Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОГР.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
215 Кб
Скачать
☆
  1. Методичні основи підготовки господарських рішень

3.1 Сутність поняття «методи розробки господарських рішень». Залежність вибору методу від характеристик рішення

Господарські рішення, як було вказано вище, можуть мати організаційний, технологічний, економічний, фінансовий, правовий і соціальний характери. При їх розробці використовують різні методи: аналітичні, статистичні, математичного програмування, евристичні, експертні, методи сценаріїв, метод дерева рішень.

Методи розробки господарських рішень - форми організації роботи, способи, прийоми підготовки рішень, які спрямовані на досягнення будь-яких цілей.

З метою підвищення обґрунтованості рішень, що готуються, слід використовувати декілька методів, перевіряючи збіжність одержаних рішень. На вибір того або іншого методу, а також їх сукупності впливає ряд характеристик рішень, до яких відносяться:

  • тип, що визначає переважну методологію його підготовки;

  • масштабність – глобальні або локальні;

  • довгостроковість – оперативні, тактичні, стратегічні;

  • можливість формалізації процесу їх підготовки;

  • ступінь вдосконалення передбачуваних до використання методів;

  • рівень знань і володіння персоналом, що бере участь в підготовці рішень, комплексом методів;

  • умови підготовки – визначеність, ризики, невизначеність.

3.2 Методи розробки рішень господарської діяльності

Всю сукупність методів, що застосовуються при розробці господарських рішень, можна певним чином згрупувати. Нижче наданий один з варіантів групувань, хоча в літературних джерелах можна зустріти й інші. Принципових зауважень це не викликає, оскільки, перш за все, важливо розуміти сутність самих методів, незалежно від того, до яких груп різні автори їх відносять.

3.2.1 Аналітичні методи

Ці методи засновані на змозі розкласти єдине складне явище на складові з метою поглибленого їх дослідження та здобуття певних аналітичних залежностей усередині і між ними з подальшим об’єднанням за допомогою іншого логічного прийому – синтезу цілого, збагаченого новими знаннями. За використання цих методів слід враховувати, що зміни будь-яких складових впливають на інші складові і всієї системи в цілому. Тому необхідно визначити всі суттєві взаємозв’язки і встановити їх вплив один на одного і явище в цілому, згідно так званого „системного аналізу”. Таким чином, визначаються залежні та незалежні чинники, а також форми їх співвідношень, які характеризують умови вирішення проблеми та її результати.

На підприємстві звичайно вже є сукупність типових залежностей, які мають об’єктивний характер. Кожний керівник чи фахівець має набір залежностей, здобутих інтуїтивно внаслідок роздумів або в якості досвіду роботи. Ці знання мають вигляд формул, графіків, логічних виразів, для чого використовується теорія ймовірності, теорія масового обслуговування.

Прикладом вирішення проблеми цими теоріями є встановлення залежностей між характером потоку замовлень на виконання операцій, продуктивністю окремого обладнання, їх необхідною кількістю та ефективністю обслуговування.

До аналітичних методів можна віднести багатопланові прийоми та способи, наведені нижче.

Морфологічний аналіз. Заснований на формуванні теоретично можливих варіантів рішення проблеми (комбінаториці), виходячи з аналізу властивих їй закономірностей з подальшим синтезом задля отримання необхідних варіантів, які при простому розгляді могли бути упущені.

SWOT-аналіз використовують, як правило, для дослідження конкурентних переваг фірм. Одночасно він дає можливість на базі аналізу внутрішньофірмового потенціалу і чинників зовнішнього середовища виробити рішення по ліквідації слабких сторін в діяльності фірми.

Функціонально-вартісної аналіз спрямований на зниження витрат по виконанню функцій об'єкту і досягнення ефективнішої віддачі від його роботи. Він заснований на визначенні функцій об'єкту, їх декомпозиції, оцінці їх значущості і вартісній оцінці, а також виявленні ступеня і причин невідповідності між значущістю функцій і рівнем витрат на їх виконання.

В результаті використовування такого аналізу розробляють рішення по ліквідації непотрібних функцій, мінімізації витрат на виконання малозначимих функцій і приведенню вартості важливих функцій до рівня аналогічних передових об'єктів.

