Метання

Значення вправ зметання

-розвивають окомір, влучність;

-сприяють розвитку координацію рухів,

-допомагають зміцнювати м'язи рук та тулуба.

Вправи на метання відповідно вікових груп дітей дошкільного віку

• друга молодша група - підготовчі до метання вправи: катання, кидання й ловлення м'ячів, кульок та інших предметів: прокочування м'яча (кульки) між двома предметами (у ворітця шириною 60-50 см), влучення м'ячем в інші предмети (кубик, кеглю) з відстані 1-1,5 м; підкидання м'яча вгору та ловлення його обома руками, кидання м'яча об землю й ловлення його після відскоку (основна мета - навчити дитину енергійно відштовхувати від себе м'яч або кульку в заданому напрямку);

• середня група - прокачування м'ячів (кульок) між предметами (у ворота шириною 50-40 см), метання торбинок з піском (вагою 100 г), м'ячів, сніжок на дальність та в ціль (обруч або щит) - з відстані 2-2,5 м; метання предметів на дальність й у ціль способом «з-за спини через плече»; різномауптиі вправи з м'ячем: прокочування м'яча у «ворітця» (шириною 50-40 см); підкидання м'яча угору та ловіння його, кидання м'яча об землю (підлогу) і ловіння; кидання м'яч одне одному обома руками знизу, від грудей і з-за голови й ін.

• старша група - кидання й ловлення м'яча в парах, по колу (знизу, від грудей, з-за голови, від плеча); кидання м'яча вгору або об стінку обома та однією рукою, ловлення його; відбивання м'яча об землю долонею на місці й у русі; метання предметів на дальність й у ціль;

• підготовча до школи група - кидки та ловлення м'яча різними способами: знизу, від грудей, з-за голови, від плеча. Діти вільно просуваються вперед, ударяю­чи м'яч долонею руки об землю (підлогу), кидають м'яч в кільце, прикріплене на висоті 2-2,2 м від землі.

У дошкільнят середньої групи можливості виконувати вправи з метання, ловлення та прокачування м'ячів значно збільшують­ся у зв'язку з ростом сили, розвитком координації рухів і око­міру. Дітям пропонують різні вправи з прокачування м'ячів між предметами, метання торбинок з піском, м'ячів, сніжок на дальність і в ціль з відстані 2-2,5 м.

Діти п'ятого року життя, порівняно з малюнками попередньої вікової групи, впевненіше виконують вправи з кидання та ловле­ння м'яча. Для формування стійких навичок кидання та ловлен­ня м'яча необхідно широко застосовувати ці вправи під час само­стійних ігор дітей з м'ячем. Протягом року діти цієї групи навча­ються метати предмети на дальність і в ціль способом «з-за спи­ни через плече». Кидаючи предмет правою рукою на дальність, дитина повертається лівим боком у бік кидка, відставляє назад праву ногу на відстань кроку та переносить на неї вагу тулуба, виконуючи замах рукою з-за спини через плече, під час кидка вага тулуба переноситься на ліву ногу. Всі рухи виконуються вільно, з широким замахом рукою, рівноприскорено до моменту випуску предмета з руки.

Структура рухів при виконанні метання предмета в ціль має деякі відмінності, порівняно з метанням на дальність.

Діти цієї групи, особливо хлопчики, виконуючи метання м'яча в ціль, намагаються зіставляти свої рухи із силою кидка та його напрямком, тому влучають частіше за малюків.

При формуванні цієї навички у дошкільнят середньої групи звертають увагу на всі елементи даного руху почергово.

Після засвоєння техніки метання предмета «з-за спини через плече» на дальність діти оволодівають навичкою метання в горизонтальну та вертикальну цілі.

Вправи з метання предметів для дошкільників старшої групи значно ускладнюються. Діти цієї вікової групи вже повинні оволодіти навичками кидання та ловлення м'яча в парах, по колу; кидання м'яча вгору або об стінку обома й однією рукою, ловлення його; відбивання м'яча об землю долонею на місці та в русі й ін. Дітей вчать кидати м'яч одне одному та вперед'різними способами: знизу, від грудей, з-за голови, від плеча. При виконанні кидка м'яча обома руками знизу ноги ставлять на ширину плечей, м'яч утримується пальцями знизу, під час кидка руки випрямляються у напрямку руху.

