9. Особливості формування акціонерного сектора в Україні

Акціонерні товариства в Україні як організаційна форма ак­ціонерного об'єднаного капіталу формувались трьома основни­ми шляхами:

- роздержавлення існуючих державних підприємств;

- створення нових акціонерних товариств юридичними та фізичними особами;

- реорганізація існуючих недержавних юридичних осіб (при­ватних і колективних підприємств) у господарські товариства корпоративного типу.

За статистичними даними загальна кількість акціонерних то­вариств в Україні у 2010 р. становила близько 35 тис. Досить поширеним було перетворення існуючих державних підпри­ємств на акціонерні товариства. Зазвичай це здійснювалось ди­рективо, примусово.

Акціонерні товариства є розповсюдженою формою господар­ських товариств в Україні. Це викликано не стільки їх великим поширенням у світі, а й набуттям значної частини приватизова­них підприємств форм акціонерних товариств.

Іншою формою, яка виникла в результаті приватизації, були так звані колективні підприємства, які займають не таку значну частку в загальному обсязі приватизованого сектора економіки. У світовій практиці корпоративне управління здійснюється на­самперед в акціонерних товариствах, тому їх винятково важлива роль в економіці змушує докладно зупинитись на цій формі кор­поративних утворень.

Виникнення та функціонування акціонерних товариств мало як позитивні, так і негативні риси. Вони виявлялись поступово, із розвитком самих корпорацій.

Позитивні риси акціонерних товариств:

- обмеження економічного ризику для окремих учасників;

- підвищення підприємницької активності й об'єднання різ­них економічних можливостей - капіталів і вмінь, знань, ідей;

- обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, час­ток) із товариства;

- розмежування капіталу та економічної діяльності, жорст­ке відокремлення власності господарського товариства та влас­ності його учасників;

- зменшення залежності частки акціонерного товариства від частки його окремих учасників;

- підвищення кваліфікаційного рівня учасників корпоратив­них відносин, особливо менеджменту.

Крім того, на певному етапі для вирішення господарських зав­дань виникла необхідність заміни механізмів ринкової організа­ції між окремими приватними продуцентами на структури єди­ного управління.

Негативні риси акціонерних товариств:

- виникнення так званого фіктивного капіталу, який часто функціонує відірвано від капіталу реального;

- зниження можливостей контролю за діяльністю акціонер­них товариств з боку дрібних власників-акціонерів, поява мож­ливості спекулятивного та навіть злочинного акціонерного за­сновництва;

- ускладнення управління акціонерними товариствами, порів­няно з іншими формами підприємств.

Ці негативні риси супроводжували розвиток акціонерних то­вариств, проте не перекреслювали їх позитивні риси, що й спри­чинило динамічний розвиток корпорацій.

Нормативно-правова база діяльності акціонерних товариств в Україні почала створюватися з поч. 90-х рр. Вона була закладе­на прийняттям у 1997 р. Закону "Про господарські товариства", який до 2011 р. із численними поправками регулював їх діяль­ність, і прийнятим 2010 р. Господарським кодексом. Багато по­ложень кодексу потребують доопрацювання та змін, проте база для функціонування господарських товариств, у тому числі ак­ціонерних, існує. Крім того, є проект окремого закону про акці­онерні товариства, але його прийняття відкладається через різні причини: вносяться поправки, вдосконалення та пояснення.

Важливість ролі акціонерних товариств потребує чіткого ви­значення поняття акціонерне товариство. Незважаючи на деякі розбіжності у трактуванні акціонерних товариств, світова еко­номічна та юридична наука в цілому дають загальні визначення, які застосовуються і в Україні.

У науковій і нормативній літературі зазначається, що акціо­нерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділе­ний на визначену кількість акцій однакової номінальної вартос­ті, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном то­вариства. Можливі й інші варіанти більш загального визначення акціонерного товариства як господарського товариства, що ви­пускає акції.

В Україні акціонерне товариство - це статутне підприємство. Для функціонування акціонерного товариства створюється ста­тутний фонд, під який випускаються акції, загальна номінальна вартість яких не може бути меншою від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки міні­мальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонер­ного товариства.