Аналіз Парето дозволяє зосередити увагу розробників рішень на 20% найважливіших проблем, залишаючи менш істотні осторонь, що економить час, сили і підвищує результативність.

Метод аналізу ієрархій використовується з метою вироблення рішень для об'єктів з ієрархічною структурою, що більш обґрунтовано і результативно, ніж підхід, заснований на лінійній логіці. Згідно цьому методу об'єкт розділяється на різні елементи (структури) з різним рівнем підпорядкування. Важливі властивості елементів одного рівня можуть бути згруповані відповідно до іншого набору властивостей, перетворюючись у властивості елементу наступного вищого рівня.

Розроблені рішення мають пірамідальний характер: на вершині мета, до якої прагне об'єкт в цілому, що розпадається на підцілі елементів згідно ієрархічній структурі (один з різновидів причинно-наслідкових діаграм, а саме, діаграму Ісікави, було розглянуто в підрозділі 2.3.2).

Побудова причинно-наслідкових діаграм нагадує попередній метод, оскільки припускає структурований підхід до рішення проблем.

Діаграми допомагають виявити чинники, що впливають на реалізацію даної проблеми.

Концепція бенчмаркинга полягає в пошуку нових ідей і подальшому використанні в практичній діяльності фірми на базі постійного вистежування і неодмінного використання досягнень як основних конкурентів, так і світової практики бізнесу. Найважливішим компонентом даного методу є внутрішньофірмові технології ведення бізнесу, на основі яких визначаються критерії і ступені порівняння з передовим рівнем і подальшою розробкою рішень по їх досягненню.

3.2.2 Статистичні методи

Базою для використання даних методів є інформація про позитивний досвід даної організації або інших аналогічних компаній по будь-яких напрямках діяльності. Розробка господарських рішень здійснюється за допомогою аналізу відомих в статистиці показників і методів (абсолютних, відносних і середніх величин, методів порівняння, угрупувань, індексного, ланцюгових підстановок, балансового й ін.).

Спочатку аналізуються абсолютні величини, які потім використовуються для розрахунку відносних і середніх величин.

Використовуючи метод порівняння показників, що відображують фактичне положення конкретної компанії порівняно з найкращими досягнутими показниками, можна встановити схожість і відмінності між ними, переваги і недоліки, що послужить надалі базою для розробки заходів щодо досягнення кращого рівня.

Метод угрупувань дозволяє розділити загальне явище на окремі групи по обраних ознаках, що полегшує виявлення взаємозв'язку між істотними чинниками, закономірності і тенденції їх зміни.

Індексний метод дозволяє визначити послідовні зміни досліджуваного економічного явища щодо минулого його рівня, який приймається за базовий. Це служить основою кількісної оцінки впливу окремих чинників на динаміку зміни узагальнюючого показника.

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, можна одержати ряд проміжних значень узагальнюючого показника послідовною заміною базисних значень чинників на фактичні. Різниця двох проміжних значень узагальнюючого показника в ланцюгу підстановок дорівнює зміні узагальнюючого показника, викликаного зміною відповідного чинника. Знаючи ступінь впливу конкретного чинника на функціональний (залежний) показник, можливо розробити пофакторні господарські рішення, що забезпечують необхідний рівень узагальнюючого показника.

Виявлення взаємозв'язків досліджуваного об'єкту з системою чинників, їх розчленовування, аналіз, порівняння, визначення величини, ступеня і особливостей впливу на об'єкт з подальшим синтезом важливо при рішенні господарських задач з пошуку резервів, підвищення якості продукції і роботи і, зрештою, ефективності функціонування об'єкту.

3.2.3 Евристичні методи

Евристичні методи використовуються для підготовки рішення слабко визначених і невизначених проблем. Існують методи групової і індивідуальної роботи.

До методів групової роботи відносяться пряма "мозкова атака", зворотна "мозкова атака", "конкуренція ідей" й ін.

