружина письменника, а Таня - її сестра).

Однак комбінування є не просто переміщенням чи пере­групуванням елементів, не механічним поєднанням власти­востей різних об'єктів, як вважали представники асоціатив­ної психології, а результатом складної аналітико-синтетич-ної діяльності, що має своїм наслідком новий цілісний образ, у якому елементи перетворено й узагальнено.

Творення образів уяви відбувається різними способами, прийомами. Найпростішим є аглютинація (лат. склеювання) - механічне поєднання в новому об­разі елементів і властивостей, які в повсякденному жит­ті не поєднуються. Таким був шлях творення давніх мі­фічних образів, що поєднують частини тіла людини і тварини чи птиці: кентавр, русалка, крилатий кінь Пегас та ін.

Аглютинацію використовують не тільки у фольклор­ній творчості, а й у техніці. Прикладом може бути тро­лейбус, в якому поєднано властивості автобуса і трам­вая, акордеон (піаніно і баяна), гідролітак (човна і лі­така) та ін.

Гіперболізація - збільшення предмета або кількості його частин. Вона ши­роко використовується в літературі, фольклорі, при створенні дружніх шаржів (велетень Гулівер, семиголовий змій).

Літота (гр. простота) - навмисне зменшен­ня предмета, недомовленість (казкові образи дівчинки Дюймовочки, хлопчика-мізинчика, гномів).

Загострення - наголошування на певній частині або певній властивості образу. Використовується при створенні дружніх шаржів і карикатур.

Схематизація - формування образу уяви, під час яко­го уявлення зливаються, відмінності між ними стираються, а риси схожості виступають на перший план. Його використовують, зокрема, в декоративній творчості при створенні різноманітних орнаментів, елементи яких взято з рослинного світу.

У художній літературі, живописі, скульптурі використовується і типізація -виділення істотного в однорідних фактах і втілення його в конкретному образі.