Тема 6. Суспільство як цілісна система

137

соціальних спільнот. Один із провідних соціологів США Нейл Смелзер з огляду на це зазначає, що західна соціологія від Ф. Тьонніса і до наших днів була введена в оману уявленнями про незначущість і вторинність спільнот порівняно зі складними, раціональними та цілеспрямованими організаціями макрорівня. Або, інакше, — сучасна людина однаково незатишно почувається і у величезних макроструктурах, і в мушлі самотності; їй бракує порівняно невеликих за розмірами, надійних і органічних спільнот, де б вона почувалася невимушено і захищено.

Розвиваючи далі ці міркування у книжці "Проблеми соціології" (1997), Н. Смелзер починає вживати поняття "мезорівень" і докладніше описує суть і завдання макро-, мезо- та мікросоціологічного аналізів соціальної дійсності.

Мікросоціологічний рівень, на його думку, включає соціологічну версію соціальної психології, або дослідження особи, орієнтованої на зовнішній соціальний світ, а також взаємодію між людьми. Він містить також вивчення малих груп (на зразок сім'ї), що взаємодіють між собою на особистісному щаблі. Макросоціологічний рівень, навпаки, має справу з дослідженнями суспільства загалом, його основних інститутів, а також таких соціальних процесів, як соціальна інтеграція, соціальна солідарність та культурна ідентичність людей, які утворюють це суспільство.

Створення групи "МЕЗО" у США. Поняття "мезосоціологія" формується у західній соціологічній думці, як зазначає Н. Смелзер, набагато пізніше, у 90-х роках XX ст. Н. Смелзер описує створення американськими соціологами групи, котру вони назвали "МЕЗО" і яку створили, переконавшись у недостатності макро- і мікропідходів, що домінували у США аж до кінця 1980-х років. їхня головна теза — це визнання того факту, що "середній рівень" становить вирішальну ланку між психологічним (індивідуальним, особистісним) та соціальним (надіндивідуальним), між взаємодіючими особами та великими соціальними структурами. Вони зосереджують увагу на мезорівневих феноменах — групових, спільнісних, формально-організаційних, деяких інституціональних. Ядром досліджень на цьому рівні є соціальні групи і спільноти, через які індивід будує своє щоденне життя і свої відносини з усім суспільством.

Як бачимо, історичний досвід ще і ще раз переконує нас, що концепції суспільного розвитку, які формувалися у межах української соціологічної думки з її наголосом на спільнотах-громадах, через які індивід входить у суспільство і з'єднується з ним, мають рацію.

Виходячи з цих міркувань, можна зробити висновок, що суспільство як система структурно складається із людства в цілому (макрорівень), соціальних спільнот з утвореними ними соціальними інститутами (мезорівень), індивідів (мікрорівень).

Структура суспільства. Можливі й інші спроби розгляду структури суспільства, де її складовими вважаються економічна, соціальна, політична

138

Модуль 1. Розділ 1. Загальна теорія та історія соціології

і культурна підсистеми, кожна з яких впливає на інші, зазнаючи зворотного впливу.

Деякі російські соціологи до соціальних процесів і явищ, які складають суспільство, зараховують соціальні дії та взаємодії, зв'язки та соціальні відносини, соціальні цінності й норми тощо.

Названі підходи можна поєднати, якщо дотримуватися таких процедур:

схематично уявити соціальну систему як пласку піраміду, елементи якої функціонують на трьох рівнях: макро-, мезо- та мікро-;
наповнити цю піраміду об'ємністю, додавши чотири бічні сторони відповідно до підсистем або сфер: економічну, соціальну, політичну та культурну;
пронизати цю багатовимірну піраміду прямими та навскісними стрілками, які позначають соціальні взаємодії, взаємозв'язки та соціальні відносини між людьми, людьми та спільнотами, людьми та суспільством загалом, суспільством та спільнотами, спільнотами та соціальними інститутами тощо (рис. 15):