Пряма "мозкова атака" - форма колективної генерації рішень проблеми. Є ряд обмежень і умов при здійсненні цього методу. Кількість учасників 4-15 осіб, бажано різного рівня освіти і спеціальності; час виступу 1-2 хв.; можна виказувати будь-які ідеї аж до маревних; учасники можуть ставити питання, що розвивають ідею; час роботи від 15 хв. до 1 години і т.д. Ідеї відбирають фахівці - експерти в два етапи: спочатку відбирають найоригінальніші і раціональніші рішення, а потім оптимальні з урахуванням основної мети задачі.

Зворотна "мозкова атака" припускає не генерацію нових рішень проблеми, а критику тих, що вже є. Вона може бути проведена відразу після прямої і спрямована на формування контрідей В цьому випадку всіх фахівців, що беруть участь, доцільно розділити на генераторів ідей і генераторів контрідей. Здійснення методів "мозкової атаки" вимагає хорошої підготовленості керівника, що володіє навиками організації мислетехнічних, психотехнічних процесів в групі. Метод неприйнятний при рішенні проблем, що вимагають об'ємних розрахунків.

Метод ключових питань доцільно застосовувати для збору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації або впорядкування вже наявних рішень задачі. Рекомендується поетапна постановка питань, що стимулює рішення проблеми і підвищує її визначеність.

Метод вільних асоціацій заснований на особливості людського мозку виробляти нові ідеї при виникненні нових асоціативних зв'язків. Керівник групи повинен спробувати, рівно як і всі учасники, подивитися на проблему з різних боків, "викликати" якийсь образ, який може наштовхнути на несподіване нове рішення проблеми.

Метод інверсії полягає у тому, що нове рішення проблеми можна знайти, змінивши напрям пошуку на протилежний, що суперечить традиційним поглядам, переконанням, здоровому глузду, формальній логіці. Метод заснований на принципі подвійності діалектичної єдності, використанні прямих і зворотних процедур творчого мислення, коли оптимальною може бути протилежна альтернатива рішення.

Метод особистої аналогії використовується, коли закони функціонування об'єкту невідомі і йому приписуються особисті відчуття, емоції, цілі, функції дослідників. Це дозволяє як би "злитися" з об'єктом, "відчути", осмислити його мінуси і плюси на собі. В основу методу покладено заміщення об'єкту (процесу), що вивчається, іншим (собою). Використовуючи "зворотне мислення" можна одержати оригінальні підходи до рішення проблеми.

Метод номінальної групи використовується для пошуку якнайкращого рішення задачі. Притягуються кваліфіковані учасники в кількості 12-15 осіб (мінімум 6-8 осіб), раніше разом не працюючі і не пов'язані службовими відносинами. Тривалість роботи групи 5 годин. Закінчується робота тим, що кожному учаснику потрібно проранжирувати 8 найбільш важливих ідей. Процес здійснюється таємно, але оскільки було обговорення і думка кожного відома, це сприяє уніфікації позицій учасників.

Метод синектики спрямований на отримання найоригінальніших рішень з використанням прийомів "мозкової атаки", методів аналогії, інтуїції, абстрагування, метафори, інверсії, елементів гри, міркування вголос, аналізу об'єкту з різних позицій, зовнішніх і внутрішніх, наукових і життєвих.

Метод 635. Група з шести учасників аналізує та формулює задану проблему. Кожен учасник заносить у формуляр три пропозиції з розв’язання проблеми (протягом 5 хв.) і передає формуляр сусіду. Останній бере до відома пропозиції свого попередника, а під ними у три стовпчики вносить ще три власні пропозиції. Вони можуть використовуватися для подальшої розробки записаних рішень, але можуть висуватися й нові. Процес закінчується, коли учасники обробили всі формуляри. Умови: рекомендована кількість учасників — 6 осіб. Час на ротаційну фазу може збільшуватися на наступних фазах. Завдяки цьому методу можна одержати до 108 (6 × 3 × 6) пропозицій

Метод Дельфи реалізується як інтерактивна процедура анкетування експертів з повідомленням результатів обробки і необхідністю аргументування у разі відхилення оцінки окремого експерта від середнього значення, що спонукає їх критично описувати свої думки. Експерти працюють ізольовано один від одного, зберігаючи анонімність. Тури повторюються, поки оцінки не стануть стабільними.

