2.Формування ідей європейської інтеграції до 50 х роках

 Нинішній Європейський Союз - це результат п'ятдесятирічної інтеграційної діяльності в Європі. Біля його витоків лежать Європейські Співтовариства, створені ще в 50-их роках минулого сторіччя. Однак для того, щоб з'явилися Співтовариства, Європа та її мешканці повинні були до цього „дозріти“, на що вплинуло багато різних чинників як політичних, так і економічних. Ці чинники були тісно пов'язані із ІІ-ою світовою війною та ситуацією, що виникла після її завершення.               Після ІІ-ої світової війни західноєвропейські країни поставили перед собою питання майбутнього Європи, що, власне, і вважається початком європейської інтеграції. Інтеграція - була єдиною відповіддю, яку знайшли європейські політики та дипломати 50-их років XX сторіччя. Виникає запитання: „Чому саме тоді?“ Чому лише після ІІ-ої світової війни європейські країни почали думати про інтеграцію? Серед найважливіших причин європейської інтеграції можна виділити наступні:

Потреба взаємного порозуміння між країнами, зокрема між Німеччиною та Францією. Після багатьох років націоналістичних урядів у Європі, прийшов час на нову якість у європейській політиці - час на спільне функціонування та співіснування усіх народів Європи.

Потреба миру та безпеки. Нова Європа та країни цієї Європи повинні були гарантувати, що більше ніколи не повториться жорстокість обох світових воєн. Спільне прийняття рішень мало стати перешкодою для появи нових конфліктів, а тісна політична та економічна співпраця мали стати успішним бар'єром перед комунізмом, який набирав усе більших обертів, а також перед економічною експансією США в Європі.

Сподівання на економічний розвиток та добробут. Співпраця в межах об'єднаної Європи мала дати її мешканцям економічну стабільність та успіх. Утворення спільного ринку мало оптимізувати економічну діяльність та розвиток торгівлі в межах цілого континенту. Спільний ринок мав бути також гарантією вільного руху осіб, капіталу, товарів та послуг.

Утримання економічного та політичного значення на міжнародній арені. Європейці добре розуміли, що обидві світові війни значно ослабили позиції європейських країн у світі. Лише тісна співпраця у цих сферах допомогла б повернути їм владу, яку вони втратили.

Нинішній Європейський Союз – це результат п’ятдесятирічної

інтеґраційної діяльності в Європі. Біля його витоків лежать

Європейські Співтовариства, створені ще в 1950-х роках минулого

сторіччя. Після Другої світової війни західноєвропейські країни

поставили перед собою питання майбутнього Європи, що, власне, і

вважається початком європейської інтеґрації. Серед найважливіших

причин європейської інтеґрації можна виділити наступні:

 необхідність протидії цілковитому домінуванню США у

світовому господарстві. У 1948 р. США виробляли понад 60 %

сукупної продукції промислово розвинутих країн, на частку

США припадало близько половини усіх довгострокових

зарубіжних капіталовкладень і майже 80 % усіх золотих запасів

демократичних країн світу. Крім того, створена після війни

система міжнародних валютних та інших економічних відносин,

а також мережа міжнародних економічних організацій – МВФ,

МБРР, ГАТТ – були побудовані, таким чином, щоб зміцнити

економічне становище і вплив США, які домінували й у

політичних союзах: від НАТО до АНЗЮС. Жодна країна

Західної Європи поодинці не могла бути для США рівноправним

партнером, для цього потрібен був міцний і довгостроковий

Економічний союз, єдиний господарський простір, який міг би

зіставитися з національним господарством США;

 потреба взаємного порозуміння між країнами, зокрема між

Німеччиною та Францією. Після багатьох років націона-

лістичних урядів у Європі прийшов час на нову якість у

європейській політиці – час на спільне функціонування та

співіснування усіх народів Європи;

 потреба миру та безпеки. Нова Європа та країни цієї Європи

повинні були ґарантувати, що більше ніколи не повториться

жорстокість обох світових воєн. Спільне прийняття рішень мало

стати перешкодою для появи нових конфліктів, а тісна політична

та економічна співпраця мали стати успішним бар’єром перед

комунізмом, який набирав усе більших обертів, а також перед

економічною експансією США в Європі;

 сподівання на економічний розвиток та добробут. Співпраця в

межах об’єднаної Європи мала дати її мешканцям економічну

стабільність та успіх. Утворення спільного ринку мало

оптимізувати економічну діяльність та розвиток торгівлі в межах

цілого континенту. Спільний ринок мав бути також ґарантією

вільного руху осіб, капіталу, товарів та послуг;

 утримання економічного та політичного значення на

міжнародній арені. Європейці добре розуміли, що обидві світові

війни значно ослабили позиції європейських країн у світі. Лише

тісна співпраця у цих сферах допомогла б повернути їм владу,

яку вони втратили.

Значний внесок у розвиток співпраці зробив план відбудови

європейської економіки, який був запропонований Державним

секретарем США Джорджем Маршаллом. Метою плану була

фінансова та технологічна допомога країнам Європи, а умовою її

надання було створення спільної комісії, яка мала складатися із

представників країн, які отримуватимуть допомогу. З цією метою

була створена Європейська організація економічної співпраці. До