4. Палеографія як сід

До числа найважливіших допоміжних історичних дисциплін відноситься палеографія (від грецьких слів: палайос - древній і графа - пишу) . Це спеціальна історико- філологічна дисципліна, що вивчає історію письма , закономірності розвитку його графічних форм , а також пам'ятники стародавньої писемності в цілях їх прочитання , визначення автора , часу і місця створення . Палеографія досліджує еволюцію графічних форм букв , письмових знаків (наприклад , ієрогліфів) , пропорції їх складових елементів , види і еволюцію шрифтів , систему скорочень і їх графічне позначення , матеріал і знаряддя письма. Особлива галузь палеографії вивчає графіку систем тайнопису ( криптографія ) . У сферу палеографії входить також вивчення орнаменту і водяних знаків паперу ( філіграней ) , формату , палітурки рукописів (у країнах Західної Європи і в СРСР комплексом питань , пов'язаних з виготовленням і долею рукописної книги , займається виникла в 2 -й половині 20 в . Спеціальна дисципліна - кодикологія ) .       Таким чином , палеографія покликана допомогти історикам в роботі над письмовими пам'ятниками. Добре знання рукописних текстів різних часів є передумовою для використання їх як історичних джерел.   У палеографії розроблені специфічні методи дослідження (техніка аналізу графічних даних , методика датування рукописів по сукупності палеографических прийме і ін.) Використовуються також методи ін наук і специфічних дисциплін : мовознавства (уточнення датування і топології рукопису за даними мови ) , текстології і дипломатики (уточнення тих же даних за змістом , стилем , історії тексту , по формулярами грамот і документів ) , мистецтвознавства (те ж - за художніми даними мініатюр , орнаменту ) , хімії (аналіз чорнила і ін фарбувальних речовин ) , фізики (використання радіоактивних ізотопів для датування органічних матеріалів тощо) та ін Теоретична сторона палеографії - історія письма, будучи частиною історії культури даного народу , дає наукову основу для практичної її боку - вироблення суми практичних прийомів для безпомилкового читання рукописів , правильної їх датування і т.д. Обидва завдання палеографії - теоретична і практична - тісно пов'язані між собою.   Палеографія підрозділяється залежно від алфавітів і мови на грецьку , латинську , слов'яно -руську , вірменську , грузинську , арабську та ін Загальною палеографії не існує ; деякі вчені ( французька - Ж. Маллон , австрійський - Л. Сантіфаллер , бельгійський - Ф. Мазе , чехословацький - Палеографія Спунар та ін ) ставлять питання про необхідність створення загальної палеографії , що виявляє закони розвитку , загальні для будь-якого листа .

начало лекції

5. Предмет та завдання палеографії

Кожен історик при вивченні письмових та друкованих документів перш за все повинен встановити час появи їх і місце написання , у зв'язку з чим виникає питання про справжність твори , так як дати написання , наявні в рукописі або друкованій книзі , не завжди відповідають дійсності. Тому знання основних палеографических спостережень і палеографических методів обов'язково для історика , входить в найпершу задачу всякого джерелознавчого аналізу . Основним методом палеографічного вивчення рукописів є встановлення особливостей даної рукописи чи друкованої книги. Палеографические спостереження засновані на тому факті , що матеріал , знаки писемності або друку , прикраси та інші риси рукописних і друкованих книг схильні до змін у часі і залежать від певних історичних умов. В основному палеографічний метод визначення часу написання рукопису подібний зі способом датування археологами предметів , знайдених при розкопках. Палеографічний аналіз , якщо він проведений правильно , дає досить точні результати , хоча ця точність коливається , залежно від наявності в рукописі або друкованій книзі палеографических ознак , від п'яти років до півстоліття. Застосування всіх палеографических методів обов'язково при вивченні рукописи чи друкованої книги , що не мають інших свідчень , точно датуючих рукопис . Визначення часу написання і місця написання рукопису залежить і від ознак внутрішнього характеру: від її змісту , наведених у ній хронологічних дат і пр. У разі ж відсутності цих прямих вказівок має бути здійснене комплексне вивчення рукопису , що і входить у завдання палеографії . Як відомо , до теперішнього часу існують дві основні слов'янські азбуки : глаголиця і кирилиця . На Русі набула поширення саме кирилиця. Надалі виклад цілком відноситься до кирилиці . При цьому в нашому посібнику , розрахованому в першу чергу на студентів- істориків , особлива увага звертається на писемні пам'ятки XVI - XVIII ст. , Прочитання яких представляє значні труднощі.

начало лекції