До евристичних методів підготовки рішень також відносяться ділові ігри - імітаційне моделювання реальних ситуацій. Кожен учасник виконує певну роль згідно інструкцій і правил, відповідним неформальним умовам гри. Формалізованою складовою гри є математичні моделі, які забезпечують розрахунок основних кількісних параметрів. Ділова гра може проводиться за два - три рази тривалістю 4-6 годин. В кінці гри керівником надається оцінка новизни, оригінальності, повноти, точності, оперативності рішень поставленої в грі проблеми. До принципово нового класу ігор відносяться ігри, що імітують організаційну діяльність, зокрема, організаційно - комунікативні, організаційно-розумові, проблемно-ділові, проблемно-орієнтовні, ділові, апробаційно-пошукові, інноваційні. Ці ігри досить тривалі: від декількох днів до 2-3 тижнів. Ігровий колектив становить 50-70 осіб і більше. За належної організації колективного мислення можна розв’язати складні комплексні проблеми.

Метод сценаріїв. Основним у розробці сценарію є визначення факторів, що характеризують ситуацію та тенденції її розвитку, формування альтернативних варіантів динаміки їх зміни. Гіпотетичні альтернативи, що описують майбутнє, називаються сценаріями. Структура сценарію складається зі змістовної частини та кількісних параметрів. Розробка сценарію передбачає необхідність з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки окремих елементів системи і зробити велику кількість їх прогнозів. Для систематизації будують матрицю взаємодії, в якій аналізують події, ймовірність їх настання та час.

Метод „дерева рішень” заснований на декомпозиції проблеми на самостійні складові. Для варіантів основних рішень оцінюється їх передбачувана ефективність, потім для кожного варіанту основних рішень, для кожного детального варіанту рішення розробляється варіанти чергової низки детальних рішень і т.д. По кожній сфері взаємодіючих рішень оцінюється вплив на ефективність дій і можливість досягнення мети з послідовним вибором найбільш прийнятних сполучень варіантів рішень.

Розглянуті методи дозволяють згенерувати альтернативні варіанти рішень, з безлічі яких можливо обрати якнайкраще. З цією метою слід провести аналіз рішень на їх стійкість до зміни деяких зовнішніх умов, надійність, багатоцільову придатність і адаптивність.

До методів індивідуальної роботи відносяться методи "очікування натхнення", Меттчелта, ліквідації безвихідних ситуацій.

Прийом "очікування натхнення" близький до методу самопрограмування людини і базується на тому, що при переході до природного сну і "відключення" свідомості, несвідоме людини програмується на рішення якоїсь задачі (метод Є. Куе).

Метод Меттчелта передбачає при рішенні проблеми використання розумової технології для створення, контролю і застосування образу мислення. Проблему бажано представляти у вигляді схем, малюнків, аналізу основних елементів згідно стратегії, розглядаючи її з різних точок зору, в паралельних площинах і спостерігаючи за своїми думками.

Метод ліквідації безвихідних ситуацій. Варіюючи рішеннями шляхом пристосування, модифікації, посилення, ослаблення, заміни, перебудови, об'єднання, використання по-іншому, можна послідовно виключити чинники, що приводять до небажаних наслідків.

3.2.4 Експертні методи

Експертні методи засновані на сукупній думці фахівців щодо рішення проблеми з кількісною оцінкою суджень та обробкою їх результатів. Виділяють:

  • індивідуальні та колективні методи експертної оцінки;

  • колективні методи експертної оцінки.

До індивідуальних методів, зокрема, відносяться інтерв’ю та аналітичні експертні оцінки фахівців відповідного профілю.

Існують наступні основні напрями колективних експертних методів: метод простого ранжирування (метод переваги), метод присвоєння вагових коефіцієнтів, метод послідовних порівнянь і метод парних порівнянь.

