6. Історія палеографії
Термін палеографія , введений в 1708 р. французьким монахом- маврісти Монфокона . Автором « Грецької палеографії » (повна назва: «Грецька палеографія або про ряду з дипломатикою ( дисципліною про грамотах , по- латині diplomae ) була не Монфокон , а його колега по конгрегації ( маврісти - конгрегація ордену бенедиктинців ) Жан Мабільон ( 1632-1707 ) . Захищаючи честь свого ордену в полеміці з єзуїтами , засумнівалися в достовірності грамот древніх франкських королів взагалі і виданих бенедиктинським монастирям зокрема , Мабільон випустив в Парижі в 1681 р. працю « De re diplomatica libri sex » (« Дипломатика в шести книгах» ) , в якому дав першу класифікацію типів раннього середньовічного листи , позначивши їх як «національні» , тобто франкские , лангобардского , ветсготскіе і т. д. Зі свого боку Монфокон вперше розробив метод палеографічного дослідження: розташувавши ( на основі певних ознак) рукописи в хронологічний ряд , він вивів еволюцію букв і визначив стадії у розвитку середньовічного грецького листа і його типи . У його праці «Про дипломатиці » зібрані дані про походження , почерках , стилі та інші особливості середньовічних документів ( дипломів , хартій ) і сформульовані принципи встановлення їх автентичності ; тим самим були закладені основи допоміжних історичних дисциплін - дипломатики і палеографії . Після виходу цієї праці Папеброх , ставившему під сумнів багато документи , довелося визнати їх справжність . Даніель Папеброх ( 1628-1714 ) . Історик , палеограф . Болландіст , видавець середньовічних рукописів. Папеброх ставив під сумнів справжність багатьох середньовічних документів ( хартій , дарчих і т. д.). Однак після виходу в світ книги Жана Мабільон OP (1632-1707) "Про дипломатиці " Папеброх довелося стримати свій критичний запал. У Росії зачатки палеографических досліджень є вже в працях старообрядницьких полемістів початку XVIII століття , присвячених викриттю тенденційних фальсифікацій , які були сфабриковані урядом з метою довести стародавність засудження старих обрядів. Б. Монфокон виділив палеографію з дипломатики як самостійної дисципліни . З середини 20 в . в палеографії проявилася тенденція досліджувати лист всіх видів пам'ятників незалежно від їх матеріалу - не тільки лист на воскових табличках , пергамені ( пергаменті ) , папері , але і написів на твердому матеріалі , на папірусі (до середини 20 в . написами і папірусами займалися головним чином епіграфіка і папірологія ) і на бересті . З 50- х рр. . 20 в . предметом палеографії поступово стає також лист нового і новітнього часу , раніше майже не вивчаються.