Література

1. Столмов Л.Ф. Ринкознавство. – К.: Лібра, 2003.

2. Фелингер А.Ф. Статистические алгоритмы в социологических исследованиях. – М., 2003.

3. Федько В.П. Инфраструктура товарных рынков: Состояние и концепция развития. Инфраструктура рынка: проблемы и перспективы

Змістовий модуль 6.Лекція 6. Загальні методи моделювання попиту

Питання до позгляду.

1. Порядок моделювання попиту.

2. Моделювання попиту на основі рядів динаміки.

Процес моделювання носить циклічний характер і у кожному циклі виділяють кілька етапів.

1. Постановка економічної проблеми та її якісний аналіз. Формулюється сутність економічної проблеми, приймаються попередні передпосилання і припущення. Для цього виділяють важливіші риси і властивості об’єкта, вивчаються його структура і взаємозв’язок елементів. Це дозволить у подальшому виявити ступінь адекватності моделі. Формулюються попередні гіпотези стосовно поведінки і розвитку об’єкта, а також стосовно вирішення даної економічної проблеми.

2. Побудова математичної моделі. Формалізація економічної проблеми – вираження її у вигляді конкретних математичних залежностей (функцій, рівнянь, нерівностей). Етап, своєю чергою, розділяється на кілька стадій. Спочатку визначається тип економіко-математичної моделі і уточнюється можливість її застосування до даної задачі, потім визначається конкретний перелік змінних і параметрів і форми зв’язку. Зазвичай намагаються побудувати модель, що відноситься до добре відомого класу задач, що потребує деякого спрощення вихідних перед посилань, однак при цьому не можуть бути викривлені основні риси об’єкта. Але іноді формалізація призводить до невідомої раніше математичної структури.

3. Математичний аналіз моделі. Суто математичними методами і засобами дослідження виявляються властивості моделі і її рішень, починаючи з доведення існування рішення сформульованої задачі. Аналітичним шляхом встановлюється, чи є рішення єдиним, які змінні до нього входять, у яких межах вони змінюються тощо. Але моделі великих і складних економічних об’єктів дуже важко піддаються аналітичному дослідженню, тоді переходять до чисельних методів.

4. Підготовка вихідної інформації. Частіше за усе – найбільш трудоміский етап моделювання. Метематичне моделювання висуває досить жорсткі вимоги до системи інформації: методи збору, представлення, передачі тощо, включаючи витрати на підготовку інформаційних масивів.

5. Чисельне рішення. Розробка алгоритма чисельного рішення, підготовка програм розрахунків, безпосередні розрахунки тощо

6. Аналіз чисельних результатів і їх використання. Вирішується питання про правильність і повноту результатів моделювання, застосування їх у практичній діяльності і для удосконалювання моделі. У першу чергу виконується перевірка адекватності моделі за тими якостями, які раніше були виділені як основні істотні. Застосування чисельних результатів моделювання у економіці спрямоване на розв’язання практичних задач.

Рядом динаміки називають ряд значень статистичного показника, розташований у хронологічному порядку . Складовими частинами ряду є періоди часу (моменти або інтервали t_i) та числові значення показника (рівні ряду y_i). Розрізняють моментарні та інтервальні ряди динаміки. Рівні у моментарних рядах фіксують стан процесу на певний момент часу, у інтервальних – результат (розмір) процесу за певний проміжок часу.

Найпростіший аналіз ряду динаміки полягає у розрахунку показників (або параметрів), що характеризують напрям, швидкість та інтенсивність зміни його рівнів, а також середніх величин, що характеризують поведінку ряду динаміки за весь період

Для характеристики поведінки рівнів ряду динаміки частіше за все беруть такі три показники.

1. Абсолютний приріст показує, на яку величину поточний, -й рівень, відрізняється від базисного рівня, що передує йому на одиниць часу (значення фіксовано).

2. Темп росту показує, у скільки разів поточний, -й рівень, більше чи менше за базисный рівень, що передує йому на одиниць часу (значення фіксовано).

Абсолютний приріст и темп росту выражають, відповідно, абсолютну і відносну швидкості росту показника за проміжок часу .

3. Темп приросту показує, на яку частину поточний, -й рівень, відрізняється від базисного, що передує йому на одиниць часу (значення фіксовано).

На практиці часто застосовують показники, розраховані при , тобто порівняння виконується з попереднім рівнем. Такі показники називають ланцюговими.

Для характеристики поведінки ряду динаміки у цілому застосовують наступні показники.

1. Середня хронологічна

.

2. Середній абсолютний приріст показує середню швидкість розвитку досліджуваного явища на досліджуваному проміжку часу.

Середній темп росту показує середню швидкість середню швидкість розвитку досліджуваного явища на досліджуваному проміжку часу, що визначається як середня геометрична ланцюгових темпів росту. На основі темпів росту може бути проведений порівняльний аналіз інтенсивності динаміки паралельнизх рядів. Співвідношення темпів росту двох рядів називають коефіцієнтом випереджування (опережения)

3. Середній темп приросту показує, на яку частину у середньому змінюються рівні ряду динаміки.

Середні величини нівелюють деякі особливості зміни конкретних рядів динаміки. Однак саме ці особливості і складають суть динаміки. Тому використовувати середні величини необхідно з особливою увагою.

Средние величины нивелируют (иными словами, погашают) некоторые особенности изменения конкретных рядов динамики. Часто именно эти особенности и составляют суть динамики. Поэтому использовать средние величины нужно с осторожностью. К основным недостаткам средних величин относятся следующие: