- •Тема 1. Українська мова – національна мова українського народу, державна мова україни
- •1. Поняття мови та її місце в житті суспільства. Природа і функції мови.Форми існування української національної мови.
- •2. Місце української мови серед мов світу. Проблема походження української мови.
- •3. Правовий статус української мови. Поняття “державна” і “офіційна” мова
- •4. Закон про мови в Україні і передумови його прийняття
- •Тема 2. Поняття літературної мови. Стилі і норми української літературної мови в професійному спілкуванні
- •1. Літературна мова. Мовні норми і культура мови
- •2.Типізація мовних норм
- •4. Становлення українського правопису і його сучасні проблеми
- •Тема3. Професійне спілкування – основа ринкових стосунків. Особливості усного професійного мовлення. Соціальна значущість мовної культури. Етикет спілкування.
- •1. Суть і види усного професійного мовлення
- •2. Вимоги до усного професійного мовлення
- •3. Особливості публічного мовлення. Жанри публічних виступів
- •4. Способи підготовки до публічного мовлення
- •5. Етика усного професійного спілкування
- •6. Стилі спілкування. Види професійного спілкування. Структура, функції, рівні спілкування
- •Тема 4. Лексика і фразеологія в професійному спілкуванні
- •1. Словниковий склад мови. Класифікація української лексики
- •2. Поділ лексики за походженням. Запозичені слова в професійному спілкуванні
- •3. Активна і пасивна лексика. Лексика за сферами вживання
- •4. Фразеологія в професійному спілкуванні
- •Тема 5. Українська термінологія в професійному
- •1. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •2. Способи творення термінів
- •3. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькогалузева термінологія. Професіоналізми і номенклатурні назви
- •Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання
- •Тема 6. Поняття про документ. Класифікація документів. Культура укладання професійних документів
- •1. Документи, їх призначення і класифікація
- •2. Реквізити документа
- •3. Правила написання тексту документа
- •4. Стандартизація тексту документів
- •5. Скорочення в текстах документів
- •6. Мовний етикет у писемному професійному спілкуванні
- •Тема 7. Основи науково-технічного перекладу
- •1. Суть і види перекладу
- •2. Особливості технічного перекладу
- •3. Автоматизований (комп’ютерний) переклад
2. Місце української мови серед мов світу. Проблема походження української мови.
За різними оцінками, сьогодні у світі існує від 2,5 до 7 тисяч мов, за найновішими даними – 6703 мови.
За кількістю мовців найпоширенішими мовами вважають китайську (1200000000 мовців), іспанську (332000000), англійську (330000000), бенгальську, гінді, арабську, російську, португальську, японську, німецьку мови; українська за цією ознакою перебуває на 21 місці: нею користується від 42 до 50 мільйонів людей у світі (в Україні, у східній і західній діаспорі).
За давністю писемності українська належить до старописемних мов: її писемності понад тисячу років.
За призначенням українська мова – національна мова українського народу, державна мова України.
За генеалогічною класифікацією (походженням) українська мова належить до східної підгрупи слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї.
Серед науковців немає одностайності щодо проблеми походження української мови, зародження і розвитку її як окремої слов’янської.
Так, згідно з офіційним поглядом радянської науки, підтримуваним деякими мовознавцями і тепер, українська мова виникла в ХІV ст. після розпаду давньоруської мови (мови Київської Русі) на три окремі мови – російську, українську, білоруську. Появу цих трьох мов було зумовлено поділом Київської Русі на кілька князівств, монголо-татарською агресією проти східних слов’ян. Ця теорія з’явилася в 50-тих роках ХХ ст. й ілюструвала радянський міф про Київську Русь як „колиску трьох братніх народів”, у якій був „старший брат” – російський народ.
Другий погляд полягає в тому, що джерелом розвитку української, як і інших слов’янських мов (польської, чеської, сербської, хорватської, болгарської та ін.) була праслов’янська (давня слов’янська) мова, розпад якої розпочався в VІІ ст. Цю думку поділяли такі видатні вчені, як Ф.Міклошич, А.Шляйхер, П.Житецький, О.Потебня, А.Кримський, І.Огієнко, О.Шахматов. На питання ж „Якою мовою розмовляли в Київській Русі?” видатний російський учений В.Ключевський відповідав: „Так, як говорять малороси”.
Деякі мовознавці намагаються довести, що українська мова почала формуватися три тисячі років тому, оскільки має багато спільного з латиною, особливо на рівні граматики. Інші твердять, що українська – основа мов усіх народів, тому що має багато спільного (понад п’ять тисяч коренів слів) із санскритом (давньоіндійською мовою), проте ці гіпотези потребують наукового доведення.
Сьогодні в світі існує 13 живих мов слов’янських народів: українська, білоруська, російська, польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька, сербська, хорватська, словенська, македонська, болгарська. До мертвих (таких, що не мають носіїв) мов слов’янської групи належать праслов’янська, давньоруська, старослов’янська, полабська.
Живі слов’янські мови за своїми особливостями об’єднуються в 3 підгрупи:
-східнослов’янську (російська, українська, білоруська);
-західнослов’янську (польська, чеська, словацька та ін.);
- південнослов’янську (болгарська, македонська та ін).
Усі слов’янські мови мають спільне джерело — праслов’янську або спільнослов’янську мову, яка існувала у вигляді слов’янських племінних мов приблизно з середини III тисячоліття до н.е. до V століття н.е. Одночасно з перетворенням і формуванням слов’янських племен в окремі народності формувалися й слов’янські мови. Цей процес був тривалим і неоднозначним як для слов’янських народів, так і для їх мов, які зберігали багато спільних рис.
Українська мова є спадкоємицею мов тих слов’янських племен, що належали території сучасної України, — полян, древлян, тиверців, угличів та ін. Минули довгі історичні етапи формування регіональних мовних утворень, періоди інтеграцій діалектів у живу давньоруську мову, на основі якої й формувалася українська мова.