Передмова

Останнім часом, як за кордоном, так і в Україні, знайшли широке застосування в промисловому, цивільному, сільськогосподарському будівництві спеціальні залізобетонні споруди. Вони призначені для зберігання матеріалів і продуктів, забезпечення об’єктів водою, електроенергією, газом, теплом, організації транспортних і людських потоків, збирання й очищення промислових і стічних вод, забезпечення технологічних процесів і т.п.

На території промислових підприємств зводять такі інженерні споруди: водонапірні і витяжні вежі, транспортні і пішохідні галереї, резервуари для рідин і газів (у тому числі і газгольдери), вугільні бункери і бункери для сипких матеріалів, силоси, комунікаційні трубопровідні канали, димові труби, градирні, підпірні стіни, окремо розташовані опори під трубопроводи, тунелі і підземні переходи, естакади залізничні розвантажувальні, кранові, трубопровідні, етажерки.

У наслідок різноманітності технологічних вимог інженерні споруди складно піддаються уніфікації і типізації. Проектування їх трудомістке і складне за характером, вимагає індивідуальних підходів у прийнятті конструктивних рішень. Вартість будівельно-монтажних робіт, матеріалоємність і трудомісткість зведення інженерних споруд на територіях промислових підприємств для різних галузей промисловості знаходяться в межах 30 – 50% від загальної вартості будівельно-монтажних робіт будівель підприємства.

Функціонування промислових підприємств вимагає надійної і безперебійної експлуатації інженерних споруд, ремонт яких трудомісткіший, ніж ремонт будівель, а в окремих випадках потрібно зупиняти виробництво.

Інженерні споруди повинні відповідати вимогам технологічності, надійності і довговічності, індустріалізації методів зведення, безперебійної і безпечної експлуатації, естетичності. Для втілення цих вимог потрібно створити нормальні умови праці.

Інженерні споруди проектують на основі єдиної модульної системи (ЄМС), котра являє собою сукупність правил координації розмірів об’ємно-планувальних і конструктивних елементів будівель і споруд на базі основного модуля 1000 мм (1м).

Технологічні вимоги до об’ємно-планувальних і конструктивних рішень споруд визначають у завданні на будівельне проектування. Склад і об’сяг завдання технологів на проектування будівельної частини різні для кожного виду інженерних споруд і повніше наведено в наступних розділах.

Надійність і довговічність споруд із залізобетону на стадії проектування визначаються будівельною частиною проекту та забезпечують дотриманням вимог нормативних документів, зокрема:

СНиП 2.09.03-85 “Сооружения промышленных предприятий”;

ДБН В.1.2-2.2006 “Навантаження і впливи”;

СНиП 2.02.01-83 “Основания зданий и сооружений”;

СниП 2.03.01-84* “Бетонные и железобетонные конструкции”.

При проектуванні інженерних споруд особливу увагу слід приділяти повноті і якості звіту про інженерно-геологічні вишукування, який повинен виконувати відповідно до вимог СНиП 2.03.11-85; СН 225-79.

Довговічність споруд забезпечують розрахунком конструкцій за граничними станами другої групи, заходами з антикорозійного захисту їх відповідно зі СНиП 2.03.11-85, а також надійною гідроізоляцією підземних частин споруд, яка виконується за СН 301-65*. При цьому вибір матеріалів і конструкцій повинен відповідати вимогам технічних правил із економних витрат основних будівельних матеріалів ТП-101-81*.

Вимоги безперебійної і безпечної експлуатації інженерних споруд забезпечуються технологічною і будівельною частиною проекту відповідно до СНиП 2.01.02-85 та СНиП ІІІ-4-80.

Особливі естетичні вимоги застосовують до висотних інженерних споруд, які суттєво впливають на архітектурний вигляд підприємства і промислового вузла в цілому, а при вдалому вирішенні суттєво покращують архітектурну композицію навколишньої забудови.

У навчальному посібнику узагальнено і систематизовано розробки інженерних споруд із залізобетону, викладено особливості їх конструктивних рішень, а також наведено пропозиції різних авторів із вдосконалення розрахунків та конструювання елементів залізобетонних конструкцій.