Література

1. Архипова Л.В., Сребник Б.В. Основы маркетинга. – М.: Ирида-пресс, 2000.

2. Современный маркетинг / Под ред. Кузяева. – М.: Ирида-пресс, 2003

3. Столмов Л.Ф. Ринкознавство. – К.: Лібра, 2003.

4. Федько В.П. Инфраструктура товарных рынков: Состояние и концепция развития. Инфраструктура рынка: проблемы и перспективы // Ученые записки РГЭА. Ростов-на-Дону, 2000.

Змістовий модуль 4. Лекція 4. Структура попиту на різні види товарів

Питання до розгляду

1. Методи вивчення купівельного попиту.

2. Аналіз динаміки попиту на душу населення.

3. Статистичне прогнозування попиту.

Основні методи вивчення купівельного попиту:

• оперативні;

• статистико-економічні.

Мета оперативних методів – вивчення кон’юнктури ринку, тенденцій зміни попиту, а також виявлення тих товарів і запасів, які не користуються попитом.

На торгових підприємствах застосовують такі методи оперативного обліку:

• заповнення журналів обліку попиту;

• облік руху окремих товарних груп за асортиментом за допомогою формули балансового зв’зку

З_п+Н=Р+З_к

де З_п, З_к – товарні запаси відповідно на початок і кінець періоду; Н – находження; Р – реалізація.

Статистико-економічні методи включають розрахунок середніх величин, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, коефіцієнтів Фехнера, асоціації, еластичності, індексів споживання, а також застосування кореляційно-регресійного аналізу.

Коефіцієнт Фехнера отримують шляхом підрахунку кількості збігів і незбігів знаків відхилень індивідуальних значень кожної ознаки (факторної та результативної) від її середнього значення за формулою

К= ,

де З,Н – кількість відповідно збігів і незбігів знаків.

Рівень споживання на душу населення обчислюємо за формулою

,

де Q – обсяг покупок; N – середньорічна чисельність населення.

Динаміку цього показника обчислюють у натуральному (взуття – у парах, тканини – у метрах, м’ясо – у кілограмах тощо) чи вартісному виразі.

Динаміку рівня споживання у вартісному виразі розраховують у порівнянних цінах:

I_q= ,

де q₀, q₁ – кількість товарів відповідно у базисному та звітному періодах; Р₀ – ціна за одиницю товару в базисному періоді; N₀, N₁ – середньорічна чисельність населення в базисному та звітному періодах.

Рівень споживання диференціюють за регіонами, соціальними групами населення залежно від доходу на одного члена сім’ї.

Динаміку середнього рівня споживання визначають за допомогою такої системи індексів:

змінного складу I_з.с= ,

фіксованого складу I_фс= ;

структурних рішень I_с.з= ,

де q₀, q₁ – рівень споживання в окремих групах населення; d₀, d₁ – чисельність окремих груп населення в зазначених періодах.

Еластичність попиту – це ступінь реагування та зміни попиту залежно від різних соціально-економічних факторів, насамперед таких, як ціна та грошовий дохід.

Коефіцієнт еластичності – це зміна (у відсотках) результативної ознаки задежно від зміни факторної ознаки на 1%.

У практиці розрахунків коефіцієнт еластичності обчислюється в динаміці або статиці.

E= ,

де y₀, y₁ – попит відповідно в базисному та зітному періодах; x₀, x₁ – факторні ознаки зазначених періодів.

Коефіцієнт еластичності в статиці (для і-ї групи)

Е= ,

де y_i – попит в і-й групі; у_і-1 – попит у попередній групі; - середній рівень попиту; х_і, х_і-1, - факторні ознаки відповідно в і-й, (і-1)-й групах і в середньому в усіх групах.

Існує також інший варіант останньої формули, де замість середніх використовують показники попердньої групи:

Е= .

Еластичність структури попиту, витіснення одного товару іншим під впливом цінового фактора називається перехресною еластичністю.

Емпіричний коефіцієнт перехресної еластичності

Е_x,y= ,

де - приріст попиту на товар х; - приріст попиту на товар у; Р_х – ціна товару х; Р_у – ціна товару у.

Прогнозування попиту – це науково обгрунтоване передбачення розвитку попиту в майбутньому на підтаві вивчення наявних тенденцій та його зміни.

Види прогнозів

Класифікаційна ознака	Прогноз
Ступінь охоплення об’єктів дослідження	Глобальний Регіональний Локальний
Строки передбачення	Оперативний (декада, місяць, квартал, півріччя) Короткостроковий (рік) Середньостроковий (до 5 років) Довгостроковий (перспективний – 5 років і більше)
Характер	Точковий Інтервальний Багатоваріантний

Прогноз за середнім відсотком приросту показника попиту. Маємо ряд значень попиту на товар {d_t t=1…n} , обчислюємо відсоток за періодами:

а також середній відсоток приросту:

Прогнозоване значення попиту на момент часу n+1 розраховується за формулою:

Метод може бути рекомендований для лінійно-мультиплікативного тренду.

Важливим моментом прогнозування є перевірка точності прогнозу. Точність прогнозу оцінюють за допомогою показника

K= ,

де p, q – кількість відповідно прогнозів, що підтвердилися і не підтвердилися.

Метод Тейла дає змогу оцінити помилку прогнозу до настання його терміну:

,

де П – показник точності прогнозу; р₁, А₁ – відповідно прогнозоване та фактичне значення тенденції. Якщо П=0, то прогноз вважається абсолютно надійним; у разі П=1 він наближається до простої екстраполяції; якщо ж П›1, то прогноз дає гірший результат.