Значна увага в цій групі приділяється удосконаленню нави­чок метання предметів на дальність і в ціль. Дітей привчають са­мостійно слідкувати за правильним вихідним положенням ніг перед початком кидка, виконувати широкий замах рукою та проносити її під час кидка над плечем, а не збоку, переносити вагу тіла одночасно із змахом правою рукою з правої ноги на лі­ву, виконувати всі рухи гармонійно, невимушено та чітко. У цій віковій групі з'являється кінестетичний контроль, діти нама­гаються зіставляти свої рухи із силою кидка та його напрямком. Тому влучання предметів у ціль стають більш частими.

Діти підготовчої до школи групи більш впевнено та спритно виконують кидки та ловлення м'яча різними способами. Вони вільно просуваються вперед, ударяючи м'яч долонею руки об землю (підлогу), кидають м'яч в кільце.

При удосконаленні техніки метання предметів на дальність звертають увагу дітей на повне випрямлення руки у ліктьовому суглобі з енергійним рухом кисті у напрямку кидка. Дітей при­вчають виконувати кидок по вищій траєкторії польоту.

Метання виконується не тільки в нерухому, але й у рухому ціль під час ігор. Точність влучань м'ячем у ціль правою та лівою рукою збільшується з віком.

Зі збільшенням віку в дітей встановлюється функціональна асиметрія верхніх кінцівок. Тому вправи з метання предметів дітям пропонують виконувати правою та лівою руками, що забезпечить рівномірне навантаження на обидві сторони тіла дитини та сприятиме її гармонійному розвиткові.

Оволодіння правильною технікою метання: прийняття пра­вильного вихідного положення, широкий замах рукою, енер­гійний кидок предмета з більш високою траєкторією, - суттєво впливає на кількісні результати в даному виді основних рухів.

Вправи зі стрибків позитивно впливають на організм дити­ни: зміцнюють м'язи та зв'язки нижніх кінцівок, удосконалюють координацію рухів, сприяють розвитку спритності та вихованню сміливості. Однак потрібно пам'ятати, що невміле застосування стрибків може привести до виникнення у дітей плоскостопості та травм.

Стрибки належать до рухів ациклічного типу, в яких немає фаз, що повторюються. Стрибок складається з чотирьох фаз, які послідовно змінюють одна одну: підготовчої (приймання вихід­ного положення або розбіг), основної (відштовхування), фази польоту та заключної (приземлення).

Виконання стрибка вимагає узгодженої роботи багатьох м'язів, складної координації рухів, що можливе лише при певному рівні розвитку рухового аналізатора та підготовленості опорно-рухового апарату дитини. Тому тільки в певній віковій групі дітей навчають того чи іншого виду стрибків.

Стрибок у довжину з місця. Техніка стрибка у довжину з місця майже не відрізняється у дітей різних вікових груп. Вихі­дне положення перед стрибком - «старт плавця» (ноги на­півзігнуті, тулуб нахилений вперед, руки відведені у сторони- назад). Відштовхування виконується обома ногами, одночасно руками роблять мах вперед-вгору. В польоті ноги згинаються в колінах і виносяться вперед. Під час приземлення дитина при­сідає та ставить руки вперед - у сторони, забезпечуючи тим самим м'яке та стійке приземлення.

СТРИБКИ

Значення стрибків

СТРИБКИ

Позитивно впливають па організм дитини:

*зміцнюють м'язи і зв'язки нижніх кінцівок;

*удосконалюють координацію рухів;

сприяють розвитку спритності, вихованню сміливості

Загальна характеристика стрибків

*належать до ациклічних рухів, у яких немає фаз, шо повторюються;

*складаються з чотирьох фаз, які послідовно змінюють одна одну: підготовчої (приймання вихідного положення або розбіг), основної (відштовхування), фази польоту та заключної (приземлення).

Види стрибків

Стрибки у вистоту з розбігу

Стрибки у довжину з розбігу

Стрибки у глибину

Стрибки у довжину з місця

Вихідне положе­ння - ноги напівзіг­нуті, тулуб нахиле­ний вперед, руки відведені у сторони - назад. Відштов­хування обома но­гами, одночасний мах руками впе- ред-вгору. В по­льоті ноги згинаю­ться в колінах, ви­носяться вперед. Приземляючись, дитина присідає, рухає руками впе­ред - у сторони для м'якого й стійкого приземлення.

