2. Класифікація і різновиди залізобетонних резервуарів

Залізобетонні резервуари класифікують за формою, призначенням, конструктивними особливостями, способом виготовлення, позначкою днища, умовами експлуатації та ін. За формою в плані резервуари можуть бути круглі (циліндричні), прямокутні (до них відносять і траншейні), багатогранні, сферичні, лінзоподібні, краплеподібні, канелюрні, тороподібні, сигароподібні та ін.

Як показали дослідження, ефективність різних за формою резервуарів із однаковою висотою залежить від їх місткості. Техніко-економічне порівняння показує, що резервуари місткістю до 2000...3000 м³ економічніші циліндричні, а місткістю більше 5000...6000 м³ - прямокутні. Згідно з цими даними розроблено типові проекти циліндричних резервуарів для зберігання води до 6000 м³ нафти до 10000 м³, а прямокутних - від 100 до 40000м³ (рис.1.2). Основні параметри уніфікованих циліндричних резервуарів наведено в табл. 1.1., 1.2, а прямокутних - у табл.1.3.

Таблиця 1.1

Основні параметри циліндричних резервуарів для води

Параметри	Номінальна місткість, м3
	100	250	500	1000	2000	3000	6000
Діаметр, м	6	9	12	18	24	30	42
Висота стінок, м	3,6		4,8
Вид напруженої арматури стінки	стержнева		Високоміцний дріт

Таблиця 1.2

Основні параметри циліндричних резервуарів для нафти

Параметри	Номінальна місткість, м3
	5000	10000
Діаметр, м	30	42
Висота стінок, м	8	8
Вид напруженої арматури стінки	Високоміцний дріт

Таблиця 1.3

Основні параметри прямокутних резервуарів для води і нафтопродуктів

Параметри	Номінальна місткість, м3
	100	250	500	1000	2000	3000	6000	10000	20000	30000	40000
Розміри в плані, м	66	612	1212	1218	1824	2430	3636	4848	6666	8478	9096
Висота стінки, м	3,6			4,8

Рис. 1.2. Конструктивні схеми залізобетонних резервуарів:

а – циліндричний монолітний резервуар із безбалковим покриттям; б – циліндричний резервуар зі збірних елементів із балковим покриттям; в – циліндричний резервуар із покриттям зі трапецієподібних плит; г - циліндричний резервуар із покриттям із квадратних плит; д – конструкції монолітних (І) і збірних (ІІ) прямокутних резервуарів; е – жорстке з’єднання стінки з днищем; ж – шарнірне з’єднання стінки з днищем; 1 – стінка; 2 – колона; 3 - капітель; 4 – монолітне покриття; 5 - днище; 6 - ригель покриття; 7 – збірна ребриста плита покриття; 8 – збірні панелі стінки; 9 – монолітні ділянки; 10 – торкрет-бетон; 11 – напружена кільцева арматура; 12 - дрібнозернистий бетон; 13 – цементний розчин; 14 – асбоцементний розчин; 15 – бітумна мастика; 16 – кругла плоска плита

Споруди краплеподібних (рис. 1.3.), лінзоподібних (рис.1.4) і інших резервуарів складнішої форми в плані із-за складності виготовлення і більшої вартості будівництва широкого розповсюдження не набули. Але в окремих випадках їх проектують і будують за індивідуальними проектами, особливо в інших країнах.

Рис.1.3. Краплеподібні залізобетонні резервуари ємністю 10 тис.м³:

а) загальний вигляд; б) розріз

За призначенням резервуари класифікуютьcя на резервуари для води, для нафти і нафтопродуктів (бензин, мазут, гас і ін.), для зберігання масел, для продуктів хімічної промисловості та ін.

За способом зведення залізобетонні резервуари бувають монолітними, повністю зі збірного залізобетону та збірно-монолітними, в яких стіни і покриття виконують збірними, а днище – монолітним.

За характером армування резервуари можуть бути попередньо-напруженими (натягування арматури переважно на затверділий бетон: навивання арматури на стінки; натягування арматури, розташованої в каналах днища тощо) або без попередньо напружуваної арматури.

У зв’язку з тим що стінки резервуара працюють під дією гідростатичного тиску продукту, що зберігається, як правило, на центральний або позацентровий розтяг, експлуатаційну здатність резервуара визначають не міцністю, а тріщиностійкістю стінок. Тому резервуари значних розмірів виконують попередньо-напруженими.

Рис.1.4. Лінзоподібний залізобетонний резервуар ємністю 1600 м³:

а) розріз; б) план

За позначкою днища до рівня місцевості резервуари бувають наземними, напівзаглибленими, підземними або підводними і надземними, які входять до складу водонапірних веж. Заглиблювати резервуари нижче рівня ґрунтових вод не рекомендується, оскільки ускладнюється конструкція днища й стінок (із-за гідростатичного тиску води знизу), а також виникає потреба збільшення витрат на гідроізоляцію.

Покриття резервуарів виконують у вигляді плоских елементів або у вигляді оболонок. Конструкція покриття певною мірою визначає і конструкцію днища. При плоскому покритті і днище, як правило, виконують плоским.

Наземні резервуари менш сприятливі в пожежному відношенні, тому вони призначаються для зберігання продуктів, які не піддаються горінню зовсім або загоряються досить складно. Резервуари для нафти, нафтопродуктів і інших легкозаймистих речовин, виконують підземними (підводними) або заглибленими з наступним обволокуванням землею.

За способом створення герметичності залізобетонні резервуари розрізняють: без лицювання, в яких збереження продукту забезпечують за рахунок щільності бетону і в’язкості самого продукту; з металічним або неметалічним лицюванням; з водяним екраном (дахи-ванни).

Заглиблені резервуари зазвичай виконують із плоским покриттям і плоским днищем. Для підтримки стаціонарного теплового режиму в середині резервуару покриття утеплюють шаром ґрунту товщиною 0,5...1,0 м або ефективними утеплювачами – керамзитом, чарунковим бетоном тощо.

Для доступу людей у середину резервуару і встановлення вентиляційних шахт у покриттях влаштовують пройоми. У днищі резервуару роблять приямок глибиною до 1,0 м на випадок його чистки або повного випорожнення.