140 Модуль 1. Розділ 1. Загальна теорія та історія соціології

об'єднань людей, які, на думку відомого західного дослідника Е. Усланера, максимально мобілізують імпульс довіри, сприяють формуванню орієнтації на доброзичливість, співчуття й довіру учасників один до одного. На глобальному рівні відроджуються масові співтовариства на основі спільних цінностей, що об'єднують людей різних рас, націй, віровчень, класів і професій. Унаслідок цих процесів йде створення світової спільноти, яку польський соціолог П. Штомпка називає "всесвітнім Ґемайншафт", використовуючи термін Ф. Тьонніса для позначення спільноти, але спільноти якісно нового типу і масштабу — мегаспільноти людства. П. Штомпка зазначає, що всі ці та інші нові всесвітні форми контактів і співробітництва сприяють відродженню неформал ьності, коли на цілком новому глобальному рівні відбувається повернення до типу взаємовідносин, близького до того, що існував у колишньому традиційному селі. Вищим втіленням і формою існування мегаспільноти є глобальне громадянське суспільство.

Інша група дослідників, розглядаючи впливи глобалізації на конкретні суспільства, вважають, що вони спричиняють утворення єдиного світового суспільства, якому також притаманна системність і взаємозв'язок складо­вих і функцій. У цьому велетенському світовому суспільстві продовжують існувати (правда, на якісно новій основі) всі сфери, характерні для "малих" суспільств, зображені на попередній схемі, а саме культурна, економічна, соціальна, політична, а також набуває світового масштабу творення нових, загальнолюдських за характером цінностей та етосу глобальної відповідаль­ності, нових форм і практик громадянської участі та солідарності у вирі­шенні глобальних проблем людства. Продовжується формування світової економіки, глобальної фінансової системи, дедалі зближуються й подеколи уніфікуються національні культури, стають все більш подібними соціальні структури, утворюються навіть політичні інститути світового масштабу.

Власне наявність чи відсутність глобальних політичних інституцій і роз­діляє вчених в їхніх прогнозах щодо наслідків глобалізації: у першому ви­падку йдеться про мегаспільноту (з часом — світове громадянське суспіль­ство) без світової наддержави чи світового уряду, а у другому — про світове суспільство з такими сильними елементами політичного ґатунку, як надна­ціональні уряди, інші виконавчі, законодавчі та судові органи (приміром, у рамках Європейської Спільноти — Європарламент), новий політичний глобальний порядок, глобальну політичну систему тощо. У першому випадку основними акторами на світовій арені виступають недержавні організації і об'єднання, конкретні люди та створені ними спільноти, тоді як у друго­му — міжнародні (а в перспективі — глобального характеру) політичні інституції. Це й знаходить відбиття у наукових дискусіях з приводу наслідків глобалізації та уточнення предметного поля сучасної соціології: що саме формується — неформальна за характером світова спільнота вільних громадян чи формалізоване раціоналістичне світове суспільство? Скоріше за все, це один глобальний процес із внутрішніми суперечливими тенденціями та формами прояву, процес, в ході якого світ перетворюється на єдину глобальну систему".