Головні умови формування навичок ходьби у дошкільному віці:

-цілеспрямоване навчання різноманітних способів правильної ходьби, яке здійснюється ігровій формі (А.А. Саркісян);

-дотримання природного положення тулуба: спина рівна, підборіддя трохи піднято, живіт підтягнуто; рухи рук енергійні, ноги випростовуються під час відштовхування до відказу.

Вправи, що сприяють зміцненню м'язів ніг

- ходьба на носках з переступанням через предмети (кубики, м'ячі на відстані 35-40 см), високо піднімаючи стегна (у межах 20-25 с);

-чергування ходьби з високим підніманням стегна та на носках із звичайною ходьбою;

-пересування у колоні по одному у визначеному темпі;

-ходьба з гімнастичною палицею на плечах, лопатках, за спиною та перед грудьми, з фіксованим положенням рук (на поясі, за головою, в сторони);

-ходьба із зміною темпу та напрямку (за вказівкою);

-вправи на увагу та витримку під час ходьби (зупинка за сигналом, поворот направо, наліво та ін.);

-ходьба приставним кроком (лівим та правим боком), спиною вперед, схрещеним кроком, напіпприсідаючи, з предметом у руках (гімнастична палиця на плечах, за спиною, перед грудьми та ін.);

-«імітаційні вправи» (пройти, як «клишоногий ведмедик», «конячка», «чагіля», «лисичка»): ходьба на носках, п'ятках, зовнішньому та внутрішньому боці стоп, з високим підніманням стегна, з рухами рук вгору та вниз та ін.;

-вправи з рівноваги (ходьба по мотузці, що лежить на підлозі, дошці, лаві, колоді та ін.).

Рис.2.5.1. Ходьба як основний вид рухів

Діти другої молодшої групи недостатньо орієнтуються у про­сторі, їм важко пересуватися у колоні по одному в темпі, запропонованому вихователем. Тому під час ходьби по колу ви­хователь іде разом з групою та нагадує дітям, щоб вони не відставали одне від одного, не наштовхувалися на дітей, які йдуть попереду (дотримувалися дистанції). Щоб група викорис­товувала всю площу залу, на кутах його ставлять орієнтири, які група обходить із зовнішнього боку під час ходьби по колу.

Під час навчання дітей ходьбі в колоні одне за одним, парами, врозтіч під час занять фізкультурою та під час прогулянок застосовуються різні ігрові прийоми та рухливі ігри.

Через недостатність розвитку м'язів-розгиначів частина дітей молодшого дошкільного віку не може рівно тримати тулуб, часто горбиться. Це може призвести до порушень постави. Тому потрібно нагадувати їм, щоб діти не опускали голови під час ходьби, не сутулилися.

Формування постави - тривалий процес, який продовжується й у наступній віковій групі. Під час ходьби у дітей п'ятого року життя звертається увага на природне положення тулуба: спина рівна, підборіддя трохи підняте, живіт підтягнутий; рухи рук енергійні, ноги повністю випрямляються під час відштов­хування. Корисна ходьба з гімнастичною палицею на плечах, лопатках, за спиною та перед грудьми, а також з фіксованим положенням рук. Такі вправи дають змоіу відчути дитині правильне положення тулуба та голови під час ходьби.

Дітям середньої групи рекомендують ходьбу зі зміною темпу та напрямку (за вказівкою вихователя), з переступанням через предмети, поставлені на підлогу на відстані 35-40 см й ін.

Головна вимога з боку вихователя у формуванні в дітей цієї навички - навчити дітей виконувати ходьбу впевнено, легко, з правильною координацією роботи рук і ніг.

У дошкільників старшої та підготовчої груп продовжують удосконалювати навички правильної ходьби, спрямовуючи основну увагу на вироблення в них правильної постави, чіткого та ритмічного кроку, природного руху руками. Вони повинні навчитися ходити зі зміною темпу та напрямку, виконувати вправи на увагу та витримку під час ходьби, дотримуватися однакової відстані один від одного, йти в темпі, визначеному вихователем.

У цьому віці широко застосовують ходьбу приставним кроком (лівим і правим боком), спиною вперед, схрещеним кроком, напівприсідаючи, з предметом у руках.

Ходьба, яку проводять з групою дітей, сприяє розвитку спільній узгодженості рухів, організованості, удосконалює орієнтування у просторі. Тому доцільно змінювати способи ходьби.

У дітей старших пікових груп необхідно домагатися правиль­ного дихання під час ходьби.

Дошкільникам усіх вікових груп корисна ходьба на носках, п'ятках, зовнішньому та внутрішньому боці стоп, з високим підніманням стогмп, з рухами рук вгору та вниз й ін. Ці вправи ииконуютіїся як імітаційні, що чергуються зі звичайною ходьбою.

Вправи з рівноваги сприяють удосконаленню навички ходьби и різних умовах і позитивно впливають на формування мостйни дошкільників.

Біг має ряд спільних структурних рис із ходьбою циклічність рухів, їх послідовність, перехресну координацію рухів ніг і рук. Однак характерною ознакою бігу, яка відрізняє його від ходьби, є фаза «польоту» - положення тіла без опори, після відштовхування ногою від землі. У цьому русі тривалість безопорних й опорних фаз майже однакова.

Ніг - це більш інтенсивний рух. Руки дитини під час бігу зігнуті в ліктях, і мах ними більш енергійний. Біг значно більше навантажує м'язовий апарат, і особливо дихальну та серцево- судинну системи.

Техніка бігу в різному темпі має свої відмінності. При збільшенні швидкості бігу кут відштовхування стає більш гос­трим, приземлення здійснюється під кутом, близьким до прямого, збільшуються амплітуда та швидкість рухів ніг та рук. Швидкість бігу, як і ходьби, залежить від довжини та частоти кроків.

Під час бігу діти другої молодшої групи ставлять ногу на п'я­ту, з поступовим перекатом на всю стопу. При цьому відбу­вається розворот стоп назовні при ставленні їх на землю, спосте­рігаються значні бічні коливання тулуба. Координація рухів під час бігу ще недостатньо розвинена. Характерними для дітей цього віку є дрібні та нерівномірні бігові кроки.

У середній групі якість виконання бігу покращується. У більшості дошкільнят п'ятого року життя спостерігаються хороша координація роботи рук і ніг, ритмічність бігових кроків, орієнтування у просторі. Однак не всі елементи техніки бігу виконуються чітко й упевнено.

циклічність, послідовність та перехресна координація рухів ніг та рук, яким притаманна фат «польоту» (безопорне положення тіш після відштовхування ногою від землі).

БІГ