Розбіг - перпендикулярний до перешкоди (мо­тузки, гумової та­сьми, закріплених на двох стояках), відштовхування од­нією ногою з одно­часним махом рук угору; у фазі по­льоту ноги макси­мально зігнуті у колінах, підтягнуті до грудей; призем­лення на обидві но­ги, виносячи руки вперед - в сторони.

Розбіг рівнопри- скорений, останній крок перед відшто­вхуванням - скоро­чений; відштовху­вання однією но­гою, при цьому мах руками вперед-вго­ру; у фазі польоту ноги згинаються в колінах, перед приземленням винося гься вперед; приземлення на п'яти або на всю ступню, з підняттям рук вперед - у сторони.

Схожий на стрибок у довжину з розбігу.

Структура побудови ви руху як у стриб­ка у довжину з міс­ця. Відмінність - характер відштов­хування та ступінь навантаження на опорно-руховий апарат під час приземлення, стійкість якого

залежить від відштовхування (якщо відштов­хуватись вперед,а не вперед-вгору, то

в момент приземлення втра­титься рівновага).

Рис.2.5.6. Особливості навчанню дошкільників стрибати

Навчання дітей другої молодшої групи стрибати у довжину з місця починають після того, як вони навчаться підстрибувати на обох ногах на місці та з просуванням вперед.Розучування стрибка проводиться цілісним методом, при цьому увага дітей зосереджується на тому елементі, який у них гірше виходить. Діти четвертого року життя добре розуміють словесні зауваження, зроблені в доступній для них формі, та точно копіюють показаний рух. Спочатку їм пропонують стри­бати через стрічку або «струмок» шириною 15-20 см, викладений з двох стрічок. Відстань стрибка в довжину з місця поступово збільшується до 45-50 см.

Щоб дошкільники правильно та швидко оволоділи найскладнішими елементами стрибка, треба давати їм тре­нувальні вправи: махи прямими руками вперед з підніманням на носки; стрибки на місці; стрибки з просуванням уперед й ін.

Дітям середньої групи цей рух вже відомий, тому перед вихо­вателем стоїть завдання досягти вищої якості його виконання; він має вказувати на всі помилки в процесі вдосконалення стрибка у довжину з місця.

У цій групі діти стрибають через «струмок», ширина якого збільшується до 70-80 см. Окремі елементи стрибка вдоскона­люються в ході цілісного виконання руху, без виділення їх з усієї системи.

У старшій групі вдосконалення стрибка здійснюється так: стрибок через «струмок» з поступовим збільшенням його шири­ни до 90 см; стрибки з просуванням вперед, 4-6 разів підряд. Рух виконується краще, коли дитина відштовхується не на повну силу, тому ширину «струмка» треба збільшувати поступово, регулюючи цим зусилля дітей під час виконання стрибка.

Систематично вправляючись у стрибках в довжину з місця, діти підготовчої групи досить легко долають відстань 100-110 см. У цьому віці найскладніше у виконанні стрибка - при­землення. Треба спрямовувати вихованців на виконання м'якого та стійкого приземлення.

Вчити стрибати у глибину краще тоді, коли діти вже вміють стрибати в довжину з місця. Стрибок у глибину має таку саму структуру руху, відмінність - лише в характері відштовхування й у ступені навантаження на опорно-руховий апарат дитини під час приземлення.

У другій молодшій групі з перших занять треба ставити зав­дання навчити дітей правильно відштовхуватися та стійко при­землятися. Для цього з двох стрічок роблять «стежку» шириною 20 см, кладуть її на відстані 50 см від куба (висотою 15-20 см) або гімнастичної лави, з якої виконуватиметься стрибок, і пропо­нують дітям точно приземлитися на «стежку». Щоб виконати це завдання, треба правильно відштовхуватися вперед-вгору. Від дітей четвертого року життя не варто вимагати точного виконання всіх елементів стрибка у глибину, важливо, щоб на цьому етапі вони оволоділи загальною структурою стрибка та правильним приземленням.

У середній групі формування та вдосконалення навички стрибка у глибину відбувається в такій послідовності: стрибок з гімнастичної лави або куба (висотою 20-30 см); стрибок в обумовлене місце - на «стежку» або на аркуш паперу 20x30 см, стрибок з правильним виконанням усіх його елементів.

Для вдосконалення відштовхування (від якого залежить і приземлення) дошкільнятам дають завдання сильно відштовхнутися вгору так, щоб «руками дістати стелю». Місце приземлення обмежують квадратом, викладеним з шнура або стрічок (40x40 см).