Зазвичай регулятивними актами встановлюється, що акціо­нери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах акцій, їм належних. Тому акціонерне товариство має риси това­риства з обмеженою відповідальністю. Це узгоджується із суттю обмеженості матеріально-фінансової участі лише вкладеним у товариство майном і коштами з боку кожного окремого його учасника. За негативних наслідків діяльності акціонерного товариства, наприклад банкрутства, акціонерне товариство відпові­дає перед кредиторами всім майном, при цьому акціонер втра­чає (не завжди) лише свої акції. Іноді акції можуть залишатись навіть при банкрутстві, але вони значно втрачають у ціні. Особ­ливістю нормативної бази щодо акціонерного товариства є те, що у випадках, передбачених статутом, акціонери, які не пов­ністю оплатили акції, можуть нести відповідальність за зобов'я­заннями товариства також у межах несплаченої суми.

Відповідно до української регуляторної бази ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕ­РНЕ ТОВАРИСТВО - таке товариство, акції якого можуть розповсю­джуватися через відкриту підписку та купівлю-продаж на бір­жах. Акції розповсюджуються серед громадян і підприємств, перелік яких і склад заздалегідь визначити проблематично. Мо­жливе застосування певних норм для визнання продажу акцій відкритим. Наприклад, існують пропозиції вважати продаж пуб­лічним, якщо кількість осіб-покупців становить не менш як 100.

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - товариство, акції якого розподіляються між засновниками й не можуть розповсюджу­ватися через підписку, купуватися та продаватися на біржі. При створенні приватного акціонерного товариства акції роз­повсюджуються між засновниками та мають обмеження щодо придбання й продажу.

Приватне акціонерне товариство має подібні риси із товарис­твом з обмеженою відповідальністю, оскільки звичайно в них наявна невелика кількість акціонерів, ускладнений перехід прав власності на корпоративні права (акції), спрощена реєстрація випуску акцій.

Серед вітчизняних фахівців існує впевненість у тому, що кіль­кість акціонерів приватного акціонерного товариства має бути обмежена й становити до 100 осіб. Пропонується не реєструвати випуски їх акцій в органах державного управління корпоратив­ним сектором, законодавчо обмежити перехід прав власності на корпоративні права, задати параметри цін на акції акціонерного товариства. Варто звернути увагу на те, що створене акціонерне товариство у формі публічного дуже важко перетворити на приватне (хоча такі випадки можливі за умов незначної кількості акціонерів; пряма заборона в законодавстві відсутня). Водночас приватне акціонерне товариство може бути перетворене на пуб­лічне через реєстрацію його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери та фондову біржу, і внесення відповідних змін до статуту товариства.

Оскільки у переважній більшості випадків господарські това­риства засновуються для здійснення підприємницької діяльнос­ті, і власність у них має бути персоніфікована, слід зупинитись на поняттях засновників, учасників, а для акціонерних товариств - акціонерів. Ці поняття широко застосовуються, проте мають певні відмінності, які потрібно враховувати у разі їх викорис­тання та вивчення їх ролі в системі корпоративного управління.

Вітчизняний акціонерний сектор представлений в основному колишніми державними підприємствами, які нині у вигляді ак­ціонерних товариств становлять більшу половину підприємств України. Станом на 2012 р. на акціонерні перетворено близько 12 тис. великих і середніх державних підприємств. Така кіль­кість не зовсім пов'язана з активами, оскільки ці підприємства мають лише близько 1/3 вартості основних фондів усіх підпри­ємств та організацій України.

Другим шляхом є створення нових акціонерних товариств через об'єднання майна та коштів юридичних і фізичних осіб. При цьому реєструється та вноситься до державного реєстру нова юридична особа. Такий шлях притаманний усім країнам світу - це класичний шлях, оскільки акціонерний капітал на ран­ніх стадіях виникав саме так.

Виходячи із цього не має великих відмінностей і третій шлях, коли із приватних підприємств і товариств некорпоративного типу (або корпоративного - товариства з обмеженою відповіда­льністю) формувались акціонерні товариства.

Зазначимо, що в більшості недержавний акціонерний сектор діє ефективніше, тому цивілізоване та соціально відповідальне роздержавлення державних підприємств в Україні сприятиме які­сним змінам у системі корпоративного управління та економіч­ному зростанню країни.