4.2 Якість і ефективність господарських рішень

Оцінка доцільності прийняття господарського рішення здійснюється за допомогою системи показників, найважливішими серед яких є якість та ефективність.

Рис. 4.1 Параметри якісного господарського рішення.

Показники якості прийнятого господарського рішення:

показник ентропії Якщо проблема формулюється

(кількісної невизначеності тільки якісно, то цей показник

проблеми) наближається до нуля, якщо лише кількісно – він наближається до одиниці;

ступінь ризику

(ймовірність появи

випадку втрат, тобто

ймовірність реалізації

ризику, розмір можливого

збитку від нього);

ймовірність реалізації

рішення за показниками

якості, витрат і терміну;

коефіцієнт апроксимації

(ступінь адекватності теоретичної

моделі фактичним даним, на базі

яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарських рішень:

• застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення;

• вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарських рішень;

• забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією;

• структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

• забезпечення багатоваріантності рішень;

• правова обґрунтованість господарських рішень;

• розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

• наявність механізму реалізації господарських рішень.

Ефективність господарського рішення – ресурсна результативність, що досягнута в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.

Існують наступні види ефективності господарських рішень:

• Технологічна ефективність

Ф акт досягнення певних результатів (галузевого, національного або світового технологічного рівня виробництва), запланованих у бізнес-плані, за більш короткий час або з меншими фінансовими витратами.

• Організаційна ефективність

Ф акт досягнення організаційних цілей, що пов’язані з реалізацією потреб людини в організації життя, безпеці, управлінні, стабільності завдяки якомога меншій чисельності працівників за мінімальний час.

• Економічна ефективність

С піввідношення вартості додаткового прибутку, який отримано в результаті реалізації господарського рішення, та витрат на його розробку і реалізацію.

• Соціальна ефективність

Ф акт досягнення соціальних цілей, що реалізують потреби людини в інформації, знаннях, самовираженні, за більш короткий час силами меншої чисельності працівників або з меншими фінансовими витратами.

• Правова ефективність

С тупінь досягнення правових цілей, що реалізують потреби людини в безпеці та порядку, за більш короткий час, силами меншої чисельності працівників або з меншими фінансовими витратами.

• Екологічна ефективність

Ф акт досягнення екологічних цілей підприємства та персоналу, що реалізують потребу людини в безпеці, здоров’ї, за більш короткий час, силами меншої чисельності працівників або з меншими фінансовими витратами.

• Етична ефективність

Ф акт досягнення моральних цілей підприємства, персоналу, що реалізують потребу людини в дотриманні норм поведінки, за більш короткий час, силами меншої чисельності працівників або з меншими фінансовими витратами.

• Психологічна ефективність

Ф акт досягнення психологічних цілей, що реалізують потреби людини в коханні, сім’ї, вільному часі для більшої чисельності працівників за коротший час або з меншими фінансовими витратами.

• Політична ефективність

Ф акт досягнення політичних цілей підприємства, персоналу, що реалізують потребу людини в вірі, патріотизмі, за більш короткий час, силами меншої чисельності працівників або з меншими фінансовими витратами.

На зміну ефективності господарських рішень впливають:

• людський чинник:

  • необхідний рівень кваліфікацій, знань і досвіду особи, що приймає рішення, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність;

  • внутрішня, правова і екологічна культура, свобода особи;

  • індивідуально-особистісні характеристики;

  • загальний морально-психологічний клімат на підприємстві, ступінь розуміння рішень, що зумовлює відповідне ставлення до справи;

  • очікувана винагорода у випадку успіху або острах можливого покарання у разі невдачі);

• інформаційний чинник:

  • структура інформації та системи інформаційного забезпечення;

  • рівень забезпечення інформацією;

• організаційний чинник:

  • здатність підприємства вчасно пристосовуватися для усунення нестатків рішення проблеми відповідно до умов, що змінилися;

  • своєчасність виявлення проблеми та наявність необхідного запасу часу для виходу з ситуації, що склалася;

  • стабільність, надійність функціонування підприємства та його стійкість до різного роду перешкод;

• матеріальний чинник:

  • наявність необхідних ресурсів (природних, технологічних, інформаційних);

  • можливість вільного маніпулювання ресурсами.

Кожен з вищезазначених чинників може істотно сприяти або перешкоджати підвищенню ефективності господарських рішень.

Крім того, для прийняття ефективного господарського рішення потрібно існування певних умов, до яких належать:

• правильне визначення суті проблеми та усунення неякісних рішень;

• врахування особистих упереджень;

• вжиття профілактичних заходів;

• здатність прийняти будь-які наслідки рішення;

• наявність запасного варіанту дій;

• ймовірність змін як можливий варіант розвитку подій;

• послідовне й наполегливе виконання рішень;

• динамічність та дисциплінованість персоналу.

Перешкодами для прийняття ефективного господарського рішення можуть стати:

• некомпетентність, суб’єктивізм;

• недооцінка важливості, складності, можливих наслідків; невміння вчасно розпізнати проблему;

• затягування прийняття рішення;

• невиважена внутрішня політика;

• брак ресурсів;

• слабка система звітності тощо.

Для того, щоб господарське рішення досягло поставленої мети та було таким чином ефективне, воно повинно відповідати певним вимогам, а саме:

• бути науково обґрунтованим, правомірним, законним, реальним, гнучким, комплексним, оптимальним, змістовним, оригінальним;

• мати механізм реалізації та можливість верифікації і контролю виконання, кількісну та якісну визначеність;

• забезпечувати цілеспрямованість та своєчасність розробки, прийняття й реалізації.

Вибір найкращого господарського рішення передбачає використання надійних інструментів оцінки ефективності. У разі порівняння процесів, де використовуються однакові ресурси, кращим господарським рішенням буде те, що дає вищий результат (або потребує менших витрат ресурсів при однаковому результаті). При отриманні різних ефектів і використанні неоднакових ресурсів застосовують критерій ефективності, тобто деякий відносний питомий ефект (результат), що припадає на одиницю ресурсів, котрі задіяні при цьому (рис. 4.2). Показниками ефективності у таких випадках можуть бути продуктивність праці, собівартість, рентабельність, фондовіддача, матеріалоємність тощо.

Оскільки в основу оцінки ефективності прийнятих господарських рішень покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований, то основними її принципами слід вважати:

• пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період;

• урахування невизначеності та надійність;

• прогнозованість;

• єдність і взаємопов’язаність;

• ієрархію;

• функціональність.

Господарське рішення буде ефективним у разі його впровадження відповідно до запропонованих вимог, але слід мати на увазі, що у процесі реалізації довгострокових цілей досить важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінцевих результатів.

С И Т У А Ц І Я – ОБИРАЮТЬ господарське рішення

- порівнюються господарські рішення те, яке:

д е:

використовують дає кращий

однакові ресурси результат

отримують однакові потребує менших

результати (ефекти) витрат ресурсів

використовують різні відповідає

ресурси і (або) отримують критерію

неоднакові результати ефективності

(ефекти)

Рис. 4.2 – Можливі ситуації вибору найкращого господарського рішення.