У старшій і підготовчій групах продовжують закріплювати навички стрибка у глибину в різних умовах. У дошкільників старших вікових груп стрибки у глибину поступово усклад­нюють: стрибки з приземленням в обумовлене місце, з поворотом на 90⁰ праворуч і ліворуч.

Стрибок у довжину з розбігу - один з найскладніших видів рухів у дошкільників. Основна мета початкового етапу формування навички цього стрибка - навчити дітей відштов­хуватися однією ногою та стійко приземлятися на обидві ноги.

Стрибок у довжину з розбігу виконується так: розбіг рівноприскорений, останній крок перед відштовхуванням дещо скорочується; відштовхування виконується однією ногою, руки при цьому роблять мах вперед-вгору; в фазі польоту ноги згинаються в колінах і перед приземленням виносяться вперед; приземляються на п'яти або на всю ступню, для стійкості руки виносять вперед - у сторони.

Формування навички стрибків у довжину з розбігу відбу­вається в такій послідовності: стрибки з одного-двох-чотирьох- шести кроків; удосконалення відштовхування однією та призем­лення на обидві ноги; енергійний мах руками в момент відштов­хування, польоту та стійкого приземлення. Потім, коли діти навчаться правильно відштовхуватися та приземлятися зі скороченого розбігу, в них удосконалюються окремі елементи стрибка.

Оскільки діти підготовчої до школи групи вже вміють стри­бати у довжину з розбігу, основне завдання тут - удосконалення якості стрибка та стабільність у правильному виконанні руху.

Стрибок у висоту з розбігу за своєю структурою схожий на попередній. Дошкільнята виконують його також способом «зігнувши ноги». Дітям цього віку не рекомендують приземлятися на одну ногу, як того вимагають стрибки способом «переступання», бо це спричинює значне навантаження на опорно-руховий апарат. Отже, спосіб «зігнувши ноги» є найбільш оптимальним для дошкільнят.

У цьому стрибку розбігаються перпендикулярно до перешко­ди, відштовхуються однією ногою з одночасним махом рук угору; в фазі польоту ноги максимально згинають у колінах і підтягують до грудей; приземляються на обидві ноги, виносячи руки вперед і в сторони.

Дітей старшої групи навчають стрибати у висоту з розбігу так: стрибок через мотузку заввишки 10-15 мм з одного кроку по­штовхом однією ногою та махом іншою з приземленням на оби­дві ноги; те саме - з двох-трьох кроків з одночасним махом рук вперед-вгору; з 3-5-метрового розбігу з правильним виконанням усіх його елементів: розбіг, енергійне відштовхування, політ, зі­гнувши йоги, стійке та м'яке приземлення на обидві ноги; стрибок через гумову тасьму заввишки 30 см з 6-8-метрового розбігу.

Коли дошкільнята навчаться виконувати стрибок у полегше­них умовах, довжина розбігу та висота перешкоди поступово збільшуються. Не треба вимагати від дітей максимальної швид­кості розбігу (це не дає змоги правильно виконати стрибок). Збільшувати висоту перешкоди треба в межах, рекомендованих програмою (30-40 см).

Під час виконання стрибків у довжину та висоту з розбігу ви­хователь повинен стояти поблизу місця приземлення дошкіль­нят.

Вправи зі стрибків зі скакалкою вивчаються зі старшими дошкільнятами. Дошкільнята можуть вправлятися з довгою та короткою скакалкою.

Послідовність вправ зі стрибків через довіу скакалку така: стрибки на обох ногах через нерухому скакалку, підняту на 10-15 см над землею; перестрибування через скакалку, що хитається, з одного кроку; стрибки на обох ногах вліво та вправо, через скакалку, що хитається; пробігання під скакалкою, що обер­тається; стрибки через скакалку, що обертається.

Діти старших вікових груп можуть стрибати підряд 10-12 разів.

Коротку скакалку добирають відповідно до зросту дитини. Спочатку скакалку обертають вперед. Під час стрибків через неї ноги ледь зігнуті, тулуб прямий, обертають скакалку тільки кистями рук. Спершу стрибають повільно, а потім темп обертан­ня скакалки поступово прискорюють. Дітям нагадують, щоб вони стрибали на обох ногах або по черзі - на правій і лівій. Це сприяє гармонійному розвитку обох ніг. Безперервні стрибки із скакалкою можуть тривати до 1,5 хв. Дихати при цьому треба рівномірно.