Метод простого ранжирування заснований на тому, що кожен експерт володіє набором ознак і їх бажаних пріоритетів. Потім для кожного вирішення ці ознаки розташовуються у порядку переваги і обробляються або вручну, або за допомогою методів математичної статистики. Обирається те рішення, по якому пріоритети співпадають з бажаним по більшості ознак, а по інших є невеликі відхилення.

Метод присвоєння вагових коефіцієнтів полягає у тому, що кожному рішенню ставиться у відповідність ваговий коефіцієнт (коефіцієнт значущості за умови, що сума всіх коефіцієнтів повинна дорівнювати одиниці, або 100%.

Метод послідовних порівнянь (сортування). Визначається перелік ознак, що мають відповідну значущість. По всіх рішеннях проставляється оцінка реалізації кожної ознаки по п'ятибальній системі. Потім розраховуються добутки коефіцієнтів значущості на відповідну оцінку ознаки. Переважний варіант рішення той, який має максимальну суму.

Метод парних порівнянь (парне сортування) здійснюється шляхом послідовного порівняння набору ознак, починаючи з першої: спочатку порівнюються два перші (довільні) рішення, краще з них порівнюється з третім і т.д., поки не обирається одне краще рішення.

3.2.5 Математичні методи

Математичні засоби використовуються у всіх методах формування господарських рішень, які були перелічені раніше. Апарат лише математичних засобів достатньо різноманітний. Це наочно демонструється схемою, наведеною на рис. 3.1.

Математичні методи прискорюють розробку рішень господарської діяльності і сприяють підвищенню точності розрахунків. Але їх можливо використовувати за умови, коли економічні зв’язки і взаємозалежності показників та чинників можливо формалізувати шляхом математичних формул та символів.

Усі математичні методи підрозділяються відносно отримання точного рішення на:

  • точні;

  • приблизні.

Перші застосовуються, коли можливо отримання єдиного рішення відповідно будь-якого критерію.

Другі використовуються на підставі стохастичної інформації.

Як точні, так і приблизні методи підрозділяються, у свою чергу, на:

- оптимізаційні;

- неоптимізаційні.

До точних оптимізаційних методів відносяться методи теорії оптимальних процесів, деякі методи математичного програмування та методи дослідження операцій.

Неоптимізаційними точними методами є методи елементарної математики, класичні методи математичного аналізу, економетричні методи.

Оптимізаційними приблизними методами є частина методів математичного програмування, дослідження операцій економічної кібернетики, евристичні методи.

До неоптимізаційних приблизних методів відносяться методи математичної статистики, в тому числі, метод статистичних досліджень.

Мета розробки господарських рішень – подолання виникаючих проблем. «Проблемою звичайно називають ситуацію, що характеризується таким розходженням між необхідним (бажаним) і існуючим станом керованої системи, що перешкоджає її нормальному функціонуванню, розвитку і досягненню мети» [2].

Всі проблеми можливо розподілити на три класи, як це представлено у табл. 3.2.

Кожному класу проблем відповідають певні методи підготовки господарських рішень.

Рис. 3.1 Основні математичні методи, що використовуються в економічному аналізі.

Таблиця 3.

Типи проблем і основні методи підготовки господарських рішень

Клас проблеми

Характеристика проблеми

Методи вирішення проблем і завдань

1. Добре структуровані проблеми

Залежності між елементами, ознаками і характеристиками можуть бути виражені в числах чи символах, що приводять до кількісних оцінок

Методи математичного моделювання (класичні методи), ланцюгове моделювання, лінійне, нелінійне та інші види математичного програмування, теорія масового обслуговування.

2. Неструктуровані проблеми

Істотні залежності, характеристики і ресурси записані якісно. Кількісні залежності між ними або невідомі, або виявити дуже складно

Інтуїтивні методи вирішення завдань (експертиза, ”мозковий штурм”, методи журі, комісії і т.д.), метод побудови сценаріїв, евристичні методи.

3.Слабко структуровані проблеми

Містять в собі якісні елементи і кількісні показники, причому категорії якісного змісту мають тенденцію домінувати

Системний аналіз, теорія ігор, аналіз теорії корисності, евристичні методи, моделювання (програмування).

Як бачимо, зі зменшенням структурованості проблеми кількісні методи поступаються якісним.