Література

1. Фелингер А.Ф. Статистические алгоритмы в социологических исследованиях. – М., 2003.

2. Федько В.П. Инфраструктура товарных рынков: Состояние и концепция развития. Инфраструктура рынка: проблемы и перспективы // Ученые записки РГЭА. Ростов-на-Дону, 2000.

Заліковий модуль 2. Методи оцінки і прогнозування попиту

Змістовий модуль 5. Лекція 5.Статистика попиту

Питання до розгляду

1. Прийоми та моделі прогнозування:.

2. Мультиплікативна індексна модель.

3. Адитивна факторна індексна модель.

4. Мультиплікативна факторна індексна модель.

• аналогові моделі – з метою прогнозування розглядають найсприятливіші показники ринкової ситуації в регіоні або країні;

• імітаційні моделі – замість реальних даних використовують такі, що отримані за допомогою спеціальної комп’ютерної прогами;

• нормативні моделі – прогноз робиться на підставі раціональних бюджетів або норм споживання;

• прогнозування за даними експертних оцінок (метод Дельфі);

• метод екстраполяції (на основі трендових моделей);

• метод статистичного моделювання (парні та багатофакторні рівняння регресії);

• прогнозування за допомогою коефіцієнта еластичності.

Мультиплікативна індексна модель полягає в розкладанні індексу товарообігу на добуток індексу цін (фактора ціни) та індексу фізичного обсягу товарообігу (кількісного фактора):

I_pq=I_pI_q,

або в агрегатній формі

,

де p₀, p₁ – ціна на товари в базисному та поточному періодах;

q₀, q₁ – кількість проданого виду товару в цих періодах.

Адитивна факторна індексна модель полягає в розкладанні абсолютного приросту товарообігу за факторами (кількісним та ціновим):

.

Ця модель будується як різниця між чисельником і знаменником кожного з трьох індексів:

.

За відсутності даних про продаж товарів у натуральних одиницях використовують гармонічну форму індексів:

I_pq=I_pI_q.

Мультиплвкативна факторна індексна модель полягає в розкладанні індексу товарообігу на добуток індексу фізичного обсягу товарообігу та індексу цін:

.

Адитивна модель має вигляд

.

Індексний аналіз товарообігу на душу населення дає змогу виявити дію соціально-демографічних факторів.

Індекс товарообігу на душу населення

,

де D₀, D_{1 –} товарообіг на душу населення (D=O:S); О₀, О₁ – товарообіг; S₀, S₁ – чисельність населення відповідно в базовому та звітному періодах; I_T – індекс товарообігу; I_S – індекс чисельності населення.

Загальний індекс товарообігу на душу населення можна розглянути як середню величину групових рівнів товарообігу на душу населення, тобто індекс середньої величини (змінного складу), який розкладається на два субіндекси – фіксованого складу та структурних зрушень:

,

де ліва частина I_D – індекс змінного складу (середнього товарообігу на душу населення); перший множник у правій чистині I_Di – індекс фіксованого складу (в незмінній структурі товарообігу); другий множик I_{с.з. –} індекс структурних зрушень впливу демографічної структури на динаміку середнього рівня товарообігу на душу населення.

Розмір продажу окремих товарів обчислюють за допомогою балансового методу:

Р_і = З_пі + Н_і - Д_ві - З_кі,

Де З_пі, З_кі – запаси і-го товару відповідно на початок і кінець періоду; Н_і – находження і-го товару за період; Д_ві – документовані витрати; Р_і – продаж (реалізація) і-го товару, яка може не збігатися з фактичною реалізацією за рвхунок недокументованих витрат.

Оцінка питомої ваги окремої товарної групи в загальній сумі витрат споживачів посідає значне місце в аналізі товарної структури товарообігу.

У процесі аналізу кон’юнктури ринку вивчають коливання попиту під впливом природно-кліматичних, соціально-побутових, економічних і демографічних факторів.

Динамічний ряд збуту товарів (3) аналізують за чотирма компонентами.

Перша компонента – тренд (Т). тренд – це зміни, які визначають загальний напрямок розвитку (зростання, стабільність аьо зниження рівнів динамічного ряду). Якщо існує лінійна тенденція динамічного ряду, застосовують метод поточної середньої, в разі нелінійної тенденції – метод аналітичного вирівнювання. Якщо зміна коливань близька до прямолінійної, використовують рівняння y=a+bt; якщо в розвитку явища є переломвнаслідок нових умов – параболу другого порядку y=a₀+a₁t+a₁t²; якщо темпи приросту постійні – показникову функцію y=ab^t; якщо приріст поступово спадає – логістичну криву y= .

Друга компонента – цикл (Ц) – відображає коливання обсягу збуту.

Третя компонента – сезонність (С) – показує регулярно повторювані коливання збуту протягом року.

Четверта компонента – нерегулярні коливання збуту (Е) під впливом різних соціальних потрясінь, стихійного лиха.

Аналіз динамічних рядів включає методи розкладання первісних динамічних рядів збуту (З) на компоненти Т, Ц, С, Е, які впливають на кон’юнктуру ринку: адитивно (З=Т+Ц+С+Е) або мультиплікативно (З=ТЦСЕ).

Мультиплікативна модель найкраще відображає вплив циклічного й сезонного факторів на рівень збуту. При цбому Т виражають в абсолютних одиницях, а інші компоненти – у відсотках.