- •1.Передумови виникнення єс
- •2.Формування ідей європейської інтеграції до 50 х роках
- •1952 Року з цієї допомоги у вигляді кредитів скористалося 18 держав,
- •Римські договори про утворення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.
- •4.Розвиток європейських ідей 70 рр
- •5.Європейські ідеї в 80 рр
- •6. .Основні положення Лісабонського Договору 2007 р. Структура і загальний зміст Договору.
- •Основні реформи
- •5.4. Рада
- •5.3. Європейська рада
- •5.5. Європейська комісія
- •5.6. Верховний представник Союзу із закордонних справ і політики безпеки
- •7. Компетенції Союзу та національних урядів
- •8. Політика оборони
- •Амстердамський договір
- •3.Укладення Ніццького договору 2001 р. Мета, предмет і зміст Ніццького договору. Прийняття Хартії Європейського Союзу про основні права 2000 р.
- •Хартія Європейського Союзу про основні права 2000
- •1 Терміном "комунітаризація" позначають процес передачі окремих повноважень у відання Співтовариств і розповсюдження на них юрисдикції Суду єс.
4.Розвиток європейських ідей 70 рр
У 1973 p. Великобританія, Данія та Ірландія стали членами ЄЕС, у 1981 p. членом ЄЕС стала Греція.
Початком європейського політичного співробітництва можна вважати зустріч на вищому рівні країн-членів ЄЕС в Гаазі у грудні 1969 p. У лютому 1986 p. Єдиний європейський акт юридично закріпив функції європейського політичного співробітництва в межах Європейського співтовариства.
Геополітичні зміни, що відбулися у світі наприкінці 80-х - на початку 90-х pp., поставили Співтовариство перед необхідністю вирішення трьох головних завдань:
забезпечити подальшу участь об'єднаної Німеччини у європейських інтеграційних процесах;
сприяти економічним та політичним реформам в країнах Центральної та Східної Європи;
розробити ефективний механізм співробітництва в галузі зовнішньої політики та політики безпеки.
11 грудня 1991 p. керівники держав та урядів дванадцяти країн-членів ЄЕС зібралися у місті Маастріхт (Голандія). Було укладено Маастрихтську угоду, що відкрила нову фазу у поглибленні економічної та політичної інтеграції.
Текст Маастрихтської угоди складається з двохсот сторінок чималого формату, до яких додано дев'яносто сторінок протоколу та Заключний акт з тридцяти декларацій.
Відповідно до них, ЄЕС було трансформовано у Європейський Союз (ЄС), який мав являти собою єдиний економічний простір без внутрішніх кордонів, в якому будуть забезпечені свобода пересування капіталів, товарів та послуг, а потім і громадян, а також спільна політика в галузі промислового виробництва, сільського господарства й транспорту, охорони навколишнього середовища, у сфері досліджень, енергетики, соціальній політиці, у зовнішній політиці та в галузі безпеки, юстиції та внутрішніх справ. Основні напрями політики визначаються Європейською радою.
Виконання усіх цих угод передбачає розширення прерогатив головних інститутів Європейського Союзу - Ради міністрів, Європейського парламенту, Комісії європейських спільнот, Судової палати. Фінансової палати.
Передбачається, що формування політичного та воєнного союзу буде тривати протягом щонайменше двох десятиріч та не виключає створення єдиного уряду.
З жовтня 1988 p. ЄС уклав угоди про торгівлю та співробітництво з більшістю цих країн. У деяких випадках, зокрема з Польщею, Угорщиною, Румунією, Болгарією та Чехословаччиною, йшлося про асоційоване членство на шляху до їх вступу до ЄС.
З 1 січня 1995 p. ЄС розширився за рахунок Австрії, Фінляндії, Швеції й включає 15 країн: Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція.
Ін. книжка. Великий вплив на розвиток інтеграційних процесів справило розширення складу ЄС за рахунок приєднання Великої Британії, Даніії та Ірландії (1973 р.). Вступ до Співтовариства трьох нових членів і насамперед Великої Британії збільшив його вагу в світовій економіці та міжнародних економічних відносинах. Однак процес адаптації цих країн до інтеграційної системи, яка склалася, ще й досі далеко не завершений. Другий етап становлення ЄС веде відлік із початку економічної кризи, яка охопила в середині 70-х років усі держави - члени Співтовариства. Відтак посилилася тенденція до дезінтеграції, що виявилася, зокрема, в їхніх сепаратистських діях щодо захисту своїх економічних інтересів (запровадження обмежень імпорту з країн - учасниць, зміна курсів валют тощо). Валютний хаос 70-х років, доларова експансія США, "плавання" валют членів "Спільного ринку" не лише стали перепоною для реалізації планів не лише стали перепоною для реалізації планів створення економічного і валютного союзів, а й завдали шкоди підвалинам ЄС - митному союзові та єдиній сільськогосподарській політиці. У 70-ті роки - на початку 80-х років розрив у рівнях економічного розвитку між країнами ЄС збільшився. А зі вступом до угруповання порівняно відсталої Греції (1981 р.) це проявилося ще помітніше.
